Ще за життя Сергій і Людмила мріяли про двох спільних дітей. Через вік вони звернулися до репродуктивної клініки, де Сергій залишив свій біологічний матеріал. Після його загибелі Людмилі довелося через суд добиватися права використати його для запліднення.
«Коли людина гине, ніби залишається список справ, які вони складали вдвох. А потім інша людина залишається сам на сам із цим списком», розповідає Людмила.
Тепер вона знову готується до суду. Попри рішення суду та документи з репродуктивної клініки, у ДРАЦС, за її словами, немає алгоритму реєстрації батьківства для дітей, народжених після смерті батька.
Як Людмила наважилася народити другу дитину після загибелі Сергія, чому називала майбутнього сина «ВДВшником» і як родина продовжує втілювати мрії загиблого військового, дивіться у матеріалі Радіо Свобода.