Приїжджі з Росії заселяються в найдорожче житло в окупованих Донецьку і Луганську (огляд преси)

Мешканці Донецька на акції протесту проти агресії Росії щодо України. Донецьк, 28 квітня 2014 року (ілюстраційне фото)

В матеріалі «Нові донецькі» тижневик «Новое время» розповідає, як росіяни обживаються в окупованому Донбасі. Видання пише, що потік «переселенців» з Росії, переважно військових і чиновників, надає перевагу дорогим помешканнях в центрі Донецька і Луганська. За твердженням видання, угруповання «ДНР», «ЛНР» не ведуть облік нерухомості, яку під різними приводами вони відібрали у справжніх господарів. Заселення окупованих міст приїжджими з Росії – це не жадібність, а технологія, розрахована вона на те, щоб закріпити людей на захопленій території. Тим самим, як наголошує тижневик, створюється прошарок жителів, яким є що втрачати у разі, коли Україна поверне собі ці території.

Реформа фіскальної служби – один із головних пріоритетів кожної нової влади, яка перманентно відбувається уже кілька років без жодних відчутних результатів, переконує «Дзеркало тижня». Хоч як розсаджують «криловський квартет», музика не змінюється – схеми на митниці зберігаються, тіньові потоки не висихають, тиск на бізнес триває. Про те, чому нещодавно Кабмін скасував дві постанови, які передбачали реальну реформу фіскальної служби, в інтерв'ю тижневику розповідає міністр фінансів Олександр Данилюк.

Про те, чому інфляція в Україні виявилася вищою за очікувану, з яких причин велика приватизація не відбулася, а економіка зростає мінімальними темпами, в інтерв'ю тижневику «Новое время» пояснює прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Стаття називається «Директор Кабміну».

Українці живуть у двох Українах одночасно. Одна, за твердженням «Українського тижня», виходить на Майдани, посилає своїх дітей на фронт, збирає гроші на бронежилети, намагається брати участь у місцевому самоврядуванні. Друга голосує гречкою, дає хабарі, дружньо ненавидить владу всіх рівнів і слухає шансон. І ці дві України, як переконує видання, можуть співіснувати в одному часі і просторі. Іноді навіть доволі плідно для державних інтересів. Загалом же, як наголошує «Український тиждень», межа між імперською та національною свідомістю проходить не по Дніпру й навіть не по Збручу, вона пролягає не на мапі, а в найкращому разі між генераціями.

Про те, чому пошуки «халяви» шкодять Україні не менше, ніж корупція, аналізує «Український тиждень». Найкраще, як переконує видання, проблема «безбілетника» розроблена в економіці. Більшість товарів та послуг українці мусять оплачувати в індивідуальному порядку, але є ціла категорія благ, доступ до яких не може бути обмежений ні для кого. Наприклад, право на здобуття загальної середньої освіти. Користуються ним не лише сумлінні платники податків, а й ті, хто від виконання цього обов’язку ухиляється. Утім, значно масштабнішими «безбілетниками» є ті, хто створює схеми, внаслідок яких поглиблюються прогалини в бюджеті. В основному це офшорні схеми, «сірий» імпорт і контрабанда. Про ефективні заходи, які можут змінити ситуацію йдеться в матеріалі «Синдром «безбілетника».