Кримська АЕС, що не відбулася: «місто майбутнього» Щолкіне через 30 років

Your browser doesn’t support HTML5

Через 30 років: Кримська АЕС у Щолкіному (відео)

Російська влада планує розібрати залишки Кримської АЕС та використовувати їх як будматеріали для нового будівництва століття – Керченського мосту

Чорнобильська катастрофа, яка сталася рівно 30 років тому, в Криму стала причиною згортання одного з найбільш масштабних інфраструктурних проектів – Щолкінської (Кримської) АЕС. Її будівництво зупинили з міркувань безпеки на фінальному етапі, коли вже були витрачені сотні мільйонів радянських рублів і збудоване ціле місто, яке мало забезпечувати роботу станції. Зараз російська влада планує розібрати залишки Кримської АЕС та використовувати їх як будматеріали для нового будівництва століття – Керченського мосту.

Радянське керівництво ухвалило рішення збудувати в Криму АЕС з причини, через яку нинішня влада Росії прокладає через Керченську протоку енергоміст. Вона полягає в тому, що Кримський півострів – енергодефіцитний регіон.

Кримська АЕС

Проектні розробки зі створення Кримської АЕС провели ще в 1968 році, а в 1975-му – розпочали будівництво. Тоді очікувалося, що спочатку будуть зведені два енергоблоки, кожен з яких даватиме 1 ГВт електроенергії. В подальшому планували збільшити кількість енергоблоків до чотирьох. Потреба півострова в електроенергії зараз становить близько 1200 МВт. Така потужність надходила в кримську енергосистему з материкової України до так званої енергоблокади.

Будівництво Кримської АЕС велося ударними темпами: з усього Радянського Союзу на західне узбережжя півострова з'їжджалися будівельні бригади і фізики-ядерники

Будівництво Кримської АЕС велося ударними темпами: з усього Радянського Союзу на західне узбережжя півострова з'їжджалися будівельні бригади і фізики-ядерники. У 1978 році було збудоване місто-супутник Щолкіне, жителі якого мали забезпечувати роботу майбутньої електростанції.

Але в 1986 році сталася аварія на Чорнобильській АЕС. І тоді екологи і жителі півострова, які боялися повторення цієї трагедії в Криму, почали кампанію протесту проти будівництва небезпечного об'єкту.

Недооцінена небезпека

У 1987 році всі роботи в Щолкіному були припинені. А через два роки радянське керівництво ухвалило рішення остаточно відмовитися від запуску станції, коли вона була готова на 80 відсотків.

За словами директора з питань інформації та зв'язків із громадськістю асоціації «Український ядерний форум» Ольги Кошарної, аварія на ЧАЕС змусила тодішню владу переглянути питання безпеки будівництва Кримської атомної станції. Було вирішено, що в такій сейсмонебезпечній зоні, як Крим, будувати подібні об'єкти не можна.

«Було зрозуміло, що в Криму був землетрус у 20-х роках 20-го століття в районі Карадага. Була дуже велика паніка. Люди зрозуміли, що була неправильно оцінена безпека, не була передбачена можливість таких важких аварій», – зазначила Кошарна.

За її словами, подібна доля спіткала не тільки Крим. Наприклад, наприкінці 80-х Італія вирішила відмовитися від ядерної програми після Чорнобиля.

«Це була загальна тенденція у всьому світі. Тоді почав формуватися міжнародний режим ядерної безпеки під егідою МАГАТЕ, де найкращі світові експерти стали пропонувати критерії та підходи до безпеки», – говорить Кошарна.

Кримська АЕС

Зазначимо, що в кримському суспільстві наприкінці 80-х не було консенсусу з приводу необхідності атомної станції: були як затяті противники будівництва, так і прихильники. Останні – це, в першу чергу, жителі Щолкіного, які з'їхалися до Криму з усього Радянського Союзу і планували пов'язати своє життя з цим місцем і цією роботою.

Багато з щолкінців досі вважають, що відмова від запуску АЕС була жахливою помилкою.

Після згортання будівництва багато хто залишили місто, в якому немає ніяких підприємств і виробництва. Решта жителів спробували переорієнтуватися: хтось влаштувався на роботу в сусідніх містах, хтось почав заробляти на курортному сезоні. Але, за словами щолкінців, відсутність роботи – це найбільш гостра проблема Щолкіного досі.

Було багато дискусій з приводу того, що недобудовану АЕС потрібно перепрофілювати, однак цього так і не було зроблено, і споруди почали просто розбирати й розпилювати на метал.

Відновленню не підлягає

У листопаді 2015 року, коли на адміністративному кордоні з Кримом були підірвані опори, якими на півострів надходила електроенергія, за іронією долі Щолкіне постраждало більше, ні інші кримські міста. Місто, з якого мав живитися електрикою весь півострів, саме на кілька днів опинилося без світла і теплопостачання.

Ситуацію загострило те, що Щолкіне не газифіковане, і МНС Росії було змушене розгорнути в місті пункт життєзабезпечення, польові кухні та автономні джерела електроживлення.

Голова підконтрольної Росії міськради Щолкіного Сергій Варавін запевнив «Крим.Реалії», що ці проблеми вдалося вирішити в короткі терміни і зараз в місті світло не вимикають.

З 3 грудня до сьогодні ми практично не маємо перебоїв з електропостачанням
Сергій Варавін

«Були певні перебої з електропостачанням, це було тільки 12 днів. І з 3 грудня до сьогодні ми практично не маємо перебоїв з електропостачанням», – сказав Сергій Варавін.

До речі, загроза «блекаута» спровокувала нову дискусію про те, чи варто будувати в Криму атомну електростанцію. Ще в березні 2015 року повернутися до ідеї побудови АЕС в Щолкіному запропонував член комітету Ради федерації Росії з економічної політики Віктор Рогоцький.

«Атомна енергетика сьогодні абсолютно надійна і застосовується в усьому світу. У вас (у Криму) є дві проблеми – енергетика і вода. Атомна електростанція зможе назавжди вирішити обидва ці завдання», – сказав російський сенатор.

Однак керівництво концерну «Росенергоатом» повідомило, що ідея Віктора Рогоцького безперспективна.

Заступник директора корпорації Павло Іпатов тоді зазначив, що в цьому випадку будувати новий об'єкт – це навіть вигідніше, ніж відновлювати старий і зруйнований.

Якщо говорити про сьогоднішню ситуацію і необхідність спорудження в Криму АЕС, то будівництво такої станції повинно мати дуже серйозні аргументи
Павло Іпатов

«Ті підходи і рішення, які закладаються в сучасні проекти, з точки зору безпеки та економіки будівництва, більш прогресивні. Якщо говорити про сьогоднішню ситуацію і необхідність спорудження в Криму АЕС, то будівництво такої станції повинно мати дуже серйозні аргументи», – сказав заступник директора «Росенергоатому».

Кримська АЕС

Мрії про індустріальний парк

А в середині лютого комітет з майнових та земельних відносин кримського парламенту, підконтрольного Кремлю, ухвалив розібрати Щолкінську АЕС. За задумом кримських депутатів, залишки залізобетонних конструкцій будуть використані як будматеріали для будівництва Керченського мосту.

Голова російської міськради Щолкіного Варавін повідомив, що знесенню підлягають залишки реакторного відділення, машинного залу і турбінного цеху Кримської АЕС.

«Було ухвалене рішення залишки цих залізобетонних конструкцій утилізувати. А куди буде йти вторинна сировина, не знаю. Можливо, не на будівництво мосту, а, швидше за все, на обшивку дорожнього покриття», – сказав Варавін.

Підконтрольна Кремлю влада Криму обіцяє на місці колишньої недобудованої АЕС створити індустріальний парк. У лютому 2016 року відповідне розпорядження підписав російський голова Криму Сергій Аксьонов.

«Мається на увазі, після утилізації залишків конструкції провести очищення території, яка могла б бути придатна для будівництва індустріального парку з інженерною інфраструктурою, з виділеним земельним майданчиком. А далі – це вже пропозиції з боку інвесторів про те, яке саме вони хочуть розміщувати виробництво», – сказав Варавін.

Він сподівається, що на місці колишньої АЕС з'являться об'єкти, орієнтовані на будіндустрію, переробку сільськогосподарської продукції або машинобудування.

Зазначимо, що ідея будівництва індустріального парку в Щолкіному не нова. Влада Криму обіцяла його здійснити ще в 2006 році.

У новому«розпорядженні» Сергія Аксьонова йдеться, що територія Кримської АЕС для зведення промислового парку має бути підготовлена до кінця 2017 року. А коли з'явиться сам цей об'єкт, в «документі» не зазначено.

Оригінал публікації – на сайті «Крим.Реалії»