Основною метою закордонної полiтики Югославiї є стати членом Європейського союзу. Така заява мiнiстра закордонних справ Горана Свiлановича стала приводом до палких дебатiв у союзному парламентi
Бєлград, 26 жовтня 2001 – Югославiя – мала i економiчно знищена країна й повинна пристосувати закордонну полiтику до реального становища країни. Економiчна ситуацiя в країнi визначає простiр для дипломатичних маневрiв в мiжнародних стосунках. Про це у доповiдi в союзному парламентi заявив мiнiстр Свiланович й зазначив, що основною метою країни є якомога швидша iнтеграцiя в європейськi структури, а згодом й членство в Європейському союзi.
Такi слова не сподобалися багатьом депутатам, насамперед тим, чиї партiї до минулого року були при владi й проводили зовсiм iнакшу полiтику. В цьому, як i завжди, найдальше пiшов лiдер ультранацiоналiстiв Воїслав Шешель, який сказав, що Мiнiстерство закордонних справ стало агентурою американського посла у Бєлградi. За словами Шешеля, Югославiя нинi – окупована держава. Мiлошевичевi соцiалiсти, зокрема, критикували закриття 13 посольств Югославiї в країнах Африки, Азiї й Латинської Америки та, звичайно, полiтику влади щодо Косова. На їхню думку, Югославiя “здалася ворогам сербського народу” чи то “продала честь й гiднiсть за жменю доларiв”. У вiдповiдь на це, мiнiстр Свiланович зазначив, що навряд чи можна говорити про честь держави, яка пенсiонерiв й найбiднiшi верстви населення та народнi кухнi утримує лише завдяки мiжнароднiй допомозi. Опозицiя незадоволена й готовнiстю уряду спiвпрацювати з Мiжнародним трибуналом у Гаазi. Опозицiйнi депутати рiшуче виступають проти європеїзацiї Югославiї бо це, на їхню думку, означає “натоiзацiю”, тобто пiдпорядкування країни Пiвнiчноатлантичному альянсовi. Проти нової закордонної полiтики найголоснiше виступають саме тi, хто в минулому проводив iзоляцiонiстську полiтику щодо мiжнародного спiвтовариства й агресивну щодо сусiдiв. Хоча вони наразi не мають бiльшостi в парламентi, їхнi дешевi псевдопатрiотичнi гасла звучать привабливо для деяких верств населення, насамперед для фактично безробiтних працiвникiв державних компанiй, бiженцiв та переселенцiв з колишнiх югославських республiк.
Ймовiрно роздратований такими виступами опозицiї, союзний мiнiстр внутрiшнiх справ Зоран Жiвкович в iнтерв’ю однiй телестанцiї сказав, що iснують пiдстави для заборони трьох полiтичних партiй, якi в минулому органiзували парамiлiтарнi угруповання. Вiн вiдмовився уточнити, котрi партiї має на увазi. Не важко зрозумiти, що йдеться про соцiалiстiв та радикалiв. Iншi урядовцi поки-що не коментували цю заяву. На думку оглядачiв, жодної заборони не буде, осiльки влада, якщо хоче, може й без неї вжити заходiв проти порушникiв закону. Чому їх досi не вживала, це вже iнша справа.
Такi слова не сподобалися багатьом депутатам, насамперед тим, чиї партiї до минулого року були при владi й проводили зовсiм iнакшу полiтику. В цьому, як i завжди, найдальше пiшов лiдер ультранацiоналiстiв Воїслав Шешель, який сказав, що Мiнiстерство закордонних справ стало агентурою американського посла у Бєлградi. За словами Шешеля, Югославiя нинi – окупована держава. Мiлошевичевi соцiалiсти, зокрема, критикували закриття 13 посольств Югославiї в країнах Африки, Азiї й Латинської Америки та, звичайно, полiтику влади щодо Косова. На їхню думку, Югославiя “здалася ворогам сербського народу” чи то “продала честь й гiднiсть за жменю доларiв”. У вiдповiдь на це, мiнiстр Свiланович зазначив, що навряд чи можна говорити про честь держави, яка пенсiонерiв й найбiднiшi верстви населення та народнi кухнi утримує лише завдяки мiжнароднiй допомозi. Опозицiя незадоволена й готовнiстю уряду спiвпрацювати з Мiжнародним трибуналом у Гаазi. Опозицiйнi депутати рiшуче виступають проти європеїзацiї Югославiї бо це, на їхню думку, означає “натоiзацiю”, тобто пiдпорядкування країни Пiвнiчноатлантичному альянсовi. Проти нової закордонної полiтики найголоснiше виступають саме тi, хто в минулому проводив iзоляцiонiстську полiтику щодо мiжнародного спiвтовариства й агресивну щодо сусiдiв. Хоча вони наразi не мають бiльшостi в парламентi, їхнi дешевi псевдопатрiотичнi гасла звучать привабливо для деяких верств населення, насамперед для фактично безробiтних працiвникiв державних компанiй, бiженцiв та переселенцiв з колишнiх югославських республiк.
Ймовiрно роздратований такими виступами опозицiї, союзний мiнiстр внутрiшнiх справ Зоран Жiвкович в iнтерв’ю однiй телестанцiї сказав, що iснують пiдстави для заборони трьох полiтичних партiй, якi в минулому органiзували парамiлiтарнi угруповання. Вiн вiдмовився уточнити, котрi партiї має на увазi. Не важко зрозумiти, що йдеться про соцiалiстiв та радикалiв. Iншi урядовцi поки-що не коментували цю заяву. На думку оглядачiв, жодної заборони не буде, осiльки влада, якщо хоче, може й без неї вжити заходiв проти порушникiв закону. Чому їх досi не вживала, це вже iнша справа.