Міжнародний кримінальний суд в Гаазі
Прага, 11 квітня 2002 – Як і очікувала координаційна група ООН, 11 квітня стало переломним днем у створенні постійного міжнародного кримінального суду з резиденцією в Гаазі для покарання воєнних злочинців за акти геноциду, масові виселення і злочини проти людяності.
Ще раз нагадаймо, що ідея створення постійного міжнародного трибуналу постала 98-го року під час Римської міжнародної конференції ООН. Тоді угоду підписали 139 країн, включно зі Сполученими Штатами, Росією і Китаєм. Забігаючи вперед, скажемо, що ці країни і досі не ратифікували угоду. Для того, щоб угода набрала чинності, потрібно було, щоб її ратифікували принаймні 60 країн, які підписали її у Римі. До речі, оптимістично настроєні фахівці від міжнародного права передбачали, що процес ратифікації займе до 10-ти років, Песимісти тим часом передбачали 20 років або цілковитий провал ідеї створення такого суду.
Проте цього четверга у церемонії ратифікації угоди про створення міжнародного суду ООН взяли участь ще 10 країн. Таким чином до 11 квітня угоду ратифікували 66 країн, замість потрібної мінімальної кількості 60. Серед останніх десяти країн були Болгарія, Боснія, Румунія, Словаччина, Ірландія, Конго, Монголія, Камбоджа, Йорданія і Нігер. Проголошення акту створення міжнародного трибуналу відбудеться 1-го липня цього року, а свою діяльність суд розпочне, як очікують представники ООН, з початком наступного року.
Колишній представник США з питань воєнних злочинів при адміністрації президента Клінтона Дейвід Шефер назвав створення міжнародного трибуналу «надзвичайно важливим моментом у світовій історії. Тим часом нинішня адміністрація Буша не лише відмовилася ратифікувати підписану попереднім президентом Клінтоном угоду, а й надалі розмірковує справу скасування підпису Клінтона під цим документом. Оглядачі підкреслюють, що американські законодавці, як демократи, так і республіканці побоюються, що в майбутньому перед судом можуть стати американські військові, які виконують місії поза кордонами США. Вони побоюються також, що Міжнародний кримінальний суд ООН може керуватися політичними міркуваннями. Тому Вашингтон вимагає від ООН гарантій, що перед міжнародним трибуналом ніколи не стануть американські громадяни. До речі, деякі провідні європейські країни теж стримуються від ратифікації угоди з цих же міркувань.
Досі в Гаазі діє тимчасовий міжнародний суд, створений спеціально для процесів над виконавцями геноциду в Руанді і воєнними злочинцями з колишньої Югославії, звинуваченими у масових убивствах і вигнаннях мирного населення.
Ще раз нагадаймо, що ідея створення постійного міжнародного трибуналу постала 98-го року під час Римської міжнародної конференції ООН. Тоді угоду підписали 139 країн, включно зі Сполученими Штатами, Росією і Китаєм. Забігаючи вперед, скажемо, що ці країни і досі не ратифікували угоду. Для того, щоб угода набрала чинності, потрібно було, щоб її ратифікували принаймні 60 країн, які підписали її у Римі. До речі, оптимістично настроєні фахівці від міжнародного права передбачали, що процес ратифікації займе до 10-ти років, Песимісти тим часом передбачали 20 років або цілковитий провал ідеї створення такого суду.
Проте цього четверга у церемонії ратифікації угоди про створення міжнародного суду ООН взяли участь ще 10 країн. Таким чином до 11 квітня угоду ратифікували 66 країн, замість потрібної мінімальної кількості 60. Серед останніх десяти країн були Болгарія, Боснія, Румунія, Словаччина, Ірландія, Конго, Монголія, Камбоджа, Йорданія і Нігер. Проголошення акту створення міжнародного трибуналу відбудеться 1-го липня цього року, а свою діяльність суд розпочне, як очікують представники ООН, з початком наступного року.
Колишній представник США з питань воєнних злочинів при адміністрації президента Клінтона Дейвід Шефер назвав створення міжнародного трибуналу «надзвичайно важливим моментом у світовій історії. Тим часом нинішня адміністрація Буша не лише відмовилася ратифікувати підписану попереднім президентом Клінтоном угоду, а й надалі розмірковує справу скасування підпису Клінтона під цим документом. Оглядачі підкреслюють, що американські законодавці, як демократи, так і республіканці побоюються, що в майбутньому перед судом можуть стати американські військові, які виконують місії поза кордонами США. Вони побоюються також, що Міжнародний кримінальний суд ООН може керуватися політичними міркуваннями. Тому Вашингтон вимагає від ООН гарантій, що перед міжнародним трибуналом ніколи не стануть американські громадяни. До речі, деякі провідні європейські країни теж стримуються від ратифікації угоди з цих же міркувань.
Досі в Гаазі діє тимчасовий міжнародний суд, створений спеціально для процесів над виконавцями геноциду в Руанді і воєнними злочинцями з колишньої Югославії, звинуваченими у масових убивствах і вигнаннях мирного населення.