22 серпня виповнюється 294 роки від смерті православного митрополита Київського Варлаама Ясинського
Київ, 20 серпня 2001 – Варлаам Ясинський народився 1627 року. Він навчався у Києво-Могилянській колеґії та в університеті чеського міста Оломоуц, а в Краківському університеті отримав диплом доктора філософії. 1661 року він повернувся до Києва і почав викладати філософію у Києво-Могилянській академії. Вже через чотири роки Ясинський став її ректором, а ще через чотири роки – і ігуменом Братського монастиря.
Ясинський належав до промосковськи налаштованої частини ієрархії Київської православної митрополії, і царський престол видавався йому ґарантом суспільної стабільності та добробуту в Україні. Тож коли 1672 року чернігівський полковник Василь Многогрішний, переховуючись від царської адміністрації, дістався Києва і попросив допомоги в Ясинського, той просто видав його московському воєводі.
Від 1673 року Ясинський був ігуменом Михайлівського Золотоверхого та Пустинно-Миколаївського монастирів, а згодом – архимандритом Києво-Печерської лаври. 1688 року він домігся для неї статусу ставропігії, тобто незалежності від влади єпископа.
У серпні 1690 року Київський православний Собор обрав Ясинського митрополитом Київським, а 30 серпня він був висвячений на цю посаду патріархом Московським Адріаном. І хоча за 5 років перед тим царською грамотою були урочисто підтверджені «права і вольності звичні» Київської митрополії, одразу по обранні Ясинського митрополитом московський патріарх спробував ввести цензуру на книги Києво-Печерської друкарні як на єретичні. І лише 1693 року Ясинський дійшов згоди з Адріаном щодо низки догматичних питань. Наступного року Ясинський домігся царського підтвердження академічного статусу Києво-Могилянської академії.
Варлаам Ясинський помер 22 серпня 1707 року у Києві і був похований у Києво-Печерській лаврі.
Ясинський належав до промосковськи налаштованої частини ієрархії Київської православної митрополії, і царський престол видавався йому ґарантом суспільної стабільності та добробуту в Україні. Тож коли 1672 року чернігівський полковник Василь Многогрішний, переховуючись від царської адміністрації, дістався Києва і попросив допомоги в Ясинського, той просто видав його московському воєводі.
Від 1673 року Ясинський був ігуменом Михайлівського Золотоверхого та Пустинно-Миколаївського монастирів, а згодом – архимандритом Києво-Печерської лаври. 1688 року він домігся для неї статусу ставропігії, тобто незалежності від влади єпископа.
У серпні 1690 року Київський православний Собор обрав Ясинського митрополитом Київським, а 30 серпня він був висвячений на цю посаду патріархом Московським Адріаном. І хоча за 5 років перед тим царською грамотою були урочисто підтверджені «права і вольності звичні» Київської митрополії, одразу по обранні Ясинського митрополитом московський патріарх спробував ввести цензуру на книги Києво-Печерської друкарні як на єретичні. І лише 1693 року Ясинський дійшов згоди з Адріаном щодо низки догматичних питань. Наступного року Ясинський домігся царського підтвердження академічного статусу Києво-Могилянської академії.
Варлаам Ясинський помер 22 серпня 1707 року у Києві і був похований у Києво-Печерській лаврі.