​Дмитро Синюка: з воєнного фронту на Донбасі – до «наукового фронту» в Києві

Дмитро Синюка (праворуч)

Київ – Учасники бойових дій на Донбасі, повертаючись у мирне життя, часто починають «з нуля» своє вже нове, повоєнне, життя. Так, правник Дмитро Синюка, провоювавши на сході, разом з побратимами створив компанію «Українські генетичні технології», яка розробляє реагенти для клінічних лабораторій та наукових установ. За словами Синюки, аналогів подібної продукції Україна дотепер не випускала. Про те, як мрія зробити щось сучасне, корисне для України перетворилась для айдарівця у дійсність, він розповів Радіо Свобода.

Я пішов на фронт після Майдану, після певної підготовки, розумів, що можу загинути, але водночас вірив, що все буде нормально

– Про батальйон «Айдар» свого часу казали, що там зібрались інтелектуали і пролетарі, але взвод, в якому я служив, був швидше таким собі воєнізованим формуванням науковців. Я пішов на фронт після Майдану, після певної підготовки, розумів, що можу загинути, але водночас вірив, що все буде нормально і що я повернусь додому. І часто у перервах поміж боями я себе питав: що буде після отого повернення додому? А оскільки поруч служили кілька хлопців-біологів за фахом, то у нас з’явилися, скажімо, «спільні мрії». І то було для нас справжнє щастя – коли у місті Щастя (Луганщина) припинялись обстріли і ми з побратимами мріяли про мирне майбутнє.

– Отже, у місті Щастя і виникла щаслива думка започаткувати в Україні сучасний бізнес?

Hаші реагенти дозволять діагностувати збудників вірусних хвороб і проводити тести на так звані «генетичні схильності»

– Приблизно так. Щодо бізнесу, то, як нещодавно ми з колегами розповіли ЗМІ, на сьогодні українці потребують вітчизняних реагентів для медичних лабораторій і клінік. Досі в Україні лабораторії і медичні установи купували європейські, доволі дорогі реагенти, або дешеві російські, які часто бувають неякісні. У другому випадку, імовірність похибки під час аналізу – висока. Тож ми з побратимами вирішили побудувати діяльність компанії на двох принципах: це якість і доступність. Плануємо, що наші реагенти дозволять діагностувати збудників вірусних хвороб і проводити тести на так звані «генетичні схильності», а також (у перспективі) – розробка ДНК-тесту, який дозволяє проаналізувати весь рід людини та дізнатися, з яких регіонів світу походять пращури.

– А Ваш правничий досвід компанії знадобився?

– Наразі хіба що частково. Я займаюсь організаційними питаннями, якими не всі з моєї команди можуть займатись. Врешті-решт, поруч побратими-біологи, здебільшого. Хоча юридичне «закалювання» допомагає вести переговори і правильно оформлювати угоди.

– Повернімось до військової сторінки Вашого життя. Ви були бійцем батальйону «Айдар» у чи не найскладніший етап російської агресії проти України, з літа 2014 року. Що пригадуєте з того часу?

Дмитро Синюка (ліворуч)

Були бої, були тривалі обстріли, були перебазування і переїзди. Найстрашніше – втрата друзів

– Давайте скажу чесно: в «Айдар» я і кілька моїх друзів ішли не з «голого місця», у нас за спиною були як участь у самообороні Майдану, так і підготовка на полігоні. З Революції гідності я пригадую нічні чергування і протистояння з міліцією і тітушками, а ще – судові процеси над затриманими майданівцями, власне, я був стороною захисту, оскільки на той час працював правником. А вже весною 2014 року ми з друзями потихеньку почали готуватись до імовірної участі у зовсім інших, військових діях. А що я пригадую з своєї військової «роботи» на Луганщині? Були бої, були тривалі обстріли, були перебазування і переїзди. Найстрашніше – втрата друзів, до цього нема чого додати.

У цілому, я вважаю, наш підрозділ показав себе достойно під час тих боїв, в яких «Айдар» брав участь. Це літо 2014 року. А далі – хто з бійців зміг за станом здоров’я, той прослужив понад рік аж до демобілізації, як і я. У нашому підрозділі були втрати під час боїв: були і загиблі, і поранені, які унаслідок поранень не змогли більше брати участь у бойових діях. Звісно, це вплинуло на боєздатність, але за досвідом іноді один боєць коштує сотні.