Згода на секс, яку активно висміювали дотепники в мережі, не має нічого спільного із розписками чи письмовими дозволами. Це не втомлюються пояснювати юристи. Втім, це має менший вплив, ніж красномовний, але неправдивий, заголовок про необхідність письмової згоди перед статевим актом.
Зміни до Кримінального кодексу, які набули чинності 11 січня, з’явилися не заради того аби обурити чи насмішити людей. За ними стоять реальні історії людей. І зовсім не факт, що нове законодавство покращить їхні долі зараз, але точно може вплинути на поведінку людей в майбутньому, зазначають правозахисники та юристи.
Читати: За згодою сторін? Як зміниться секс українців після нового закону
Коли з’ясували, що кривдник – її чоловік за документами, поліцейські розвели руками і пояснили, що справа безперспективна
Ми поспілкувалися із представниками правозахисних організацій, які надають психологічну та правову допомогу людям, які постраждали від сексуального насильства.
Історії, які ми переповімо, не містять особистих даних, бо більшість з них – це проблеми, з якими люди продовжують жити і досі. Лише перша історія є прикладом, коли постраждала звернулась до правоохоронців, але кривдник так і залишився непокараним. Більшість жертв насильства приховують те, що з ними сталося і спеціалісти пояснюють – чому.
Історія №1
Була собі жінка. Вона розійшлася із чоловіком, але вони продовжили жити в одному будинку, не підтримуючи стосунків. Її стан був вразливим, бо вона погано пересувалась через болі в нозі. Коли вона повідомила на «102» про зґвалтування, приїхала поліцейська бригада. Та коли з’ясували, що кривдник – її чоловік за документами, поліцейські розвели руками і пояснили, що справа безперспективна, бо вони не розірвали шлюб. Жінка звернулася по правову допомогу до громадської організації. Тоді і з’ясувалося, що справу порушено через легкі тілесні ушкодження, які вона насправді отримала, а от про зґвалтування йшлося лише у повідомленні під час виклику по лінії «102».
Це сталося близько двох років тому. Справа навіть дійшла до суду. Допомагали постраждалій в Центрі «Жіночі перспективи». Розгляд справи настільки затягнувся, що сама постраждала втратила надію на справедливість і бажання щось доводити.
«Чому цей закон важливий, з моєї точки зору: там є стаття – коли зґвалтування здійснене щодо подружжя чи колишнього подружжя, це вже більша відповідальність, ніж за зґвалтування сторонньою особою. Таким чином, держава через закон показує людям, що сексуальне насильство в шлюбі – не є обов’язком жінки терпіти, це є порушення прав, злочин і за це передбачена серйозна відповідальність. Це має змінювати ставлення людей до насильства в родині», – пояснює адвокат ГО «Центр «Жіночі перспективи» Галина Федькович.
Історія №2
Була собі жінка і був у неї чоловік. Він проявляв патологічну ревність, яка довела дружину до порушень психічного стану і проблем зі здоров’ям. Чоловіку здавалося, що дружина йому зраджує, хоча доказів знайти не міг, адже це було не так. А ще він вирішив, що вона його не хоче, тож відповідно – мастурбує. Він почав контролювати час, який вона проводила в туалеті, на перекурі, міг посеред ночі залізти пальцями у піхву аби перевірити чи вона збуджена. Те, що чоловік творив з її тілом, призвело до розладів сну жінки і фактично знищувало її емоційно та психологічно.
Жінка знайшла в собі сили звернутися до психолога, але розірвати такі стосунки не в змозі, що вже казати про звернення до правоохоронців, пояснює заступниця голови Центру «Жіночі перспективи» Марта Чумало.
«Для того, щоб зупинити стосунки жінка повинна мати зовнішній та внутрішній ресурс. Часто вона не має саме внутрішнього ресурсу: вона виснажена, залякана, ізольована. В неї немає близьких людей, які можуть її підтримати. А якщо є, то часто радять терпіти, пояснюючи що «це така любов», – додає вона.
Історія №3
Була собі жінка. Її рідні казали їй, що вона не здатна сексуально задовольнити свого чоловіка, тому він її ґвалтує. А ще казали, що це така любов і гірше було б якби він взагалі не мав до неї потягу. Вона знає, що це не так, але піти від чоловіка боїться, бо тоді він її знищить, бо вже погрожував вбити чи облити кислотою
«В переважній більшості випадків жертви домашнього насильства приховують випадки сексуального насильства: примушування до сексу чи зґвалтування. Жінки не ідентифікують примушування до сексу як злочин і протиправні дії через стереотипи про подружні обов’язки жінки», – зазначає заступник голови Центру «Жіночі перспективи».
Обидва вже на пенсії. Вона боїться зізнатися, що він її ґвалтує, бо це стане суспільним резонансом
Агресор, який втрачає контроль над жертвою, дійсно здатен на подібні вчинки, пояснює Марта Чумало. Сподіватися, що лише зміни до законодавства щось змінять в таких ситуаціях марно, додає вона, але є шанс зменшити кількість подібних випадків в майбутньому.
«Маю надію на цей закон з точки зору інформаційного і освітнього характеру. Більше сподіваюся, що майбутні чоловіки будуть зважати на те, що хоче жінка, чи хоче вона вступати в сексуальні стосунки», – наголошує заступник голови Центру «Жіночі перспективи».
Історія №4
Були собі чоловік і дружина. Обидва вже на пенсії. Він був в АТО, є волонтером, а вона боїться зізнатися, що він її ґвалтує, бо це стане суспільним резонансом. Він часто примушує її до сексу в неприйнятний для неї спосіб, а вона максимум на що відважується – піти до психолога
«В таких випадках, зміни до законодавства навряд чи призведуть до якихось змін у цих стосунках, бо вони будувалися багато років і потрібно чимало ресурсів, соціальні кола підтримки – діти, близькі, онуки мають бути задіяні, друзі, сусіди і церква. Це не справа однієї статті закону, бо поліція чи соціальні служби ніколи не дізнаються про це», – зауважує заступник голови Центру «Жіночі перспективи» Марта Чумало.
Коли йдеться про більш сучасні, молоді сім’ї, то з часом ці зміни до законодавства дадуть гарну динаміку стосунків, які базуються на довірі, взаємоповазі, переконана вона.
Історія №5
Була собі родина: двоє дітей, чоловік та жінка. Чоловік вимагав від дружини сексу, в неприродній спосіб як-то кажуть юридичною мовою, вона відмовляла. Тоді він її зґвалтував , а вона боялася кричати чи чинити опір, бо у сусідній кімнаті спали діти. Вона була налякана сама і ще більше боялася налякати дітей.
«За зґвалтування і раніше передбачалася кримінальна відповідальність, але до набуття чинності відповідних змін, мова йшли про зґвалтування, коли статеві відносини із особою були із застосуванням фізичної сили, насильства, погрози його застосування. Відповідно, до багатьох кривдників не можна було застосувати кримінальне право, коли постраждала особа не чинила певного фізичного супротиву», – зауважує директор департаменту правової та соціальної допомоги ГО «Ла Страда Україна» Тетяна Легенька.
Щодо можливих маніпуляцій: ніхто не скасовував презумпцію невинуватості, як і відповідальності за неправдиві свідчення, додає вона. Є певна низка слідчих дій, які повинні бути проведені в кримінальному провадженні, які повинні встановити факт чи відсутність факту зґвалтування, повинні бути і докази. В кожному конкретному випадку будуть індивідуально оцінюватися супутні обставини, які зараз викликають багато дискусій. Універсального шаблону немає для всіх випадків.
Історія №6
Був собі чоловік. Чоловікам не пристало жалітися, тому він терпів, поки не відчув потреби поговорити зі спеціалістами. Колега по роботі щодня проявляла нетипову увагу: могла плеснути по сідницях, підійти обняти, а на зауваження та пояснення, що це неприйнятно, не реагувала. Колективу ж відповідала, що це робочі моменти. Він в принципі нічого не міг з цим зробити, в силу різних обставин, лише поділився історією із правозахисниками.
Такі дії також підпадають під категорію сексуального насильства. Від нього страждають як жінки, так і чоловіки. Оновлене законодавство однаково захищає і жінок, і чоловіків, наголошує правозахисниця.
«Звісно, коли звертається чоловік стосовно сексуальних домагань (це було близько півроку тому), в нас за законом взагалі не передбачалась відповідальність за такі дії. Та й наявність відповідної статті в Кримінальному кодексі не гарантує, що люди почнуть звертатися до поліції. Люди б зверталися до правоохоронних органів, коли б вони бачили можливість свого захисту і розуміли, що від їхнього звернення щось зміниться», – зазначає директор департаменту правової та соціальної допомоги ГО «Ла Страда Україна» Тетяна Легенька
На її думку, якщо з’явиться навіть незначне покращення щодо звернень до поліції із відповідним державним реагуванням, то цей відсоток буде помітно зростати в подальшому. Головне правильно почати і підходити до цих випадків, відповідно до закону та міжнародних стандартів, додає правозахисниця