Ірак. Афганістан. Вишеградська група
Прага, 8 березня 2002 – Серед інших міжнародних тем західні газети продовжують коментувати дискусії навколо можливого воєнного удару по Іраку, перебіг антитерористичної акції в Афганістані і ситуацію на Близькому сході. Оглядачі порушують також проблеми, які постали у взаєминах країн так званої Вишеградської групи, до якої входять Чехія, Словаччина, Польща й Угорщина.
Коментуючи дискусії у справі можливого воєнного удару США по Іраку, британський тижневик «Економіст» в останньому номері від п’ятниці ставить запитання: чи адміністрація Сполучених Штатів вибере шлях кооперації зі своїми європейськими союзниками, чи радше «свободу незалежних дій». Рішення Сполучених Штатів усунути іракського диктатора з посади силою – ні для кого не таємниця, пише «Економіст». Однак, усі арабські союзники США і багато європейських будуть проти цієї акції. Однобічні акції Вашингтона, перестерігає тижневик, можуть викликати зворотний ефект, тобто можуть спричинитися до радикалізації світу і до непередбачених насідків, як це сталося, приміром, після війни у Перській затоці. Усього цього можна було б уникнути, на думку британського тижневика «Економіст», якби Сполучені Штати відмовилися від односторонніх рішень і діяли б разом зі своїми європейськими союзниками.
Тим часом французька газета «Ле Монд» містить коментар французького політолога, професора Дорронсоро, який ставить під знак запитання перемогу американських підрозділів в антитерористичній акції в Афганістані. На думку коментатора, попри перші успіхи нині зростає опір з боку бойовиків Аль-Кайди і талібану у провінціях, а влада перехідного керівництва Карзаї не виходить поза межі Кабула. На думку автора, за цих умов було б серйозною помилкою посилювати військовий тиск на Афганістан. На відміну від інших оглядачів, французький політолог вважає, що Захід повинен застосувати в Афганістані помірковану стратегію, докладаючи водночас зусиль до відбудови країни і сформування афганської армії.
На закінчення варто навести один із кількох відгуків у європейській пресі на проблеми, що постали серед країн Вишеградської групи, тобто країн Центральної Європи, які в лютому 91-го підписали в угорському місті Вишеграді угоду про співпрацю. Німецька газета «Франкфуртер альґемайне цайтунґ» вважає, що чвари у групі стали наслідком суперечки між Чехією й Угорщиною із приводу так званих Бенешових декретів, на підставі яких після війни із тодішньої Чехословаччини вигнано два з половиною мільйони судетських німців, а зі словацьких теренів – етнічних угорців. Угорський прем’єр Орбан закликав відмовитися від дискримінаційних декретів, ухвалених після війни за підтримкою Москви. Чехія і Словаччина, які тоді були однією країною, нині відмовилися скасувати декрети, що стало на перешкоді до уніфікації законодавства країн Вишеградської групи у рамках Європейського союзу і таким чином, як вважає німецька газета, допроваджує до розвалу групи.
Коментуючи дискусії у справі можливого воєнного удару США по Іраку, британський тижневик «Економіст» в останньому номері від п’ятниці ставить запитання: чи адміністрація Сполучених Штатів вибере шлях кооперації зі своїми європейськими союзниками, чи радше «свободу незалежних дій». Рішення Сполучених Штатів усунути іракського диктатора з посади силою – ні для кого не таємниця, пише «Економіст». Однак, усі арабські союзники США і багато європейських будуть проти цієї акції. Однобічні акції Вашингтона, перестерігає тижневик, можуть викликати зворотний ефект, тобто можуть спричинитися до радикалізації світу і до непередбачених насідків, як це сталося, приміром, після війни у Перській затоці. Усього цього можна було б уникнути, на думку британського тижневика «Економіст», якби Сполучені Штати відмовилися від односторонніх рішень і діяли б разом зі своїми європейськими союзниками.
Тим часом французька газета «Ле Монд» містить коментар французького політолога, професора Дорронсоро, який ставить під знак запитання перемогу американських підрозділів в антитерористичній акції в Афганістані. На думку коментатора, попри перші успіхи нині зростає опір з боку бойовиків Аль-Кайди і талібану у провінціях, а влада перехідного керівництва Карзаї не виходить поза межі Кабула. На думку автора, за цих умов було б серйозною помилкою посилювати військовий тиск на Афганістан. На відміну від інших оглядачів, французький політолог вважає, що Захід повинен застосувати в Афганістані помірковану стратегію, докладаючи водночас зусиль до відбудови країни і сформування афганської армії.
На закінчення варто навести один із кількох відгуків у європейській пресі на проблеми, що постали серед країн Вишеградської групи, тобто країн Центральної Європи, які в лютому 91-го підписали в угорському місті Вишеграді угоду про співпрацю. Німецька газета «Франкфуртер альґемайне цайтунґ» вважає, що чвари у групі стали наслідком суперечки між Чехією й Угорщиною із приводу так званих Бенешових декретів, на підставі яких після війни із тодішньої Чехословаччини вигнано два з половиною мільйони судетських німців, а зі словацьких теренів – етнічних угорців. Угорський прем’єр Орбан закликав відмовитися від дискримінаційних декретів, ухвалених після війни за підтримкою Москви. Чехія і Словаччина, які тоді були однією країною, нині відмовилися скасувати декрети, що стало на перешкоді до уніфікації законодавства країн Вишеградської групи у рамках Європейського союзу і таким чином, як вважає німецька газета, допроваджує до розвалу групи.