Героєм і депутатом Надію Савченко зробили ми самі

Надія Савченко

(Рубрика «Точка зору»)

Половина Facebook тролить Тимошенко за те, що зробила Савченко депутатом. Друга половина вичитує Порошенка за те, що вручив їй звання «героя». Але насправді героєм і депутатом Надію Савченко зробили ми самі.

І я серед інших. Три роки тому я теж вболівав за долю цієї дівчини. Символізм цієї історії зашкалював ‒ їй складно було не піддатися. Я піддався.

Утім, не тільки я. Репутаційний капітал у Надії Савченко був настільки великий, що долучитися до джерела намагалися всі. «Батьківщина» привласнювала собі рейтинг Савченко у виборчій битві за парламент. А Банкова приватизувала її капітал, виписуючи вищу державну нагороду.

Але це все було б неможливим без нас. Саме наше захоплення українською жінкою-військовослужбовцем змушувало політиків розігрувати цю карту. Наші емоції подарували Савченко статус і рейтинг. І це хороший урок.

2014-го нам усім дуже потрібні були кумири. Соціальні мережі створювали халіфів на годину. У наші вікна можливостей здатний був пролізти хто завгодно. Реальність навколо нас надто вже нагадувала епос ‒ і цьому епосу потрібні були герої.

Нас підвела звичка узагальнювати. Пройшов через фронт? Побував у полоні? Волонтер? Ось, тримай презумпцію невинності та веди нас у світле майбутнє.

Ми часто говоримо про те, що Савченко завербували. Що вона ‒ проект чужих спецслужб. Але навіть якщо залишити цю версію за дужками ‒ залишається головне. Надія Савченко ‒ це приклад того, на що здатна бойовита кухарка, яка прорвалася до влади.

Вона не піднімалася соціальними сходинками. Тими самими, що дарують досвід, знання та уявлення про те, як працює система. Савченко ‒ це продукт соціального ескалатора. На нижню сходинку якого вона ступила в камуфляжі й у ньому ж зійшла наприкінці.

І виявилося, що бути «представником нижчих верств населення» абсолютно не означає «бути корисним у владі». Що депутатство та політика вимагають елементарних знань про те, як влаштована держава. А якщо ти неосвічений і дурний, то ніяка щирість та енергійність не зроблять з тебе месію.

Ми звикли міряти людей пережитим. Але виявилося, що фронтовий досвід не робить зі свого володаря Рональда Рейгана та Лі Куан Ю. А вся твоя пасіонарність і бойовитість лише дозволяють тобі зробити більшу кількість помилок за одиницю часу.

Ні, це не означає, що ми не повинні боротися за тих, хто в полоні. Ні, це не означає, що ми повинні не цінувати ветеранів. Це означає лише те, що універсального досвіду не буває. Хороша людина ‒ не професія. Точно так само, як і відважна, самовіддана або просто така, яка не встигла набриднути.

З усіх заповідей наші люди найрідше дотримуються другої.

Павло Казарін – оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Оригінал – на сайті Крим.Реалії