Брюссель – Ера «мирного атома», яку свого часу розхвалювала комуністична пропаганда та відстоювало західне «проядерне» лобі, була позначена «чорними сторінками» Чорнобиля, Фукусіми та інших менших катастроф. Втім, кажуть фахівці, Європа і світ, здається, не поспішають засвоювати їхні уроки. Якщо на Заході й зароджуються прагнення заміни ядерної енергії альтернативними джерелами струму, то цього не скажеш про східноєвропейські країни. Бажаючи втекти від заполітизованого російського газу, там шукають можливості розвитку атомної енергії, не озираючись на минуле.
Картина розіп’ятого Ісуса із протигазом… Скульптура понівеченого скелета у скафандрі з назвою «Чорнобильський ліквідатор»… Сосиска із радіоактивним французьким сиром «камамбер» в магазинній вітрині… або ресторанне меню на 12 євро з головною стравою «Риба в морській капусті з радіонуклідами» – ці експонати на тлі апокаліптичних картин атомних аварій нині можна побачити в музеї образотворчого мистецтва у французькому Греноблі. Мета виставки «Чорнобиль-Фукусіма: ніколи знову» – пробудити, насторожити та закарбувати у свідомості людей небезпеку, яку несе атомна енергія, її вибухова загроза та радіація.
Цей та інші численні заходи, організовані колективом «Стоп атом» та мережею «Відмова від ядерної енергії». Нерідко – під патронатом представниці групи «зелених» Європарламенту Мішель Рівасі.
Це страждання, неповага до численних жертв, неясність та приховування справжньої ціни ядерної енергії – ось що для мене ЧорнобильМішель Рівасі
«Для мене Чорнобиль асоціюється з неправдою, із лобіюванням ядерної енергетики й засекреченою істиною. Це страждання, неповага до численних жертв, неясність та приховування справжньої ціни ядерної енергії – ось що для мене Чорнобиль», – пояснює в інтерв’ю Радіо Свобода французька парламентарка.
Європа, на думку євродепутатки, змінилася після цієї ядерної катастрофи у тому сенсі, що всі усвідомили: подібні жахіття не лише можливі, але й якоюсь мірою неминучі.
Ми не знаємо коли, але думаємо, що аварія має статисяМішель Рівасі
«Ми не знаємо коли, але думаємо, що аварія має статися, – каже Рівасі. – Ми зосереджені на ідеї – «як нам владнати ядерну катастрофу». Допустимі норми радіоактивності змінюються у бік збільшення. Водночас збільшуються і європейські вимоги до безпеки АЕС, узагальнюються стандарти, але все це зрештою, призводить до того, що кінцева вартість досі дешевої атомної енергії стає надзвичайно високою».
Виклики «мирного атома» тривають
Те, що було неможливо уявити, нині стало дуже ймовірним, тож не дивно, що, скажімо, семеро з десяти опитаних французів вважають загрозу нового «чорнобиля» доволі реальною. Вихід із цієї ситуації, на думку Мішель Рівасі, один – це закриття всіх європейських АЕС та перехід до відновлюваних і безпечніших джерел енергії. Однак це рішення вимагатиме чимало часу та величезних зусиль.
Чорнобильська аварія, що була найбільшою ядерною катастрофою за останні тридцять років, привернула увагу Європи та світу насамперед до проблем надійності реакторів атомних електростанцій. При цьому, події 2011 року на японській «Фукусімі-1» засвідчили, що численні виклики безпеці з боку «мирного атома» продовжують існувати.
Нині, через три десятки років після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС, західні експерти пояснюють, що аварію спровокував цілий набір факторів, головними з яких стали недоліки концепції реакторів радянського виробництва, які встановлювалися на електростанціях колишнього СРСР та соцтабору. Проблема полягала в їхній неспроможності протистояти різким перепадам потужності. До того ж, жодної захисної оболонки не було споруджено для запобігання витоку радіоактивності. Людський фактор також зіграв свою роль: Всесвітня асоціація операторів атомних станцій заявила про грубі «порушення експлуатаційних процедур та відсутність культури безпеки».
Що Чорнобиль змінив у європейській атомній енергетиці?
Найвідоміший та найбільш кардинальний факт впливу Чорнобиля на розвиток атомної енергетики – це Італія. Ще в 1986-му після вибуху в Чорнобилі громадяни цієї країни сказали «ні» атомним станціям. У 2010 році італійський уряд, яким на той час керував Сильвіо Берлусконі, вирішив відновити ядерну програму. Однак через рік сталася катастрофа на Фукусімі й 95 відсотків італійців на всенародному референдумі знову, цього разу остаточно, відмовилися від ядерних планів.
Водночас, як пояснює Радіо Свобода експерт із енергетичної політики Європейського політичного центру Марко Джулі, Європейський союз досі не має спільного підходу в сфері атомної енергії: кожна держава-член визначає сама, звідки брати енергію, тож ситуація в одних країнах дуже відрізняється від інших.
У ЄС немає спільної політики в галузі ядерної енергетикиМарко Джулі
«У ЄС немає спільної політики в галузі ядерної енергетики, – каже Марко Джулі.– Є деяка координація дій, наприклад, у закупівлях урану, але свій енергетичний набір країни обирають самі. Ситуація дуже поділена: наприклад, Німеччина на півдорозі до повної відмови від «атому», а скажімо, у Франції цей вид енергетики – на головному місці, хоча там йдуть пошуки скорочення «атомної» частки в енергетичному міксі. У Фінляндії та в східній Європі навпаки йдуть пошуки розвитку ядерної енергетики, йдеться про Угорщину, Польщу та Болгарію».
Східна Європа «боїться» російського газу більше, ніж АЕС
Представник Європейського політичного центру зауважує, що поглиблення інтересу до атомної енергетики в державах сходу зумовлене не відсутністю у них страху перед можливою небезпекою, яку вона несе, а тим, що у них немає іншого виходу: надто непередбачуваною є газова енергія, що надходить до них із Росії.
Згаданий експертом «енергетичний мікс» – це та суміш енергії, яку країни отримують з атомних, газових, вугільних чи гідроелектростанцій, а також із відновлюваних джерел, скажімо, парків сонячних батарей чи вітрових електростанцій. Франція, яка навіть у світових масштабах є лідером у застосуванні «мирного атома», ухвалила закон щодо енергетичного переходу. Він передбачає скорочення у своєму національному енергетичному «коктейлі» частку ядерної енергії з 80-ти до 50 відсотків. Як пояснюють фахівці, французи прагнуть замінити небезпечну й, так би мовити, негнучку енергію атомних станцій на ту, що походить із відновлюваних джерел.
Саме цю негнучкість, тобто, жорсткі рамки роботи атомних станцій Марко Джулі називає одними з недоліків цього виду енергії, який може стати вирішальним у подальшому розвитку цього енергетичного сектору.
Якщо вирішено робити інвестицію в цю енергію, то слід усвідомлювати, що ядерна енергетика має тривалий життєвий цикл, який триває кілька десятиліть. До того ж, вихід АЕС із експлуатації – це справа дуже дорогаМарко Джулі
«На відміну від струму, що виробляється із газу чи вугілля, атомні реактори неможливо, коли завгодно, зупиняти чи адаптовувати, відповідно до росту або спаду споживання енергії, – каже брюссельський експерт. – Якщо вирішено робити інвестицію в цю енергію, то слід усвідомлювати, що ядерна енергетика має тривалий життєвий цикл, який триває кілька десятиліть. До того ж, вихід АЕС із експлуатації – це справа дуже дорога».
Маніфестації, відходи та ядерний тероризм
Ще кілька років тому, запитавши фахівців зі східної Європи, що вони думають про атомні станції Заходу, скажімо, Бельгії, ми б почули виключно дуже позитивні характеристики, запевнення у надійсності та гарантіях безпеки. Нині бельгійські атомні станції мало не щодня піддаються критиці не лише вітчизняних експертів, але й сусідів. Кілька тижнів тому припинити експлуатацію давніх реакторів, в яких були виявлені мікротріщини, закликали представники Нідерландів. Нещодавно тривогу щодо безпеки АЕС Бельгії висловила німецький міністр довкілля Барбара Гендрікс, закликавши «відключити проблемні станції від мережі, доки не будуть знайдені відповіді на цілу низку питань щодо можливих проблем».
Антиатомні маніфестації пройшли в нідерландському Маастрихті та німецькому Ахені, що розташований на відстані 60 кілометрів від бельгійської АЕС в селищі Тіанж. Прибули німці, нідерландці та місцеві активісти висловити своє «ні» атому під саму станцію. Німецький активіст Рудольф, житель Ахена каже, що Німеччина, яка обрала шлях альтернативної енергії, мала б стати для Бельгії прикладом.
«Бельгія щодо відновлюваної енергії має такий самий потенціал, як і Німеччина, великої різниці немає, а ядерна загроза як відомо, кордонів немає», – вважає представник Німеччини.
Інша невирішена проблема ядерної енергетики – радіоактивні відходи, що забруднюють довкілля, і без відповідного поводження та грамотного захоронення можуть нести загрозу не лише нинішнім, але й майбутнім поколінням людей.
Нарешті, як і у Бельгії, більшість європейських реакторів атомних станцій були введені у експлуатацію ще в 60-70 роках минулого століття, тому через зношення представляють собою потенційну загрозу. На це звертає увагу експерт із атомної енергії в організації Greenpeace Шон-Патрік Стенсіл.
До того ж, каже він, всі ці атомні станції були сконструйовані ще в часи, коли не було й думки про новітні загрози ядерних терористичних атак.
На цю ж тему:
Чорнобильська катастрофа: потрібна енергетична революція?
«Перехід на використання відновлюваних джерел енергії створить нові робочі місця. Немає якихось серйозних економічних або технічних перешкод для такого переходу» – Малькова далі