Рейтинг Путіна лише трішки менший, ніж рейтинг Чаушеску перед розстрілом (фотогалерея)
Цифра у 86% підтримки Путіна насправді застаріла ще в червні 2015 року, коли за даними опитування «Левада-центру» рейтинг схвалення діяльності президента Росії досяг 89%.
Якщо вірити даним ВЦВСД, Путін з рейтингом у 89,9% обігнав навіть Ільхама Алієва, беззмінного президента Азербайджану. За даними останніх соцопитувань, Алієва підтримують 89,7% жителів країни. Це ще більше, ніж 84,54% голосів, які набрав Алієв на президентських виборах 2013 року.
В Емомалі Рахмона теж є підстави потупити погляд за спиною Володимира Путіна: глава Таджикистану, який керує країною з 1992 року, тепер поступається російському лідерові у своєму рейтингу – на президентських виборах 2013 року Рахмон набрав всього лиш 83,92% голосів.
Зате президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв може не соромитися своїх портретів у публічних місцях – як, наприклад, у президентській бібліотеці в столиці країни Астані. Рейтингу Путіна ще рости і рости до 97,75%, набраних Назарбаєвим на президентських виборах у квітні 2015 року.
Втім, світ часом буває несправедливий. Президенту Туркменистану Гурбангули Бердимухамедову поставили в Ашгабаді прижиттєвий золотий пам’ятник, а він набрав на виборах 2012 року менше голосів, ніж Назарбаєв – всього-навсього 97,14%.
Із 1995 року за конституцією Іраку глава держави став обиратися на 7-річний термін на референдумі. 15 жовтня того ж року Саддам Хуссейн отримав в результаті всенародного голосування підтримку 99,96% іракців. А в 2002-му на референдумі, за офіційними даними, 100% виборців відповіли ствердно на питання «Чи згодні ви, щоб Саддам Хусейн зберіг за собою посаду президента?». Через рік Хусейн був заарештований у підвалі сільського будинку біля селища Ад-Даур. 5 листопада 2006 року Вищий кримінальний трибунал Іраку визнав Хуссейна винним у вбивствах шиїтів і засудив до страти через повішення. Вирок виконано 30 грудня 2006 року
Згідно з поширеною думкою, рейтинг президента Румунії Ніколає Чаушеску ще за кілька днів до страти його та його дружини 25 грудня 1989 року в містечку Тирговіште становив понад 90%.
У 2005 році президент Єгипту Хосні Мубарак набрав на перших в історії країни альтернативних виборах 88,6% голосів, зайнявши пост глави держави вшосте. А вже через 6 років, у лютому 2011 року, Мубарак склав з себе повноваження після народних заворушень, постав перед судом і був засуджений до довічного ув'язнення за звинуваченнями в розкраданнях, корупції і причетності до загибелі учасників мирних демонстрацій. У 2014 році на повторному процесі звинувачення були зняті, проте, і це рішення було скасовано – новий суд над важкохворим Мубараком розпочнеться в листопаді цього року.
Чоловік із плакатом «розшукується» і фотографією колишнього президента Тунісу Зін аль-Абідіна Бен Алі – один із порисутніх на заочному судовому процесі проти колишнього керівника країни і його дружини, які втекли з Тунісу до Саудівської Аравії після першої революції Арабської весни. Рішенням суду від 20 червня 2011 року Бен Алі був засуджений до 35 років в'язниці і штрафу в 40 мільйонів євро. Через рік Військовий трибунал Тунісу засудив Бен Алі до довічного ув'язнення за вбивство демонстрантів під час придушення повстання в країні. Зовсім незадовго до цього, в 2009 році, Бен Алі набрав на президентських виборах 89,62% голосів виборців.
Але повернемося на простори колишнього Радянського Союзу. На передвиборному плакаті в Ташкенті – президент Узбекистану Іслам Карімов, глава цієї держави з 1990 року. Його рейтинг в останні роки невблаганно знижується: якщо на виборах 2007-го Карімов отримав 90,76% відсотків голосів виборців, то на виборах, що відбулися в квітні 2015-го – 90,39%.
Втім, і на пострадянському просторі високий рейтинг – зовсім не гарантія безпроблемного перебування при владі. Мова, звичайно, не про Михайла Горбачова, який відображений на цьому фото під час свого останнього офіційного візиту в ролі президента СРСР до Бішкеку 5 листопада 1991 року. Звернемо увагу на задній план, фігура в центрі – це тодішній президент Киргизької РСР Аскар Акаєв. На президентських виборах 2000 року Акаєв отримав підтримку 76,4% виборців, але вже через п'ять років, в результаті Революції тюльпанів був змушений тікати з країни до Росії, де і живе досі.