Прага, 22 серпня 2002 - Дещо про жінку – ім’я якої – це вже провокація. Лені Ріфеншталь - сьогодні, 22 серпня, їй виповнилось рівно сто років.
Відома, суперечлива, - одна з найталановитіших жінок-режисерів за цілу історію світової кінематографії. Це – жінка-легенда, жінка-міф, жінка-геній, але для більшості вона назавжди залишається співцем естетики Третього рейха і – досі живою – соратницею Гітлера.
Після Другої світової війни Лені Ріфеншталь три роки поспіль провела в таборах для інтернованих. І хоча попереднє обвинувачення у пропаганді та підтримці фашистського режиму суд із неї зняв, однак її визнали лояльною до того режиму. І решту свого життя вона намагається виправдатись, що НІКОЛИ не цікавилась політикою, а лише займалась мистецтвом.
Сьогодні - на запитання, чи знімала би вона знову фільм "Тріумф волі", який тоді став утіленням символу арійської нації і який приніс їй у 34-му році світову славу та підтримку її творчих планів Гітлером, Лені відповідає: "Якби я знала, чого це мені коштуватиме в моєму житті – ніколи б не стала цього робити".
"Тріумф волі" - про Нюрнберзький з’їзд нацистської партії - Лені Ріфеншталь знімала на особисте замовлення Гітлера, який пояснив свій вибір так: "Я хочу, щоб цей фільм робив не хто-небудь, а справжній митець".
За вимірами кіномистецтва, Ріфеншталь змонтувала блискучий фільм, але водночас ця майстерність буда страшною. Естетика фільму викликала в глядача симпатію.
"Тріумф волі" закликав не до розуму, а до інстинктів. Він прославляв відмову від індивідуальності, об’єднання в масу. (Щось на кшталт радянських фільмів 30-х років про щасливу монолітну державу з однією масою радісних облич).
Можливо тому не зовсім безглуздою виглядає легенда про те, що після "Тріумфу волі" Ріфеншталь отримала замовлення від Сталіна та Муссоліні.
Багато років пізніше, в інтерв’ю німецькому телеканалові WDR Лені стверджує:
"Цей фільм сам доводить, наскільки він аполітичний. У ньому немає жодних антисемітських висловлювань і ніяких коментарів. Він тільки відображує те, що відбувалося".
Але існують інші документи. Серед них - голос міністра пропаганди Третього рейху Геббельса, коли він урочисто нагороджує режисерку Ріфеншталь саме за високі політичні досягнення:
"Національний приз за кращий фільм 34-35-го років присуджується Лені Ріфеншталь за фільм "Тріумф волі". Цей фільм представляє події політичного життя і монументальний образ фюрера – як ніколи раніше".
Лені завжди стверджує, що її найбільшим бажанням було – робити гарне кіно.
"Моє все життя було єдиним прагненням піднятися на пік вершини – від початку творчості до нині", - каже вона в інтерв’ю нім. телеканалові MDR.
Такою вершиною для Лені став її наступний фільм – "Олімпія"- про олімпійські ігри в Берліні у 36-му році. Ця стрічка і досі залишається найкращим спортивним фільмом усіх часів. Але намір Ріфеншталь – створити гімн досконалому людському тілу – знову збігається з ідеєю нацистської пропаганди: культом здоров’я сильної, відданої вермахтові, людини.
Про Ріфеншталь створено безліч документальних фільмів. Актриса і режисерка із Голівуду Джоді Фостер мріє зняти про неї художній фільм і зіграти в ньому роль самої Лені.
А столітня пані має масу планів на майбутнє. Адже про її енергію теж говорять як про щось надзвичайне: коли їй виповнилося 73 роки – вона навчилася пірнати (при цьому обдуривши інструктора на цілих 30 років), в 99 – вона ходила в гори. Нещодавно – після 48-ми років перерви вийшов її новий документальний фільм "Підводні враження" – про життя морського світу. Ріфеншталь іронізує, що критики і в цьому фільмі "знайдуть риб коричневого кольору".
Один з авторів фільму про Ріфеншталь – Рей Мюллер – каже: "Її талант став її трагедією. Вона була сліпа, бо була одержима, зосереджувалася лише на своїй праці, не озираючись ані вправо, ні вліво. Але в такий час, як тоді, в Німеччині, митець зобов’язаний був озиратись, а не бути просто лазерним променем. Від цього ніяк не відіб’єшся. Цей вантаж їй доведеться нести завжди".
Сама Ріфеншталь, коротко перед своїм століттям, сидячи біля пілота в кабіні гелікоптера, високо в небі над Альпами каже:
"Як хочеться бути знову молодою. І все почати заново..."
Відома, суперечлива, - одна з найталановитіших жінок-режисерів за цілу історію світової кінематографії. Це – жінка-легенда, жінка-міф, жінка-геній, але для більшості вона назавжди залишається співцем естетики Третього рейха і – досі живою – соратницею Гітлера.
Після Другої світової війни Лені Ріфеншталь три роки поспіль провела в таборах для інтернованих. І хоча попереднє обвинувачення у пропаганді та підтримці фашистського режиму суд із неї зняв, однак її визнали лояльною до того режиму. І решту свого життя вона намагається виправдатись, що НІКОЛИ не цікавилась політикою, а лише займалась мистецтвом.
Сьогодні - на запитання, чи знімала би вона знову фільм "Тріумф волі", який тоді став утіленням символу арійської нації і який приніс їй у 34-му році світову славу та підтримку її творчих планів Гітлером, Лені відповідає: "Якби я знала, чого це мені коштуватиме в моєму житті – ніколи б не стала цього робити".
"Тріумф волі" - про Нюрнберзький з’їзд нацистської партії - Лені Ріфеншталь знімала на особисте замовлення Гітлера, який пояснив свій вибір так: "Я хочу, щоб цей фільм робив не хто-небудь, а справжній митець".
За вимірами кіномистецтва, Ріфеншталь змонтувала блискучий фільм, але водночас ця майстерність буда страшною. Естетика фільму викликала в глядача симпатію.
"Тріумф волі" закликав не до розуму, а до інстинктів. Він прославляв відмову від індивідуальності, об’єднання в масу. (Щось на кшталт радянських фільмів 30-х років про щасливу монолітну державу з однією масою радісних облич).
Можливо тому не зовсім безглуздою виглядає легенда про те, що після "Тріумфу волі" Ріфеншталь отримала замовлення від Сталіна та Муссоліні.
Багато років пізніше, в інтерв’ю німецькому телеканалові WDR Лені стверджує:
"Цей фільм сам доводить, наскільки він аполітичний. У ньому немає жодних антисемітських висловлювань і ніяких коментарів. Він тільки відображує те, що відбувалося".
Але існують інші документи. Серед них - голос міністра пропаганди Третього рейху Геббельса, коли він урочисто нагороджує режисерку Ріфеншталь саме за високі політичні досягнення:
"Національний приз за кращий фільм 34-35-го років присуджується Лені Ріфеншталь за фільм "Тріумф волі". Цей фільм представляє події політичного життя і монументальний образ фюрера – як ніколи раніше".
Лені завжди стверджує, що її найбільшим бажанням було – робити гарне кіно.
"Моє все життя було єдиним прагненням піднятися на пік вершини – від початку творчості до нині", - каже вона в інтерв’ю нім. телеканалові MDR.
Такою вершиною для Лені став її наступний фільм – "Олімпія"- про олімпійські ігри в Берліні у 36-му році. Ця стрічка і досі залишається найкращим спортивним фільмом усіх часів. Але намір Ріфеншталь – створити гімн досконалому людському тілу – знову збігається з ідеєю нацистської пропаганди: культом здоров’я сильної, відданої вермахтові, людини.
Про Ріфеншталь створено безліч документальних фільмів. Актриса і режисерка із Голівуду Джоді Фостер мріє зняти про неї художній фільм і зіграти в ньому роль самої Лені.
А столітня пані має масу планів на майбутнє. Адже про її енергію теж говорять як про щось надзвичайне: коли їй виповнилося 73 роки – вона навчилася пірнати (при цьому обдуривши інструктора на цілих 30 років), в 99 – вона ходила в гори. Нещодавно – після 48-ми років перерви вийшов її новий документальний фільм "Підводні враження" – про життя морського світу. Ріфеншталь іронізує, що критики і в цьому фільмі "знайдуть риб коричневого кольору".
Один з авторів фільму про Ріфеншталь – Рей Мюллер – каже: "Її талант став її трагедією. Вона була сліпа, бо була одержима, зосереджувалася лише на своїй праці, не озираючись ані вправо, ні вліво. Але в такий час, як тоді, в Німеччині, митець зобов’язаний був озиратись, а не бути просто лазерним променем. Від цього ніяк не відіб’єшся. Цей вантаж їй доведеться нести завжди".
Сама Ріфеншталь, коротко перед своїм століттям, сидячи біля пілота в кабіні гелікоптера, високо в небі над Альпами каже:
"Як хочеться бути знову молодою. І все почати заново..."