Психічний терор, приниження, постійне упослідження працівника, тримання його в страхові – це моббінг
Варшава, 19 березня 2002 - Про це явище на Заході почали говорити кільканадцять років тому. В країнах Центральної Європи, як наприклад, в Польщі явище моббінгу лише тепер почали досліджувати. Як виявляється, в окремих соціальних групах страждає від моббінгу навіть 60 відсотків працівників. Тоді як в розвинутих країнах – це три відсотки, як, в Швеції чи десять, як у Великобританії...
Чи ви не зустрічали осіб, яким починають трястися руки, коли входить шеф? Мені довелося тут, у Польщі, зустріти кількох таких людей – українців, до речі, працівників Генерального консульства України у Гданську, які були доведені до відчаю психічним терором збоку шефа-керівника консульства, які писали до Міністерства закордонних справ України з благанням про поміч але нічого не домоглися, бо явище моббінгу не просто доказати. Можна покарати начальника, який ламає закон, але поняття моббінгу немає не лише в законодавстві України, а й у польському. Лише скандінавські країни застосовують антимоббінгове право і лише в цих країнах шеф мусить платити за лікування працівника, доведеного до нервого зриву приниженням, постійними причіпками, упослідженням чи брутальною лексикою. У Польщі зараз розпочалася досить активна кампанія з виявлення моббінгу на робочих місцях. І хоч загальнодержавних соціологічних досліджень поки що не зроблено, такі дослідження в окремих соціальних групах показують, що явище моббінгу у Польщі має загрозливе поширення. Наприклад, серед вчителів аж 60 відсотків є жертвами моббінгу.
Явище моббінгу нині стає однією з центральних проблем в процесі демократизації суспільства. Так склалося, що для більшості людей найважливішою інституцією в житті є місце праці. Про ринок ми звикли казати, що це насамперед, можливість вільної людини проявити на роботі ініціативу, вільне підприємництво, яке є головною рушійною силою будь-якого прогресу. Моббінг вбиває свободу людини і перетворює працівника в заляканого , в усьому слухняного робота, який зі страху втратити працю піде на виконання будь-якого доручення шефа, навіть на злочин.І в цьому основна небезпека моббінгу як суспільного явища. Є різні форми моббінгу. Наприклад, начальник дає тобі такий обсяг праці, який фізично виконати неможливо. Я б сказала, класичним прикладом такого моббінгу була казкова Попелюшка, якій зла мачуха давала завдання , які неможливо виконати. Шеф може навпаки – не давати тобі жодної праці. Ти приходиш на роботу – а робити нічого. Всі працюють, а ти сидиш. Це свого роду форма психічного терору, коли ти мусиш усвідомити свою безвартісність, непотрібність, це форма моббінгу. Або до тебе постійно прискіпливо чіпляються , тебе доводять до такого стану, коли ти пробуєш вгадати, за що дістанеш наступного дня. Від цього в працівника бувають стреси. А нерви- це як відомо, підстава багатьох хвороб.
Коротше кажучи, моббінг допомагає творити суспільство заляканих, не здатних протестувати, не здатних вільно мислити осіб, суспільство ,в якому основним інструментом управління людьми є страх. Деякі дослідники моббінгу на Заході порівнюють його до системи, яка існувала в концентраційних таборах, з тією лише різницею, що моббінг відбувається у комфортних фізично умовах. Таким чином праця в умовах моббінгу не лише не забезпечує людині духовної свободи, не лише вимагає абсолютного послуху, а й породжує такі відомі вже явища як, приміром, сексуальне використання жінок –підлеглих шефові і так далі.
У Польщі, як ми вже згадували, це порівняно нове явище зараз широко обговорюється в суспільстві. Створюються можливості для людини шукати порятунку від моббінгу, готується громадяська думка для внесення проектів антимоббінгового права в польське законодавство. В одній з наступних передач ми розповімо, як у Польщі вчать працівників захищати себе від моббінгу. Що робити? До кого йти? І як себе поводити, коли шеф на роботі тебе принижує, дражнить і доводить до нервових зривів? Отже, що робити , аби оборонити себе від мобінгу? Про це в наших наступних розмовах про моббінгу.
Чи ви не зустрічали осіб, яким починають трястися руки, коли входить шеф? Мені довелося тут, у Польщі, зустріти кількох таких людей – українців, до речі, працівників Генерального консульства України у Гданську, які були доведені до відчаю психічним терором збоку шефа-керівника консульства, які писали до Міністерства закордонних справ України з благанням про поміч але нічого не домоглися, бо явище моббінгу не просто доказати. Можна покарати начальника, який ламає закон, але поняття моббінгу немає не лише в законодавстві України, а й у польському. Лише скандінавські країни застосовують антимоббінгове право і лише в цих країнах шеф мусить платити за лікування працівника, доведеного до нервого зриву приниженням, постійними причіпками, упослідженням чи брутальною лексикою. У Польщі зараз розпочалася досить активна кампанія з виявлення моббінгу на робочих місцях. І хоч загальнодержавних соціологічних досліджень поки що не зроблено, такі дослідження в окремих соціальних групах показують, що явище моббінгу у Польщі має загрозливе поширення. Наприклад, серед вчителів аж 60 відсотків є жертвами моббінгу.
Явище моббінгу нині стає однією з центральних проблем в процесі демократизації суспільства. Так склалося, що для більшості людей найважливішою інституцією в житті є місце праці. Про ринок ми звикли казати, що це насамперед, можливість вільної людини проявити на роботі ініціативу, вільне підприємництво, яке є головною рушійною силою будь-якого прогресу. Моббінг вбиває свободу людини і перетворює працівника в заляканого , в усьому слухняного робота, який зі страху втратити працю піде на виконання будь-якого доручення шефа, навіть на злочин.І в цьому основна небезпека моббінгу як суспільного явища. Є різні форми моббінгу. Наприклад, начальник дає тобі такий обсяг праці, який фізично виконати неможливо. Я б сказала, класичним прикладом такого моббінгу була казкова Попелюшка, якій зла мачуха давала завдання , які неможливо виконати. Шеф може навпаки – не давати тобі жодної праці. Ти приходиш на роботу – а робити нічого. Всі працюють, а ти сидиш. Це свого роду форма психічного терору, коли ти мусиш усвідомити свою безвартісність, непотрібність, це форма моббінгу. Або до тебе постійно прискіпливо чіпляються , тебе доводять до такого стану, коли ти пробуєш вгадати, за що дістанеш наступного дня. Від цього в працівника бувають стреси. А нерви- це як відомо, підстава багатьох хвороб.
Коротше кажучи, моббінг допомагає творити суспільство заляканих, не здатних протестувати, не здатних вільно мислити осіб, суспільство ,в якому основним інструментом управління людьми є страх. Деякі дослідники моббінгу на Заході порівнюють його до системи, яка існувала в концентраційних таборах, з тією лише різницею, що моббінг відбувається у комфортних фізично умовах. Таким чином праця в умовах моббінгу не лише не забезпечує людині духовної свободи, не лише вимагає абсолютного послуху, а й породжує такі відомі вже явища як, приміром, сексуальне використання жінок –підлеглих шефові і так далі.
У Польщі, як ми вже згадували, це порівняно нове явище зараз широко обговорюється в суспільстві. Створюються можливості для людини шукати порятунку від моббінгу, готується громадяська думка для внесення проектів антимоббінгового права в польське законодавство. В одній з наступних передач ми розповімо, як у Польщі вчать працівників захищати себе від моббінгу. Що робити? До кого йти? І як себе поводити, коли шеф на роботі тебе принижує, дражнить і доводить до нервових зривів? Отже, що робити , аби оборонити себе від мобінгу? Про це в наших наступних розмовах про моббінгу.