В штаб квартирі НАТО в Брюсселі відбулась десята сесія військового комітету Україна – НАТО
Брюссель, 7 травня 2002 - Українську делегацію очолив начальник Генерального штабу збройних сил України генерал-полковник Петро Шуляк. З боку альянсу в сесії взяв участь Голова військового комітету НАТО Гвідо Вентуроні та начальники генштабів країн – учасниць альянсу.
Чергова сесія, чи то пак 10-та сесія військового комітету Україна – НАТО на рівні начальників генеральних штабів мала більше символічний характер. Це обговорення все тих самих традиційних питань: просування військових реформ в Україні, до яких належать, як зазначила перший помічник Голови військового комітету НАТО Карен Дехаес, – боротьба з тероризмом, співпраця у сфері надзвичайних ситуацій, скорочення кількості військовослужбовців збройних сил України з одночасним зміцненням боєздатності українського війська, перехід від практики строкової служби на контрактну основу. Однак втілення в життя цього елементу реформ у життя все не дочекатися. Бо якщо солдатам строкової служби, образно кажучи, платять копійки, то контрактникам слід платити солідну зарплату, а, як відомо, бюджет збройних сил України має чорну діру, тобто його дефіцит у середньому становить 40 відсотків.
Голова військового комітету НАТО Гвідо Вентуроні черговий раз подякував Україні за її участь у миротворчих операціях на Балканах. Але при цьому варто зауважити, що більшість таких операцій українські миротворці здійснювали за рахунок фінансового спонсорства країн – учасниць НАТО. І тут треба віддати належне зусиллям українських дипломатів, які зуміли знайти необхідні кошти, аби українські вояки змогли долучитись до миротворців союзу НАТО та його партнерів.
Щоправда, як повідомив для Радіо Свобода один представник альянсу, НАТО тепер не спроможне фінансувати миротворців третіх країн для подібних операцій. Тому Україні, якщо вона бажає проявити себе в якомусь із євроатлантичних регіонів як миротворець, змушена буде це робити за свій власний кошт.
Під час засідання військового комітету Україна – НАТО сторони розглянули питання військово-технічного співробітництва, враховуючи великий досвід України в галузі військових технологій ще за радянських часів.
І на завершення українська делегація та представники НАТО обговорили робочий план співробітництва у військовій галузі на найближчий час.
Усі зусилля порозмовляти з самим начальником генштабу України успіхом не увінчались – це був згаяний час. Як відомо, військові такого рангу не люблять зустрічатися з журналістами. З цього приводу мій російський колега-журналіст, акредитований при НАТО, пожартував, що високопосадові військові з колишнього СРСР у спілкуванні з журналістами нагадують мавпочок із давнього східного скульптурного тріо – з заплющеними очима, затуленими вухами та ротом.
Чергова сесія, чи то пак 10-та сесія військового комітету Україна – НАТО на рівні начальників генеральних штабів мала більше символічний характер. Це обговорення все тих самих традиційних питань: просування військових реформ в Україні, до яких належать, як зазначила перший помічник Голови військового комітету НАТО Карен Дехаес, – боротьба з тероризмом, співпраця у сфері надзвичайних ситуацій, скорочення кількості військовослужбовців збройних сил України з одночасним зміцненням боєздатності українського війська, перехід від практики строкової служби на контрактну основу. Однак втілення в життя цього елементу реформ у життя все не дочекатися. Бо якщо солдатам строкової служби, образно кажучи, платять копійки, то контрактникам слід платити солідну зарплату, а, як відомо, бюджет збройних сил України має чорну діру, тобто його дефіцит у середньому становить 40 відсотків.
Голова військового комітету НАТО Гвідо Вентуроні черговий раз подякував Україні за її участь у миротворчих операціях на Балканах. Але при цьому варто зауважити, що більшість таких операцій українські миротворці здійснювали за рахунок фінансового спонсорства країн – учасниць НАТО. І тут треба віддати належне зусиллям українських дипломатів, які зуміли знайти необхідні кошти, аби українські вояки змогли долучитись до миротворців союзу НАТО та його партнерів.
Щоправда, як повідомив для Радіо Свобода один представник альянсу, НАТО тепер не спроможне фінансувати миротворців третіх країн для подібних операцій. Тому Україні, якщо вона бажає проявити себе в якомусь із євроатлантичних регіонів як миротворець, змушена буде це робити за свій власний кошт.
Під час засідання військового комітету Україна – НАТО сторони розглянули питання військово-технічного співробітництва, враховуючи великий досвід України в галузі військових технологій ще за радянських часів.
І на завершення українська делегація та представники НАТО обговорили робочий план співробітництва у військовій галузі на найближчий час.
Усі зусилля порозмовляти з самим начальником генштабу України успіхом не увінчались – це був згаяний час. Як відомо, військові такого рангу не люблять зустрічатися з журналістами. З цього приводу мій російський колега-журналіст, акредитований при НАТО, пожартував, що високопосадові військові з колишнього СРСР у спілкуванні з журналістами нагадують мавпочок із давнього східного скульптурного тріо – з заплющеними очима, затуленими вухами та ротом.