АА
У будівлі суду Фрунзенського району Мінська 5 чи 6 осіб у цивільному протягом 20 хвилин били журналіста видання Tut.by Павла Добровольського та білоруських активістів Павла Сяргея і Максима Шицика. Це сталося під час розгляду так званої «справи графітчиків», яких у Білорусі судять за розмальовування будівель політичними гаслами. Через побиття склали протоколи за «неповагу до суду» і «непокору законним вимогам», дали штрафи – але не тим, хто бив, а тим, кого били.
Вранці 26 січня Павло Добровольський почувається гірше, ніж увечері, каже він кореспондентові Радіо Свобода: «Мабуть, це тому, що ранок. Не знаю, що буде пізніше. Але подивився – синців додалося, голова вчора не крутилась, як зараз. Ну, і чомусь не міг заснути, крутився-вертівся».
Павло має намір відстоювати свої права. Після побиття він написав заяву до міліції про побиття, її спрямують до Слідчого комітету Білорусі: «Сьогодні піду зніму побої, через день заберемо копію постанови суду. Будемо це оскаржувати, тому що, якщо ми сплатимо цей штраф, то підтвердимо, що я напав. Справа не в грошах, потрібно просто якось чинити опір, адже за що платити? Мене б'ють, а мені ще й платити?»
«Мене ще здивувало, що все записано зі слів, що я лаявся, що я бив, – говорить Павло. – Суддя просто записала свідчення «свідків», просто за їхніми словами ухвалила своє рішення. Покажіть це на відео, на аудіо! Якщо не зможете довести, що це наклеп, є стаття за це».
Тримали три години і написали таку нісенітницюПавло Добровольський
«Ця вся брехня проявилася ще до суду. Я це вперше побачив ще у Фрунзенському РУВС – написали протокол, зачитують мені, кажуть: «Будеш підписувати?» Я це слухаю – просто рот відкривається, як я отак матюкався. Тримали три години і написали таку нісенітницю», – каже він.
Серед звинувачень Павлові був і напад на білоруських ОМОНівців. Павло з цими звинуваченнями не погоджується і каже, що кулаками махати не любить. Раніше він не мав судимостей: «Пам'ятаю з постанови суду, мені ще якось зменшили штраф, адже у мене не було нічого подібного раніше. А відразу зачитали навіть більше 9 мільйонів».
Павло Добровольський перебував за дверима залу засідання і почав знімати на відео, як затримують активістів, що тримали плакати «Ні політичним репресіям»
Your browser doesn’t support HTML5
Павло Добровольський закінчив журфак Білоруського державного університету, але почав працювати ще під час навчання. Після роботи в Білорусі Павло переїхав до Києва, де і планував залишитися, оскільки знайшов хорошу роботу: він регулярно робив матеріали з Майдану і війни на Донбасі. Один з матеріалів, «Внутрішній світ «ДНР», посів друге місце на австрійському конкурсі Writing for CEE 2015.
«У січні 2015-го я потрапив на стажування до київської редакції «Новое время». Після того, як побув там два місяці, запропонували залишитися в них працювати, але були труднощі з оформленням дозволу на проживання, які збіглися з пропозицією роботи на Tut.by – тому повернувся до Мінська. І з 1 серпня працюю на Tut.by», – говорить Павло.
На Tut.by за Павлом, каже він, не закріплені певні теми і напрями, доводиться працювати з різними, і це йому подобається: «Коли була президентська кампанія, багато писав на тему політики, з різних пікетів, живі ефіри влаштовували. Тепер, коли політики вже менше... А вона у нас епізодична, не те, що в Україні... Зараз писав більше на тему міського життя».
Серед свіжих матеріалів Добровольського на Tut.by – репортаж про слідчий експеримент, якого чекали три роки, розмова про збільшення забруднення повітря в білоруських містах, дослідження боротьби з «архітектурною надмірністю» у Мінську 1950-х.
Повний текст матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода