Події на Близькому сході
Прага, 21 травня 2001 – У центрі уваги західної преси - ескалація близькосхідного конфлікту, яка набрала розмаху після терористичного акту в п’ятницю в ізраїльському місті Нетаня. Унаслідок вибуху загинуло шестеро осіб і близько ста були поранені. Коментатори аналізують можливості припинення конфлікту, а також минулу і теперішню роль Сполучених Штатів у близькосхідному мирному процесі.
Газета «Вашінгтон пост» містить коментар Денніса Росса, колишнього спеціального посланника США на Близькому Сході за часів президента Клінтона. Аналізуючи нинішню ситуацію на палестинських територіях і можливості припинення нинішньої хвилі насилля, автор дає характеристику обох лідерів – Шарона й Арафата і висловлює припущення – чого можна сподіватися від кожного з них. На думку Росса, від Арафата не слід очікувати жодної ініціативи в подоланні конфлікту, лише хіба що реакції на події. Він може допустити до погіршення ситуації, сподіваючись на те, що до справи втрутиться міжнародна спільнота. Тим часом Шарон наполягає на принципі: за допомогою насильства не вдасться досягти нічого. Шарон не бажає посередницької допомоги в конфлікті, він може лише прийняти позицію третьої сторони, яка осуджує насилля з боку палестинців. При цьому США мали б підготувати пропозиції для обох сторін, які (тобто ці пропозиції) зобов’язали б Шарона й Арафата до поведінки нового зразка. Дуже часто, підкреслює на закінчення Денніс Росс, Сполучені Штати уникали конкретно вказувати пальцем (на винуватця). Нинішня адміністрація США мала би продемонструвати свої цілком серйозні наміри підготувати новий грунт для врегулювання конфлікту.
Тим часом європейська преса зі скптицизмом коментує перспективи врегулювання близькосхідного конфлікту. Німецька газета «Зюддойче цайтунґ» у редакційній статті складає вину за розширення конфлікту на ізраїльського лідера Шарона за його порожні обіцянки миру. Шарон мав би бути надзвичайно наївний, вірячи, що бомбардування допоможуть мирному процесові. На думку газети, єдиним досягненням Шарона (після його приходу до влади) стала ширша міжнародна ізоляція Ізраїлю. Арабський бойкот, в тому числі з боку Йорданії і Єгипту, які підписали з Ізраїлем мирні угоди, нині свідчить про щораз ближчу катастрофу. Іншими словами, як вважає німецька газета, Шарон грає на руку радикальних ісламських організацій: більше жорстоких ударів викличуть більше ненависті з боку палестинців.
Коментатор іншої німецької газети «Франкфуртер рундшау» Інґа Ґюнтер теж не бачить жодних перспектив урегулювання конфлікту на Близькому сході. Світ обмежується висловами стурбованості і закликає сторони до переговорів, пише вона, а це ніколи не мало впливу на воюючі сторони. Із дещо критичнішими заявами, на її думку, виступає Генеральний секретар ООН Кофі Аннан, який осуджує Ізраїль за надмірне вжиття сили проти палестинців. При цьому для справжнього вирішення близькосхідного конфлікту автор закликає мати на увазі його причину, тобто ізраїльську окупацію палестинських територій і дальше будівництво єврейських поселень на цих територіях. Без вирішення цих проблем, як вважає автор, миру на Близькому сході бути не може.
Газета «Вашінгтон пост» містить коментар Денніса Росса, колишнього спеціального посланника США на Близькому Сході за часів президента Клінтона. Аналізуючи нинішню ситуацію на палестинських територіях і можливості припинення нинішньої хвилі насилля, автор дає характеристику обох лідерів – Шарона й Арафата і висловлює припущення – чого можна сподіватися від кожного з них. На думку Росса, від Арафата не слід очікувати жодної ініціативи в подоланні конфлікту, лише хіба що реакції на події. Він може допустити до погіршення ситуації, сподіваючись на те, що до справи втрутиться міжнародна спільнота. Тим часом Шарон наполягає на принципі: за допомогою насильства не вдасться досягти нічого. Шарон не бажає посередницької допомоги в конфлікті, він може лише прийняти позицію третьої сторони, яка осуджує насилля з боку палестинців. При цьому США мали б підготувати пропозиції для обох сторін, які (тобто ці пропозиції) зобов’язали б Шарона й Арафата до поведінки нового зразка. Дуже часто, підкреслює на закінчення Денніс Росс, Сполучені Штати уникали конкретно вказувати пальцем (на винуватця). Нинішня адміністрація США мала би продемонструвати свої цілком серйозні наміри підготувати новий грунт для врегулювання конфлікту.
Тим часом європейська преса зі скптицизмом коментує перспективи врегулювання близькосхідного конфлікту. Німецька газета «Зюддойче цайтунґ» у редакційній статті складає вину за розширення конфлікту на ізраїльського лідера Шарона за його порожні обіцянки миру. Шарон мав би бути надзвичайно наївний, вірячи, що бомбардування допоможуть мирному процесові. На думку газети, єдиним досягненням Шарона (після його приходу до влади) стала ширша міжнародна ізоляція Ізраїлю. Арабський бойкот, в тому числі з боку Йорданії і Єгипту, які підписали з Ізраїлем мирні угоди, нині свідчить про щораз ближчу катастрофу. Іншими словами, як вважає німецька газета, Шарон грає на руку радикальних ісламських організацій: більше жорстоких ударів викличуть більше ненависті з боку палестинців.
Коментатор іншої німецької газети «Франкфуртер рундшау» Інґа Ґюнтер теж не бачить жодних перспектив урегулювання конфлікту на Близькому сході. Світ обмежується висловами стурбованості і закликає сторони до переговорів, пише вона, а це ніколи не мало впливу на воюючі сторони. Із дещо критичнішими заявами, на її думку, виступає Генеральний секретар ООН Кофі Аннан, який осуджує Ізраїль за надмірне вжиття сили проти палестинців. При цьому для справжнього вирішення близькосхідного конфлікту автор закликає мати на увазі його причину, тобто ізраїльську окупацію палестинських територій і дальше будівництво єврейських поселень на цих територіях. Без вирішення цих проблем, як вважає автор, миру на Близькому сході бути не може.