В стилі Солженіцина: російський журналіст звернувся з антипутінським посланням

У 1973 році лауреат Нобелівської премії письменник і дисидент Олександр Солженіцин надіслав листа радянському лідеру Леоніду Брежнєву, в якому серед іншого піддав критиці марксизм та «ідеологічну брехню, яку навішують щодня на нас». За п’ять місяців Солженіцина було вислано з СРСР після того, як його «Архіпелаг ГУЛАГ» був опублікований на Заході. А політичний маніфест Солженіцина, названий «Листом до радянських вождів», був надрукований невдовзі після вимушеного виїзду письменника з СРСР. Брежнєв так і не дав відповіді на листа Солженіцина. Чотирма десятиліттями потому відомий російський журналіст Олег Кашин вдався до букви й духу солженіцинського листа і оприлюднив свій лист «До вождів Російської Федерації» з критикою на адресу російського президента Володимира Путіна.

В стилі Солженіцина: російський журналіст прагне розворушити Кремль анти-путінським посланням

Лист Кашина адресовано президенту Володимиру Путіну і прем’єру Дмитру Медведєву і причиною його є, як каже Кашин, намагання влади завадити розслідуванню побиття журналіста майже п’ять років тому.

Але лист має і ширший контекст – це засудження того, що Кашин змальовує як 15-річне корумповане правління Путіна, яке стало «монументальною моральною катастрофою для нашого покоління» і «залишило народ деморалізованим та дезорієнтованим».

«Той, хто прийде після вас повинен буде створити Росію заново, від початку», – пише Кашин у листі, опублікованому 3 жовтня. «Ваші п’ятнадцять років – не підлещуйте собі – це не час відродження Росії чи вставання її з колін, це час наймасштабнішої моральної катастрофи, що її пережило наше покоління. Персональну відповідальність за цю катастрофу несете ви», – додає Кашин у листі.

​Текст листа широко розійшовся соціальними мережами і викликав значне обговорення серед російськомовної аудиторії, а також серед представників російської опозиції.

Політичний коментатор Максим Трудолюбов, наприклад, характеризує лист Кашина як потенційно історичний документ путінської доби.

Олександр Солженіцин, фото 1974 року

Трудолюбов, який є коментатором і редактором поважної газети «Відомості», вважає, що як і лист Солженіцина, текст Кашина також міг би в перспективі підштовхнути російське суспільство «до виходу з конформістського ступору».

Тим часом опоненти, як от російський інтернетний блогер і критик Кремля Антон Носик, вважають, що Кашин наївно думає, що його лист буде мати вплив на Путіна чи Медведєва, яких, ймовірно, лист лише «потішить».

«Довгий шлях»

Що конкретно – окрім безперечного полемічного таланту Кашина – викликало такий резонанс серед політично активних росіян? Зрештою, в Росії не бракує гострої критики на адресу Путіна – взяти хоча б опозиціонера Олексія Навального, якого двічі засуджували за кримінальними обвинуваченнями в тому, що він сам називає політичними переслідуваннями.

Частково, це пояснюється професійною біографією самого Кашина, який раніше працював на лояльні до Кремля ЗМІ – от, наприклад, газету «Взгляд», яку пов’язують з архітектором путінської політичної системи Владиславом Сурковим.

Кашин «працював разом з хлопчиками Суркова, обслуговуючи режим», – сказав Олексій Венедиктов, редактор радіостанції «Эхо Москвы», яка має незалежну редакційну політику.

«І це його шлях, це дуже важливо, що людина, яка підтримувала цей режим і його побудову, пройшла такий довгий шлях», – вважає Венедиктов, додаючи, що публікація такого типу листа проти Путіна може буде «небезпечною» для Кашина.

Потім, звичайно, є ще й обставини розслідування побиття Кашина у листопаді 2010 року в центрі Москви невідомими, в руках яких була залізна арматура.

Кашин вижив, але обидві ноги було зламано, так само й пальці, був забій голови, декілька переломів щелепи. Після нападу тодішній президент Медведєв запевнив, що нападники будуть покарані.

Кашин сказав Радіо Свобода 5 жовтня, що коли він зустрічався з Медведєвим в Ізраїлі після нападу, тодішній президент сказав йому: «Важливо зняти голови зі злочинців – організаторів та виконавців – незважаючи на те, ким вони є».

Тодішній президент Росії Дмитро Медведєв (ліворуч) розмовляє з Олегом Кашиним в Єрихоні, Ізраїль, січень 2011 року

​

Впливовий губернатор

Андрій Турчак

Але в той час, як підозрюваних у скоєнні нападу на журналіста допитували, не було жодних ознак, що буде допитано головного підозрюваного в організації нападу – псковського губернатора Андрія Турчака, давнього союзника Путіна, який обмінявся гострими заявами з Кашиним перед нападом на журналіста.

Один з підозрюваних, Данило Веселов, заявив слідчим, що зустрічався з Турчаком і стверджує, що губернатор сказав йому, що «в ідеалі» треба, щоб Кашину поранили руки аби він «не міг більше писати наклепи».

У своєму відкритому листі «Вождям Російської Федерації» Кашин пише: «Ви вважаєте себе спадкоємцями двох імперій, царської та російської. Але царі вішали кримінальних злочинців, а не роздавали їм губерній».

«Дещо інший рівень»

Кашин сказав в інтерв’ю Радіо Свобода, що вирішив опублікувати листа після низки своїх листів до представників правоохоронних органів, в яких він вимагав, аби Турчака було допитано по справі, але це не дало жодних результатів.

«Я вирішив тоді підняти розмову на дещо інший рівень», – каже Кашин. Він додав, що «справді сподівався, що «зможе достукатись до сердець» Путіна і Медведєв, що це вплине на їхні емоції.

Кашин сказав сайту Fontanka.ru, що «свідомо посилався на відомий текст Олександра Солженіцина» коли писав свій лист. «Я справді вірю, що сьогодні, у 2015 році, метод Солженіцина щодо спілкування з урядом заслуговує на увагу та повторення. Бо просто немає інших методів. Кожна спроба грати за правилами, які виписує Кремль – чи то вибори, протести в означених місцях чи щось інше – усі ці спроби у великій схемі приречені на поразку», – сказав Кашин.

Наразі попередня інформація вказує, що Путін – як і Брежнєв у випадку з Солженіциним – навряд чи відповість на лист Кашина.

Речник Путіна Дмитро Пєсков, якого процитувала державна агенція новин ТАСС, сказав, що відкритий лист Кашина у Кремлі прочитали, але «судячи з тесту, не виглядає на те, щоб (автор) розраховував на якусь відповідь».

Над матеріалом працювали Carl Schrek та Ростислав Хотин