У Сербії в неділю відбулися президентські вибори. Однак президента не обрано, оскільки проголосувало менше половини виборців. На думку оглядачів, це призведе до поглиблення політичної кризи
Белград, 15 жовтня 2002 – Політичні діячі й оглядачі шукають відповіді на запитання: чому більше половини електорату бойкотувало вибори? Адже, населення у Сербії дуже сполітизоване, кандидати упродовж двох місяців завзято агітували, а в кінцевому результаті більшість виборців у неділю просиділа вдома.
Дехто це пояснює фактом, що лідер ультранаціоналстів Воїслав Шешель закликав своїх прихильників бойкотувати вибори. Проте, Шешель дістав неповних вісімсот тисяч голосів, а частина його прихильників усе-таки взяла участь у виборах й голосувала за Коштуніцу.
Інші причину масового бойкоту бачать у тому, що обидва кандидати, президент Югославії Воїслав Коштуніца і союзний віце-прем’єр-міністр Миролюб Лабус, належать до демократичного блоку та що виборці не бачили суттєвих розбіжностей між їхніми програмами.
Окремі аналітики вважають, що виборців розчарувала так звана негативна кампанія: кандидати безпощадно критикували своїх опонентів й таким чином знеохочували громадян. Та ще одне: у виборців створилося враження, що Лабус є маріонеткою в руках сербського прем’єр-мністра Зорана Джінджича та що вибори є лише етапом боротьби за владу між Джінджичем і Коштуніцею.
До масової неучасті в голосуванні призвела й економічна криза: розчаровані люди не довіряють нікому.
Окрім політичних є ще й технічні причини. Списки виборців не відповідають реальності. В них є чимало так званих мертвих душ, тобто осіб, які померли протягом останніх років. До списків також внесено й тих, хто тимчасово або постійно перебуває за кордоном, а такі особи були не в змозі голосувати. Нарешті, десятки тисяч виборців змінили місце проживання, а в списках цього не зареєстровано.
Незважаючи на це, коли виборчий процес буде повторено, перед політичними діячами стоїть завдання заохотити громадян узяти участь у виборах і голосуванні. Проте, вони виступають за легший шлях, а саме – за внесення змін до виборчого закону, щоби вибори було оголошено дійсними незважаючи на кількість виборців, які вийдуть на виборчі дільниці.
Дехто це пояснює фактом, що лідер ультранаціоналстів Воїслав Шешель закликав своїх прихильників бойкотувати вибори. Проте, Шешель дістав неповних вісімсот тисяч голосів, а частина його прихильників усе-таки взяла участь у виборах й голосувала за Коштуніцу.
Інші причину масового бойкоту бачать у тому, що обидва кандидати, президент Югославії Воїслав Коштуніца і союзний віце-прем’єр-міністр Миролюб Лабус, належать до демократичного блоку та що виборці не бачили суттєвих розбіжностей між їхніми програмами.
Окремі аналітики вважають, що виборців розчарувала так звана негативна кампанія: кандидати безпощадно критикували своїх опонентів й таким чином знеохочували громадян. Та ще одне: у виборців створилося враження, що Лабус є маріонеткою в руках сербського прем’єр-мністра Зорана Джінджича та що вибори є лише етапом боротьби за владу між Джінджичем і Коштуніцею.
До масової неучасті в голосуванні призвела й економічна криза: розчаровані люди не довіряють нікому.
Окрім політичних є ще й технічні причини. Списки виборців не відповідають реальності. В них є чимало так званих мертвих душ, тобто осіб, які померли протягом останніх років. До списків також внесено й тих, хто тимчасово або постійно перебуває за кордоном, а такі особи були не в змозі голосувати. Нарешті, десятки тисяч виборців змінили місце проживання, а в списках цього не зареєстровано.
Незважаючи на це, коли виборчий процес буде повторено, перед політичними діячами стоїть завдання заохотити громадян узяти участь у виборах і голосуванні. Проте, вони виступають за легший шлях, а саме – за внесення змін до виборчого закону, щоби вибори було оголошено дійсними незважаючи на кількість виборців, які вийдуть на виборчі дільниці.