Що допомогло б ЄС надсилати Путіну правильні сигнали?

Брюссель – У четвер розпочинається візит до України європейських парламентарів, що спеціалізуються на правах людини та міжнародних відносинах. Серед них – Ельмар Брок, німецький євродепутат, що головує у комітеті закордонних справ Європарламенту. Він віддавна перебуває «на передовій» європейської політики, зокрема, у протидії агресивній поведінці Росії й підтримці України.

Що допомогло б ЄС надсилати Путіну правильні сигнали?

Чи справді режимом Путіна керують побоювання щодо наближення ЄС і НАТО до їхніх кордонів, як це представляє Кремль, аргументуючи свою нинішню ворожу налаштованість? На думку Ельмара Брока, голови комітету закордонних справ Європарламенту, насправді дії Росії в Україні, анексія Криму та загальна агресивність Москви щодо Заходу пояснюються іншими причинами.

Насамперед, каже він, президент Путін повністю провалився із реформами і модернізацією російської системи. Економіка Росії залишилася на рівні 90-х років, тож, аби відвернути увагу від внутрішніх проблем, він переводить увагу народу на, буцімто, існуючі зовнішні загрози. По-друге, його налякало невдоволення людей після чергового переобрання в 2012 році. Демонстрації в Москві стали причиною зміни його стратегії. А третя причина – це український Євромайдан.

Шлях Євромайдану

«У тих 180 тисячах людей, що скандували в Києві: «Свобода», «Європа» і тримали десятки тисяч європейських прапорів, Путін побачив, що це можуть бути обличчя його власного народу, – пояснює євродепутат. – Молоде покоління хоче економічних реформ, демократії та верховенства закону. Він зрозумів: якщо ця молодь переможе, коли Україна стане успішною державою, путінській системі більше не буде місця у Росії» – каже німецький європарламентар, виступаючи у Фонді Джермана Маршалла, де він висловив свої думки на тему «Російська експансія: реальність чи фікція».

Саме тому, каже Брок, Євросоюз та Сполучені Штати несуть моральну відповідальність за успіх українців. Якраз тому продовження дії санкцій щодо Росії – це ознака того, що зусилля Кремля, щоб посіяти розбрат між європейськими державами, зазнали краху.

Голова парламентського комітету із закордонних справ також звертає увагу на те, що росіяни не хочуть сходу України, бо це їм економічно невигідно. Водночас, каже він, вони бажають його дестабілізовувати, контролювати, мати там свої війська, тому й ведуть там пряму й гібридну війну, які заважає урядові України реалізувати трансформацію держави за польським зразком.

Відсутність спільної енергостратегії ЄС обмежує його влив на Росію

Сама ж Європейська співдружність налаштована рішуче, бо саме «санкції – це єдиний варіант мирним шляхом донести до агресора, що за агресію доводиться дорого розплачуватися». Водночас, визнає Брок, у політиці ЄС є і свої слабкі сторони, зокрема енергетика.

«Ми утримуватимемо санкції аж до реалізації мінських угод, але якщо російська агресія продовжуватиметься, санкцій буде більше, – пояснює він. – Щоправда, надсилати Росії правильні сигнали нам заважає енергетична політика. Ми маємо вільний ринок, але не маємо спільної енергетичної стратегії. Нині ми намагаємося створити Енергетичний союз, який нам дасть значно більше можливостей надсилати Путіну правильні сигнали».

Тим часом, каже Брок, великою помилкою є те, що відкрито заявляють, скажімо, німецькі енергетичні компанії: створення «Південного потоку» та газогону «Набукко» зупинили, тож треба подвоїти транзит російського газу через «Північний потік» за підтримки німецьких, нідерландських та британський компаній. А понад 50 відсотків цього газогону перебуває під контролем Газпрому і «це є реальною проблемою», каже Ельмар Брок.

Незаконно анексований Крим, Придністров’я, Південна Осетія й Абхазія чи утворення на кшталт «ДНР» та «ЛНР» так і залишаться невизнаними західним світом, пояснює німецький політик.

«Українці мудро поступають, не відрізаючи Крим від постачання води й електрики, – каже Брок, – бо коли настане час, Україна матиме свободу, демократію, кращу економіку й досконалий соціальний захист, люди що мешкають в тих місцях, побачать різницю і, як тільки з’явиться можливість, знову до неї повернуться».