Україна, попри все, намагається боротися з корупцією (світова преса)

Американський часопис The New York Times пише про роль Заходу в офшорному скандалі за участі президента України. Європейське видання New Eastern Europe аналізує можливі наслідки негативного результату референдуму в Нідерландах щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Суспільно-політичний тижневик Newsweek повідомляє про бравурні заяви спікера російської Держдуми про те, що війна з Україною буцімто тривала б лише 4 дні.

Американський часопис The New York Times надрукував матеріал «Захід активізує незаконні доходи в Україні». У статті йдеться, що в Україні один конкретний момент оприлюднення «панамських документів» привернув більше уваги, ніж будь який інший. У серпні 2014 року, коли українські солдати потрапили в оточення, зазнали потужних обстрілів під час боїв під Іловайськом, президент Петро Порошенко засновував свій офшорний бізнес на Британських Віргінських островах. Тоді як молоді українці гинули, захищаючи Україну, їхній головнокомандувач розглядав варіанти уникнення оподаткування в Україні для його власної бізнесової імперії. Проте, як пише американська газета, документи панамської фірми Mossack Fonseca мають у собі навіть більш розгорнуту історію. Цілі покоління українських політиків, починаючи ще з перших днів незалежності, тримали свої статки в офшорах. Ще 1998 року, коли деякі з українських вояків, що загинули під Іловайськом, лишень починали навчання у перших класах школи, клієнтами цієї панамської фірми вже були українські політики.

Розміри урядових зловживань і корупції в Україні, за даними американського видання, справді, неймовірних масштабів. Часопис пише, що ще 1991 року валовий внутрішній продукт в Україні становив дві третини польського. Нині він становить менш ніж його чверть. Корупція зруйнувала країну і прирекла ціле покоління українців на погану освіту, небезпечні вулиці і жалюгідні кар’єри. Якби розкрадання не відбувалось такими велетенськими масштабами, як пише газета, можливо, тоді українське військо змогло б захистити Крим від російської анексії. Видання продовжує, що від часу повалення режиму Януковича західні політики наввипередки хотіли надати Києву моральну і технічну підтримку у боротьбі з корупцією і Росією. Рахунки Януковича і його приплічників заморозили. Кремль обклали санкціями.

Водночас The New York Times додає, що Україна, попри все, таки намагається боротися з корупційною системою. Наприкінці 2014 року в Україні було ухвалено закон, згідно з яким, українські компанії мають декларувати, хто насправді є їх власником або контролює. Інші країни також роблять подібне. Британія, Норвегія та Данія планують запровадити закон, відповідно до якого компанії мають оприлюднювати своїх реальних власників. Втім, як пише газета, ці закони неможливо запровадити швидко, тому що головна сила, яка дозволяє корупцію в Україні, – це не панамська компанія, а саме Захід. Доки клептократи з усього світу будуть у змозі використовувати анонімні компанії для купівлі яхт, розкішних апартаментів та палаців, адвокати і надалі створюватимуть ці компанії у податкових прихистках від штату Делавер і до Сейшелів. Якщо країни Заходу розпочнуть вимагати прозорості у корпоративній власності, клептократи не зможуть зберігати свої гроші на Заході, тому що вони вже не зможуть приховувати свої особи.

«Захід активізує незаконні доходи в Україні»

Європейське видання New Eastern Europe друкує статтю «Наслідки голосування «ні» у Нідерландах». У матеріалі піднімається питання, що ж далі? Як саме уряд Нідерландів має відреагувати на результати референдуму і негативне ставлення нідерландських виборців до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. На думку видання, негативний результат голосування у Нідерландах відкрив «скриньку Пандори» популістської політики у Європі. Але чому Україна опинилась у центрі цього усього? І чому саме нідерландці так переймаються доволі технічною і, як пише автор, доволі нудною угодою між Україною та ЄС? Далі пишеться, що насправді нідерландцям та угода є глибоко байдужою. Річ у тім, що саме цей референдум став першою нагодою випробувати нове нідерландське законодавство щодо дорадчих референдумів. Далі вже можна буде перетворити на плебісцит геть усе, що відбуватиметься у Європі. На додаток, нідерландський уряд цілком був налаштований на ратифікацію цієї угоди, бо інвестував помітний політичний капітал. Сказати, що результат референдуму був ганьбою для керівництва Нідерландів – це не сказати нічого.

Але, як пише видання, навіщо використовувати референдум, аби висловити своє незадоволення Брюсселем за рахунок 45 мільйонів українців, які до цього зовсім не причетні? За нинішніх обставин уряд Нідерландів не має великого вибору. Відповідно до закону, вони не мусять дослухатися до результатів референдуму. На практиці, вони, можливо, шукатимуть іншого вирішення цього питання. Як, наприклад, додати до тексту угоди певні занепокоєння, висловлені нідерландськими виборцями. Йдеться, звісно, про косметичні зміни тексту, бо ж наново переписувати угоду неможливо в політичному сенсі.

New Eastern Europe продовжує, що російський прем’єр Медведєв доволі швидко відреагувавши на результат референдуму у Нідерландах, поквапився заявити, що все це буцімто свідчить про ставлення європейців до української політичної системи. Видання додає, що це докорінно хибне твердження. На референдум прийшли лише 32% нідерландських виборців. Майже 70% показали, що їх референдум не цікавить. Ба більше, 27 з 28 країн Євросоюзу вже ратифікували цю угоду. Відтак слова Медведева постають нічим іншим, як звичайною зловтіхою.

«Гарний аналіз можливих наслідків нідерландського «ні»

Американський тижневик Newsweek у статті «Союзник Путіна застерігає, що війна з Україною триватиме лише 4 дні» пише про заяву спікера нижньої палати російського парламенту і чільного члена путінської партії «Єдина Росія» Сергія Наришкіна, який і висловив цю суперечливу заяву на семінарі російських законодавців та німецьких політичних фахівців. Говорячи про боротьбу України проти проросійських бойовиків на сході України, Наришкін зазначив, що сам факт того, що цей конфлікт триває вже 2 роки, нібито свідчить про те, що Росія у ньому не бере участі.

Тижневик додає, що численні захоплення у полон кадрових російських військових на сході України і повідомлення про надсилання озброєння та живої сили через російсько-український кордон, не змінили російської впертості у твердженнях, що всі ті, хто воює з українським військом, є «добровольцями». Наришкін пішов далі, порівнявши країни Балтії зі «злими псами», яких навмисно тренують бути недружніми.

Як пише американське видання, на цьому семінарі чітко було відчутно різницю між тим, як Росія та Європа розглядають одна одну. Побоювання агресії Росії дедалі більше відчувається у країнах Східної Європи вже від початку кризи в Україні. Порівнюючи держави Балтії зі «злими псами», Наришкін почав розповсюджуватись, що «злий дух тих псів» виховується «на замовлення» і так само, на його думку, в людей острахи породжують негативну реакцію. Цей острах, на думку росіянина, також буцімто насаджується ззовні і з певною метою.

Newsweek завершує, нагадуючи, що Наришкін ще раніше звинувачував країни Заходу у «русофобських» настроях, коли виникали розбіжності у сприйнятті російської зовнішньої політики. Він свого часу пішов навіть далі, визначивши членів Парламентської асамблеї Ради Європи як «генетичних русофобів», коли у грудні 2015 року Росію вилучили з цієї структури через анексію Криму. Тижневик підсумовує, що Росія і НАТО посилили свої інтереси у східній Європі після анексії Росією Криму, додавши, що ці кроки мають суто оборонний характер. Однак нещодавній аналіз військових маневрів обох сторін застеріг, що НАТО і Росія відверто планують війну одна з одною, що, у свою чергу, може призвести до конфлікту.

«Спікер Держдуми порівнює держави Балтії з «собаками»