Уже втретє Україна 7 грудня відзначає міжнародний день місцевого самоврядування
Львів, 6 грудня 2002 - Однак на відміну від цивілізованих держав, Україна у цьому питанні лише мавпує Захід. Насправді, навіть у Львові (перший український закон про місцеве самоврядування розробили саме львівські фахівці) мешканці досі не хочуть і не можуть бути господарями міста. Чому так?
Коли у 1356 році Львів отримав Магдебурзьке право, тодішні мешканці сприйняли його не як данину моді, що прийшла з Німеччини, а як юридичне право самостійно облаштовувати власне життя. Городяни вболівали за своє місто і дорожили кожним його куточком, чулися справжніми господарями і разом вирішували міські проблеми, розв’язували конфлікти і вели дискусії про те, як зробити місто Лева ще кращим. Перед першою світовою війною місцеве самоврядування у Львові згасло, а повністю його ліквідувала совдепія. Зрештою саме вона - радянська система - зруйнувала у людей відчуття господаря на своїй землі, у своєму селі і місті. Байдужість, бруд, болото, один смітник на цілий квартал – усе це притаманне Львову й нині. Якщо хтось скаже: ”Нема грошей на виготовлення ящиків для сміття” - не вірте. Їх свого часу встановили на кожному кроці, навіть встигли назвати куйбідончиками на честь тодішнього мера. Але вже за кілька днів самі ж львів’яни й поцупили ящики, призначені для їхнього ж сміття і чистоти їхнього ж міста. Ніхто не приїжджає з Росії чи східної України, щоб вибити шибки у під’їздах, запаскудити стіни, зіпсувати замки, наробити сміття. Усе це роблять лише львів’яни, повноправні господарі свого міста.
Та чи такі вже вони повноправні газди?
Закон про місцеве самоврядування не зводиться лише до управління, це політика, яку ведуть городяни у місті, це право кожного мешканця брати участь у керуванні містом, у вирішенні проблем, розв’язанні певних суперечок і непорозумінь, які виникають у місті і довкола нього. Як скажімо, питання Личаківського цвинтаря, надання Львову особливого статусу, вирішення транспортних проблем, газо та водопостачання, кадрова політика у міськвиконкомі, чиновники якого перевищують свої повноваження і забувають чиї інтереси мають обстоювати. У Львові час від часу практикують громадські слухання, сходини, на яких люди можуть висловити свої думки як стосовно діяльності місцевої влади, так і проблем, які їх хвилюють і які існують у місті.
Олександр Сендега, який нині є заступником голови Львівської обладмінстрації, тривалий час працював у місцевому самоврядуванні. Він, зокрема каже:
“Бюджетний кодекс минулого року дав відповідну базу для місцевого самоврядування на виконання власних повноважень. Ця база досить чітко регламентована певним видом податків. Відповідно, від повноти збору тих податків і залежить наскільки зможуть вирішитися питання власних повноважень. Основою цього є земельний податок, а він залежить від ефективності використання. Кожен квадратний метр землі у місті повинен працювати, а значить буде наповнений бюджет. Місцеві податки і збори, розвиток підприємництва, комунальний податок від населення і є фундаментом, на якому тримається місцеве самоврядування”.
Поки що місцеве самоврядування в Україні обмежується правом вибору міського голови та опосередковим впливом через депутатів міськради на виконавчі органи влади. Відтак наразі від реального самоврядування львівським та іншим українським громадам пропонують лише його свято.
Коли у 1356 році Львів отримав Магдебурзьке право, тодішні мешканці сприйняли його не як данину моді, що прийшла з Німеччини, а як юридичне право самостійно облаштовувати власне життя. Городяни вболівали за своє місто і дорожили кожним його куточком, чулися справжніми господарями і разом вирішували міські проблеми, розв’язували конфлікти і вели дискусії про те, як зробити місто Лева ще кращим. Перед першою світовою війною місцеве самоврядування у Львові згасло, а повністю його ліквідувала совдепія. Зрештою саме вона - радянська система - зруйнувала у людей відчуття господаря на своїй землі, у своєму селі і місті. Байдужість, бруд, болото, один смітник на цілий квартал – усе це притаманне Львову й нині. Якщо хтось скаже: ”Нема грошей на виготовлення ящиків для сміття” - не вірте. Їх свого часу встановили на кожному кроці, навіть встигли назвати куйбідончиками на честь тодішнього мера. Але вже за кілька днів самі ж львів’яни й поцупили ящики, призначені для їхнього ж сміття і чистоти їхнього ж міста. Ніхто не приїжджає з Росії чи східної України, щоб вибити шибки у під’їздах, запаскудити стіни, зіпсувати замки, наробити сміття. Усе це роблять лише львів’яни, повноправні господарі свого міста.
Та чи такі вже вони повноправні газди?
Закон про місцеве самоврядування не зводиться лише до управління, це політика, яку ведуть городяни у місті, це право кожного мешканця брати участь у керуванні містом, у вирішенні проблем, розв’язанні певних суперечок і непорозумінь, які виникають у місті і довкола нього. Як скажімо, питання Личаківського цвинтаря, надання Львову особливого статусу, вирішення транспортних проблем, газо та водопостачання, кадрова політика у міськвиконкомі, чиновники якого перевищують свої повноваження і забувають чиї інтереси мають обстоювати. У Львові час від часу практикують громадські слухання, сходини, на яких люди можуть висловити свої думки як стосовно діяльності місцевої влади, так і проблем, які їх хвилюють і які існують у місті.
Олександр Сендега, який нині є заступником голови Львівської обладмінстрації, тривалий час працював у місцевому самоврядуванні. Він, зокрема каже:
“Бюджетний кодекс минулого року дав відповідну базу для місцевого самоврядування на виконання власних повноважень. Ця база досить чітко регламентована певним видом податків. Відповідно, від повноти збору тих податків і залежить наскільки зможуть вирішитися питання власних повноважень. Основою цього є земельний податок, а він залежить від ефективності використання. Кожен квадратний метр землі у місті повинен працювати, а значить буде наповнений бюджет. Місцеві податки і збори, розвиток підприємництва, комунальний податок від населення і є фундаментом, на якому тримається місцеве самоврядування”.
Поки що місцеве самоврядування в Україні обмежується правом вибору міського голови та опосередковим впливом через депутатів міськради на виконавчі органи влади. Відтак наразі від реального самоврядування львівським та іншим українським громадам пропонують лише його свято.