Стівен Пайфер про українсько-іракську справу “Кольчуг”

Стівен Пайфер про українсько-іракську справу “Кольчуг”
Київ, 8 листопада 2002 - Україна та США нині переживають найбільш складний період у двосторонніх стосунках, починаючи з 1993 року. Йдеться насамперед про кризу довіри з боку США до нинішнього керівництва України. Про це 8 листопада заявив у Києві другий помічник держсекретаря США Стівен Пайфрер. Впродовж двох днів його перебування у Києві він зустрівся з секретарем ради безпеки та оборони України Євгеном Марчуком, головою президентської адміністрації Віктором Медведчуком та державним секретарем МЗС Олександром Чалим. Голова тема цих зустрічей – подальші підозри, що Україна таки поставила зброю до Іраку в обхід санкції ООН, а також подальша напрями співпраці між Україною та НАТО. Про підсумкові деталі цього візиту – у матеріалі.

Другий помічник держсекретаря США Стівен Пайфрер проводив зустрічі з чільними українськими урядовцями після того, як офіційному Києву були передані висновки британських та американських експертів, що минулого місяця досліджували в Україні можливість постачання станцій “Кольчуг” до Іраку. У цьому звіті наголошується, що Україна не надала беззаперечних доказів, що така оборудка не відбулася. У Києві Стівен Пайфер заявив, що США сподіваються отримати додаткову інформацію від української сторони. США запевнили уряд України, що інформація конфіденційного характеру буде збережена в рамках вузького кола осіб. Після чого звіт буде доопрацьовуватися і його зміст матиме важливий вплив на формування подальшої політики США щодо влади в Україні.

Нині США, наголосив Пайфер, не мають беззаперечних доказів того, що станція “Кольчуга” справді знаходиться в Іракові. Проте підстави для таких побоювань у Вашингтона є. Так, українська сторона не захотіла давати підтверджень чи спростувань, чи справді був факт зустрічі Леоніда Кучми в його кабінеті з вже загиблим ген директором “Укрспецєскпорту” Валерієм Малєвим. Йдеться про розмову, де обговорювалась можливість поставок “Кольчуг” до Іраку і яку записав майор Мельниченко. Цей запис у США визнали автентичним. Також Київ не представив документи, куди експортувала Україна усі свої станції “Кольчуга” які були вироблені на донецькому виробничому об’єднані “Топаз”. Раніше офіційний Київ стверджував, що країна має досконалу систему експортного контролю. Проте тепер Пайфер, а слідом за ним і посол США в Україні Карлос Паскуаль наголосили, що справді ефективна система має фіксувати усі контракти. Якщо цього не відбувається, то це власне формальна система контролю. Посадовці у Києві наголошували, що за кордон з України було поставлено лише три “Кольчуги” - до Ефіопії. Пайфер сказав що це не так: «За нашою інформацією, з України було експортовано більше, ніж три станції “Кольчуга”»

Другий помічник держсекретаря США уникав деталей щодо усіх вимог з боку США до України в контексті розслідування справи “Кольчуг”, проте визнав, що й досі у американських представників не було змоги зустрітися є колишнім головою СБУ Леонідом Деркачем та колишнім почесним консулом Іраку в Україні харківським підприємцем Юрієм Оршанським. Саме Оршанському приписують тісні зв’язки з вищим керівництво Іраку. Другий помічник держсекретаря США Стівен Пайфер відмовився говорити, які наслідки на подальші взаємини між Вашингтоном та Києвом матиме для України ситуація, коли факт поставок “Кольчуг” до Іраку буде таки доведено. Проте він таки згадав про санкції: «Санкції проти України з боку ООН будуть введені у разі, якщо беззаперечно буде доведено, що “Кольчуга” до Іраку таки була поставлена і, звісно, наразі ми цього не стверджуємо».

Разом з тим США не бачать сенсу підтримувати ініціативу Києва продовжити розслідування справи “Кольчуг” в рамках 661 комітету ООН. Бо якщо Київ не буде надавити необхідні документи, то таке розслідування не має сенсу – сказав Пайфер. Ще одна тема, яка обговорювалась у Києві – ще подальший формат взаємин між Україною та НАТО на тлі Празького самміту, куди президента України не запрошено: «Ми вважаємо, що надзвичайно важливо, аби Міністр закордонних справ України Анатолій Зленко поїхав на самміт до Праги, аби узгодити і схвалити програму дій щодо набуття членства та щорічній цільовий план, в якому Україна має зафіксувати свої обов’язки щодо досягнення євроатлантичних стандартів. Це є фундаментом подальшої співпраці з НАТО».

Проте додав, що він не отримав чітких запевнень, що Зленко до Праги таки справді поїде.