Меморіальні дошки. Путін і Нємцов та Кернес і Шевельов

Фрагмент обкладинки книжки «Путін. Війна», яка написана на основі матеріалів щодо військової агресії Кремля проти України, котрі зібрав убитий російський політик Борис Нємцов

У всі часи влада криміналу найбільше боялася сили морального авторитету
(Рубрика «Точка зору»)

У російському Ярославлі зі стіни будинку, в якому жив підло вбитий російський політик Борис Нємцов, зняли присвячену йому меморіальну дошку. У мерії міста вирішили, що ініціатор встановлення пам’ятного знака не пройшов спеціальної процедури і тому дошка не має права на існування. Дошка на будинку в Ярославлі з’явилася з ініціативи регіонального відділення партії «Парнас» і жителів міста, в якому Нємцов був дуже популярним. Його навіть обрали депутатом місцевого законодавчого зібрання – через роки після того, як зусиллями Володимира Путіна та інших представників плутократичної російської еліти колишній віце-прем’єр був вигнаний із великої політики.

Стіна будинку в Ярославлі, де жив російський політик Борис Нємцов. На фотографії, що ліворуч, лише дірки від шурупів, якими була прикріплена меморіальна дошка

Спроба встановити дошку в Ярославлі – не єдиний такий крок, пов’язаний з увічненням пам’яті Нємцова. Але всюди ці ініціативи стикаються із опором влади. У Росії є вулиці, які названі ім’ям живого і здорового Путіна. Але вулиці або навіть меморіальної дошки Нємцова бути не повинно.

Сумна історія, яка сталася в Ярославлі, нагадала мені долю іншої меморіальної дошки. Коли у 2013 році в Харкові встановили меморіальну дошку, присвячену пам’яті видатного українського вченого Юрія Шевельова, місцева міська рада ухвалила рішення про її демонтаж. А сама дошка була по-варварськи знищена «невідомими».

Сліди на стіні після знищення меморіальної дошки пам’яті Юрія Шевельова у Харкові. 25 вересня 2013 року

З пам’яттю про Шевельова воював один із найближчих соратників Януковича – одіозний харківський мер Геннадій Кернес. Який, як відомо, зберіг владу в місті і після краху свого покровителя. Кернес у Харкові є, а меморіальної дошки Шєвельову немає досі. І це не менш важливо, ніж зусилля українців щодо декомунізації країни. Тому що виникає питання: а що заповнить порожнечу, яка залишається після зникнення різноманітних Смирнових-Ласточкіних? Місцевий криміналітет?

У всі часи влада криміналу найбільше боялася сили морального авторитету. Саме тому в Ярославлі ще довго не буде меморіальної дошки Нємцова. Сподіваюся, що меморіальна дошка на рідному будинку Шевельова в Харкові все ж таки з’явиться раніше.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції