Андрій Охрімович Інтернет - майдан
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет – майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми - Андрій Охрімович.
В суботу сімнадцятого травня минуло сорок днів з дня загибелі крупного українського журналіста і громадського діяча Олександра Кривенка. “Українська правда” з цього приводу подає хронологію життя цієї непересічної людини. Завершується вона словами: «Наприкінці 80-х років серед націонал-романтично налаштованих членів Товариства Лева Сашко виглядав прагматиком. В останні роки життя серед прагматичної київської тусовки він здавався останнім із романтиків…»
Пропоную вашій увазі фрагмент мого інтервю з Сашком записаним наприкінці березня у кав’ярні «Буква».
Олександр Кривенко
Апелюючи до Романа, перше, те, що Корчинський справді колись був дуже добрим поетом, і, я думаю, що поетом він і залишається, причому, таким книжковим, бо, коли я чую гасло “Крим – або український, або безлюдний!”, то питаю: “Скільки їх полягло там?” Але, залишмо поетам поетове, а якщо всерйоз, то ближче до середини 90-х націонал-демократія вичерпала себе як життєдайна енергія, як концепт. Те, що не спрацьовують провокації інтелектуальні і мистецькі є ознакою тоталітаризму. Тоталітаризму лібералізмом не попреш.
Андрій Охрімович
Нагадую, що то був голос журналіста і громадського діяча Олександра Кривенка, сорок днів з дня загибелі якого виповнилось у суботу сімнадцятого травня. Далі, огляд віртуальної преси, який підготувала моя колега Надія Шерстюк.
Надія Шерстюк
«Американські захисники Павла Лазаренка прибули в Україну допитувати свідків у справі колишнього прем’єра», - інформує “Українська правда”. «Основні питання, які під час допитів в Україні збираються поставити адвокати Лазаренка», - пише часопис, - «стосуються хабарів, які екс-прем’єр отримував від корпорації “Єдині енергосистеми” та будівництва дачних будинків за завищеними цінами». Один з адвокатів – Гарольд Розенталь - має намір взяти свідчення у Президента Кучми.
Тим часом, в українських містах вже можна побачити рекламні щити, які пропагують політреформу, запропоновану Леонідом Кучмою. На низці рекламних біг-бордів - такий напис: “Бажаєш жити як у Європі, підтримай двопалатний парламент”, - пише “Майдан.орг”. Кілька депутатів з цього приводу зробили депутатський запит: “рекламодавці, які ініціювали розміщення подібних матеріалів, використовують перебільшення, неточності та двозначності, намагаючись увести мільйони громадян в оману”. Парламентарії поцікавились, хто є замовником цих агіток, і за чий кошт вони розповсюджуються.
Голова Центрвиборчкому Михайло Рябець, котрого вважають основним конкурентом Ніни Карпачової у боротьбі за омбудсманське крісло, виявляється, і гадки не має претендувати на посаду Уповноваженого ВР з прав людини . “Я дізнався про це, коли відпочивав у санаторії. І подумав - тільки в Україні можна без мене мене ж оженити”, - дивується Михайло Рябець на електронних шпальтах “Версій”.
«Україна і Росія підписали договір про створення міжрегіональної організації “Співдружність регіонів”, - повідомляє “Кореспондент. нет”. Документ передбачає створення єдиного економічного простору, уніфікації законодавства і митних процедур. Передбачається також, що між областями обох держав будуть встановлені прямі зв’язки. Цей догорів підписали 15 регіонів України і 10 регіонів Росії. До тісних братніх обіймів планують залучити решту українських областей.
Андрій Охрімович
Один із сайтів російського Інтернету подає рецепт еліксиру довголіття з древньоперського манускрипту: “Треба взяти руду веснянкувату людину і годувати плодами до тридцяти років, потім опустити її в кам’яний посуд з медом та іншими складниками і герметично запакувати. Через сто двадцять років еліксир готовий...”.
Все до божевілля просто і надається до вжитку, як діючій владі, так і опозиції. Як запевняють соціологічні дослідження, всі вони хочуть жити довго, красиво і в достатку. А ще, ті ж таки опитування переконують нас, що Віктор Ющенко є безумовним потенційним лідером у президентських перегонах. Тож блок “Наша Україна” можна розглядати як ймовірну, у найближчій перспективі, владну силу. Відтак сайт блоку “www.razom.org.ua” набуває дещо іншого сенсу, аніж просто Інтернет-проект. “Може то є сайт майбутньої влади?” - Запитує журналіст Сергій Грабовський перед тим, як глянути на те все саме під цим кутом зору.
Сергій Грабовський
Перше, що впадає в око на сайті блоку Віктора Ющенка – це сам Ющенко. Наче Ленін – фотографіями на білому тлі. З тією істотною відміною, що Ленін не був настільки фотогенічним. На другому місці за числом світлин на сайті чомусь Леонід Кучма. Ну, а далі – команда Віктора Андрійовича. Така ж симпатична на око, як і її лідер. Ну, як тут не заспівати услід за Софією Ротару:
“Ти признайся мені, звідки в тебе ті чари...”
Утім, справа не у світлинах. Охочі можуть прочитати чимало цікавих текстів, ознайомитися з новинами, дізнатися про склад і програму блоку “Наша Україна”. Все, як то кажуть, наче “чьотко”. Але при детальнішому ознайомленні з сайтом з‘ясовується, що в числі учасників “Нашої України” досі фігурує Ліберальна партія на чолі з Володимиром Щербанем, котрий торік пройшов до Верховної Ради за списком блоку, а потому, по-перше, пішов до пропрезидентської більшості, по-друге, публічно відмовився виконувати приписи Конституції щодо неприпустимості суміщення посад у законодавчій і виконавчій владах. Але, виявляється, попри ці дії, Володимир Щербань і його партія досі прикрашають собою блок Віктора Ющенка. Що ж, не даремно сказав Віктор Ющенко.
Віктор Ющенко
Для політика дуже важливо - що ти говориш, але ще більш важливо - що ти не говориш.
Сергій Грабовський
Що ж стосується вміщеної на сайті програми блоку, створеної ще перед виборами до парламенту, то закінчується вона твердженням: “Команда "Нашої України" - це компетентні та відповідальні люди, які на практиці довели моральне право та професійну спроможність керувати країною”. Але ж виникає запитання: чому вже близько двох десятків “компетентних” і “відповідальних” депутатів перейшло до пропрезидентських фракцій, і ближчим часом, як сказав один із таких перекинчиків, нардеп Сулковський, від Ющенка втече ще 13 достойників? На це запитання відповіді на сайті немає. Отож, доведеться закінчити розповідь про сайт “www.razom.org.ua” ще однією звуковою цитатою з самого Ющенка.
Віктор Ющенко
Я б не хотів той ярлик, який уже роками висить по Україні: “Україна – це країна втрачених можливостей”, щоб ця історія переходила в майбутнє.
Андрій Охрімович
Це був матеріал Сергія Грабовського. Ну а ми з вами кинемо оком дещо західніше. Патріархальна інтернет-публіка Великобританії позакривала інформаційні сайти з повідомленнями про Ірак, конфлікт на Близькому Сході, її Величність Королеву Єлизавету та поп-зірку Мадонну.
Нудьгуючи, британські джентльмени та американські “бізнес-ковбої” зачитуються статтями з відомого часопису “Тайм”, якому у травні стукнуло вісімдесят років. На сайті ювіляра побувала Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Опинившись на інтернет-сторінці “www.time.uk”, плин часу реального відчуваєш на дотик. Від травня 1923-го року TIME інформує читачів про найголовніші події, що їх пережила цивілізація: створення Радянського Союзу, протистояння Гітлера - Сталіна, Друга Світова, голокост, утворення, а по тому і розвал соцтабору, “холодна війна” і горбачовська перебудова, формування держав на уламках радянської “імперії зла”, Нагірний Карабах, Чечня, Ізраїль, Палестина, хронометраж цьогорічної іракської кампанії.
Інтернет-варіант часопису у своєму архіві зберігає унікальні репортажі та фотографії, які зафіксували історичні віхи двадцятого та основні події початку двадцять першого століття.
В інтернет-архіві TIME щось можна знайти і про нас: дуже коротко про голодомор тридцятих років, битви Другої Світової, сталінські репресії проти інтелектуальної еліти України, та про брежнєвську добу. Події вчорашніх і позавчорашніх днів: Чорнобильська катастрофа; тріумфи футбольного клубу “Динамо” Київ; проголошення незалежності і розбудова української державності; особливості економічних реформ. Поважний часопис не забув про “справу Лазаренка” та “кольчужний скандал”, про недовіру іноземних інвесторів до українських владоможців і чиновників, тощо.
В одному з останніх чисел видання мовиться про речі, для українського користувача більш приємні; це - відправка батальйону радіо-хімічного захисту до Кувейту та покращення макро-економічних показників в Україні. Те, що Україна вряди–годи з’являється на паперових і віртуальних сторінках одного з найстаріших журналів Європи, мало би тішити гіпотетичне честолюбство англочитаючого українця.
Андрій Охрімович
Часопис «Свобода» розповідає, що Служба Безпеки підготувала і оголосила проект постанови уряду «Про переделегування прав адміністрування домену юей». Виходячи зі слів прес-секретаря СБУ, «домен цей ідентифікує державу Україна і є загальнодержавним ресурсом...».
Громадська організація «Українське інтернет-співтовариство» звернулось до Президента Кучми з прохання «особисто втрутитись в ситуацію з доменним питанням і припинити непрозоре втручання українських спецслужб в реформу адміністрування українського громадського ресурсу – інтернет-домену юей». «Підпорядкування домену спецслужбам створює умови для порушення конституційних прав і свобод громадян». – Висловлює свою позицію українське інтернет-співтовариство на сторінках часопису «Свобода».
Наш парламентський кореспондент, Майя Нагорняк запитала народного депутата від фракції «Наша Україна» Юрія Ключковського, що він думає з цього приводу.
Юрій Ключковський
Вся справа в тому, що найбільш відкритим способом передачі інформації, сьогодні є мережа Інтернет. Той механізм, який сьогодні існує для реєструванням домен, реєстрування веб-сайтів для забезпечення електронних коштів показує, що поки-що тут немає адміністративного втручання.
Я думаю, що СБУ не має підстав нарікати, що цього вона переілюструвати без санкції ніяк не може. Логічним є претензія на перейменування українського сегменту мережі Інтернет з боку правоохоронного органу, яким є СБУ. Насамперед, з її боку. Я не думаю, що це є чисто формальна чи технічна розробка постанови. Це і є головним, бо саме там записуються ті повноваження, ті обмеження, ті дозволи, які потім будуть діяти.
І, звичайно, найсмішніше твердження, що домени, які складаються з двох букв – “ua”, ідентифікують державу “Україна”. Якщо він її ідентифікує, то прошу показати документ, яким це стверджується. Якщо він ідентифікує державу, то як державна установа зареєструвала цей документ? Можливо державі потрібно подумати про інший домен, який буде ідентифікуватися з державою “Україна”, і тоді б його реєстрували і підтримали? Ніхто ж цього не забороняє.
Без сумніву, у нас йде прослуховування телефонних розмов, люстрація пошти, прослуховування мобільних телефонів. Залишається тільки запровадити жорсткий контроль в мережі Інтернет і про жодну свободу інформації в Україні вже можна буде не говорити. Не тільки інформацією, а й обмінами повідомлень.
Андрій Охрімович
Так думає народний депутат України Юрій Ключковський. Два інших депутата від СДПУ(о) Нестор Шуфрич та Володимир Заєць, посилаючись на те, що вони не в матеріалі, на питання нашого кореспондента Майї Нагорняк відповісти відмовились, що аж ніяк не заважає нам з вами перейти до рубрики Інни Набоки «Букініст у Павутині». А починає вона зі слів Жоржі Амаду про жінок, любити, яких треба прагнути.
Інна Набоба
Бразилієць Жоржи Амаду казав: "Не можна перелюбити всіх жінок, але прагнути цього треба".
“Усіх книжок, як би того не хотів, теж не перечитаєш. Життя коротке", - переконує українка Марія Матіос.
З усього того постає вічна і дошкульна проблема вибору найвартіснішого та найцікавішого.
Вирішенню подібних проблем допомагає сайт часопису "Книжник-ревю". Щодватижні там дифілює "Чудова сімка" – резонанс-рейтинг новинок з короткими анотаціями. У цьому своєрідному гіт-параді чимало справді і вартісного, і цікавого.
Останній топ-севен, особливо вдалий саме через те, що він враховує різні вподобання, потреби та смаки. Тут і хрестоматія з філософії політики, і кримінально-психологічний роман, і технологія управління, плюс "Шкільна бібліотека".
Однак, як і годиться на гіт-параді, найбільшу увагу привертає обкладинка №1: "Капрійські сюжети. Італійська проза Михайла Коцюбинського та Володимира Винниченка" - черговий том резонансного літературного проекту видавництва “Факт” "Текст + Контекст".
На початку минулого століття Коцюбинський і Винниченко відпочивали на острові Капрі. "Італійське інтермеццо" плідно відбилося на творчості письменників. До книжки увійшли твори написані безпосередньо на острові та листи, частина з яких друкується вперше і без купюр.
Тексти вводять читача у світ інтимних переживань майбутніх класиків, в атмосферу тогочасних філософських, політичних та естетичних дискусій, дають змогу глянути на особистості Коцюбинського і Винниченка під дещо іншим, не звичним для українського читача, кутом зору, що й робить видання особливо цікавим.
Звичайно, це справа смаку, але мене особисто така інформація спонукала до негайного пошуку книжки, тим більше, що в Інтернеті її не скоро прочитаєш.
У першій же київській книгарні, а це було "Сяйво", я надибала "Капрійські сюжети". Невеличке дослідження показало, що й інші книжки з "Чудової сімки" у “стольному граді” придбати можна. З периферією, як завжди, хитро закручений знак запитання.
Андрій Охрімович
І на завершення штучка зі словника рекламіста. Слівце – “поюзаний” (від англійського «користувач»). Себто використаний, вкрадений. Наприклад, блискавично відповідати на питання, про те, якою є конкретна програма - поюзаною чи оригінальною, вміють тільки справжні професіонали. Чого і вам бажаємо.
В київській студії разом зі мною працював Артем Мостовий. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”.
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет – майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми - Андрій Охрімович.
В суботу сімнадцятого травня минуло сорок днів з дня загибелі крупного українського журналіста і громадського діяча Олександра Кривенка. “Українська правда” з цього приводу подає хронологію життя цієї непересічної людини. Завершується вона словами: «Наприкінці 80-х років серед націонал-романтично налаштованих членів Товариства Лева Сашко виглядав прагматиком. В останні роки життя серед прагматичної київської тусовки він здавався останнім із романтиків…»
Пропоную вашій увазі фрагмент мого інтервю з Сашком записаним наприкінці березня у кав’ярні «Буква».
Олександр Кривенко
Апелюючи до Романа, перше, те, що Корчинський справді колись був дуже добрим поетом, і, я думаю, що поетом він і залишається, причому, таким книжковим, бо, коли я чую гасло “Крим – або український, або безлюдний!”, то питаю: “Скільки їх полягло там?” Але, залишмо поетам поетове, а якщо всерйоз, то ближче до середини 90-х націонал-демократія вичерпала себе як життєдайна енергія, як концепт. Те, що не спрацьовують провокації інтелектуальні і мистецькі є ознакою тоталітаризму. Тоталітаризму лібералізмом не попреш.
Андрій Охрімович
Нагадую, що то був голос журналіста і громадського діяча Олександра Кривенка, сорок днів з дня загибелі якого виповнилось у суботу сімнадцятого травня. Далі, огляд віртуальної преси, який підготувала моя колега Надія Шерстюк.
Надія Шерстюк
«Американські захисники Павла Лазаренка прибули в Україну допитувати свідків у справі колишнього прем’єра», - інформує “Українська правда”. «Основні питання, які під час допитів в Україні збираються поставити адвокати Лазаренка», - пише часопис, - «стосуються хабарів, які екс-прем’єр отримував від корпорації “Єдині енергосистеми” та будівництва дачних будинків за завищеними цінами». Один з адвокатів – Гарольд Розенталь - має намір взяти свідчення у Президента Кучми.
Тим часом, в українських містах вже можна побачити рекламні щити, які пропагують політреформу, запропоновану Леонідом Кучмою. На низці рекламних біг-бордів - такий напис: “Бажаєш жити як у Європі, підтримай двопалатний парламент”, - пише “Майдан.орг”. Кілька депутатів з цього приводу зробили депутатський запит: “рекламодавці, які ініціювали розміщення подібних матеріалів, використовують перебільшення, неточності та двозначності, намагаючись увести мільйони громадян в оману”. Парламентарії поцікавились, хто є замовником цих агіток, і за чий кошт вони розповсюджуються.
Голова Центрвиборчкому Михайло Рябець, котрого вважають основним конкурентом Ніни Карпачової у боротьбі за омбудсманське крісло, виявляється, і гадки не має претендувати на посаду Уповноваженого ВР з прав людини . “Я дізнався про це, коли відпочивав у санаторії. І подумав - тільки в Україні можна без мене мене ж оженити”, - дивується Михайло Рябець на електронних шпальтах “Версій”.
«Україна і Росія підписали договір про створення міжрегіональної організації “Співдружність регіонів”, - повідомляє “Кореспондент. нет”. Документ передбачає створення єдиного економічного простору, уніфікації законодавства і митних процедур. Передбачається також, що між областями обох держав будуть встановлені прямі зв’язки. Цей догорів підписали 15 регіонів України і 10 регіонів Росії. До тісних братніх обіймів планують залучити решту українських областей.
Андрій Охрімович
Один із сайтів російського Інтернету подає рецепт еліксиру довголіття з древньоперського манускрипту: “Треба взяти руду веснянкувату людину і годувати плодами до тридцяти років, потім опустити її в кам’яний посуд з медом та іншими складниками і герметично запакувати. Через сто двадцять років еліксир готовий...”.
Все до божевілля просто і надається до вжитку, як діючій владі, так і опозиції. Як запевняють соціологічні дослідження, всі вони хочуть жити довго, красиво і в достатку. А ще, ті ж таки опитування переконують нас, що Віктор Ющенко є безумовним потенційним лідером у президентських перегонах. Тож блок “Наша Україна” можна розглядати як ймовірну, у найближчій перспективі, владну силу. Відтак сайт блоку “www.razom.org.ua” набуває дещо іншого сенсу, аніж просто Інтернет-проект. “Може то є сайт майбутньої влади?” - Запитує журналіст Сергій Грабовський перед тим, як глянути на те все саме під цим кутом зору.
Сергій Грабовський
Перше, що впадає в око на сайті блоку Віктора Ющенка – це сам Ющенко. Наче Ленін – фотографіями на білому тлі. З тією істотною відміною, що Ленін не був настільки фотогенічним. На другому місці за числом світлин на сайті чомусь Леонід Кучма. Ну, а далі – команда Віктора Андрійовича. Така ж симпатична на око, як і її лідер. Ну, як тут не заспівати услід за Софією Ротару:
“Ти признайся мені, звідки в тебе ті чари...”
Утім, справа не у світлинах. Охочі можуть прочитати чимало цікавих текстів, ознайомитися з новинами, дізнатися про склад і програму блоку “Наша Україна”. Все, як то кажуть, наче “чьотко”. Але при детальнішому ознайомленні з сайтом з‘ясовується, що в числі учасників “Нашої України” досі фігурує Ліберальна партія на чолі з Володимиром Щербанем, котрий торік пройшов до Верховної Ради за списком блоку, а потому, по-перше, пішов до пропрезидентської більшості, по-друге, публічно відмовився виконувати приписи Конституції щодо неприпустимості суміщення посад у законодавчій і виконавчій владах. Але, виявляється, попри ці дії, Володимир Щербань і його партія досі прикрашають собою блок Віктора Ющенка. Що ж, не даремно сказав Віктор Ющенко.
Віктор Ющенко
Для політика дуже важливо - що ти говориш, але ще більш важливо - що ти не говориш.
Сергій Грабовський
Що ж стосується вміщеної на сайті програми блоку, створеної ще перед виборами до парламенту, то закінчується вона твердженням: “Команда "Нашої України" - це компетентні та відповідальні люди, які на практиці довели моральне право та професійну спроможність керувати країною”. Але ж виникає запитання: чому вже близько двох десятків “компетентних” і “відповідальних” депутатів перейшло до пропрезидентських фракцій, і ближчим часом, як сказав один із таких перекинчиків, нардеп Сулковський, від Ющенка втече ще 13 достойників? На це запитання відповіді на сайті немає. Отож, доведеться закінчити розповідь про сайт “www.razom.org.ua” ще однією звуковою цитатою з самого Ющенка.
Віктор Ющенко
Я б не хотів той ярлик, який уже роками висить по Україні: “Україна – це країна втрачених можливостей”, щоб ця історія переходила в майбутнє.
Андрій Охрімович
Це був матеріал Сергія Грабовського. Ну а ми з вами кинемо оком дещо західніше. Патріархальна інтернет-публіка Великобританії позакривала інформаційні сайти з повідомленнями про Ірак, конфлікт на Близькому Сході, її Величність Королеву Єлизавету та поп-зірку Мадонну.
Нудьгуючи, британські джентльмени та американські “бізнес-ковбої” зачитуються статтями з відомого часопису “Тайм”, якому у травні стукнуло вісімдесят років. На сайті ювіляра побувала Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Опинившись на інтернет-сторінці “www.time.uk”, плин часу реального відчуваєш на дотик. Від травня 1923-го року TIME інформує читачів про найголовніші події, що їх пережила цивілізація: створення Радянського Союзу, протистояння Гітлера - Сталіна, Друга Світова, голокост, утворення, а по тому і розвал соцтабору, “холодна війна” і горбачовська перебудова, формування держав на уламках радянської “імперії зла”, Нагірний Карабах, Чечня, Ізраїль, Палестина, хронометраж цьогорічної іракської кампанії.
Інтернет-варіант часопису у своєму архіві зберігає унікальні репортажі та фотографії, які зафіксували історичні віхи двадцятого та основні події початку двадцять першого століття.
В інтернет-архіві TIME щось можна знайти і про нас: дуже коротко про голодомор тридцятих років, битви Другої Світової, сталінські репресії проти інтелектуальної еліти України, та про брежнєвську добу. Події вчорашніх і позавчорашніх днів: Чорнобильська катастрофа; тріумфи футбольного клубу “Динамо” Київ; проголошення незалежності і розбудова української державності; особливості економічних реформ. Поважний часопис не забув про “справу Лазаренка” та “кольчужний скандал”, про недовіру іноземних інвесторів до українських владоможців і чиновників, тощо.
В одному з останніх чисел видання мовиться про речі, для українського користувача більш приємні; це - відправка батальйону радіо-хімічного захисту до Кувейту та покращення макро-економічних показників в Україні. Те, що Україна вряди–годи з’являється на паперових і віртуальних сторінках одного з найстаріших журналів Європи, мало би тішити гіпотетичне честолюбство англочитаючого українця.
Андрій Охрімович
Часопис «Свобода» розповідає, що Служба Безпеки підготувала і оголосила проект постанови уряду «Про переделегування прав адміністрування домену юей». Виходячи зі слів прес-секретаря СБУ, «домен цей ідентифікує державу Україна і є загальнодержавним ресурсом...».
Громадська організація «Українське інтернет-співтовариство» звернулось до Президента Кучми з прохання «особисто втрутитись в ситуацію з доменним питанням і припинити непрозоре втручання українських спецслужб в реформу адміністрування українського громадського ресурсу – інтернет-домену юей». «Підпорядкування домену спецслужбам створює умови для порушення конституційних прав і свобод громадян». – Висловлює свою позицію українське інтернет-співтовариство на сторінках часопису «Свобода».
Наш парламентський кореспондент, Майя Нагорняк запитала народного депутата від фракції «Наша Україна» Юрія Ключковського, що він думає з цього приводу.
Юрій Ключковський
Вся справа в тому, що найбільш відкритим способом передачі інформації, сьогодні є мережа Інтернет. Той механізм, який сьогодні існує для реєструванням домен, реєстрування веб-сайтів для забезпечення електронних коштів показує, що поки-що тут немає адміністративного втручання.
Я думаю, що СБУ не має підстав нарікати, що цього вона переілюструвати без санкції ніяк не може. Логічним є претензія на перейменування українського сегменту мережі Інтернет з боку правоохоронного органу, яким є СБУ. Насамперед, з її боку. Я не думаю, що це є чисто формальна чи технічна розробка постанови. Це і є головним, бо саме там записуються ті повноваження, ті обмеження, ті дозволи, які потім будуть діяти.
І, звичайно, найсмішніше твердження, що домени, які складаються з двох букв – “ua”, ідентифікують державу “Україна”. Якщо він її ідентифікує, то прошу показати документ, яким це стверджується. Якщо він ідентифікує державу, то як державна установа зареєструвала цей документ? Можливо державі потрібно подумати про інший домен, який буде ідентифікуватися з державою “Україна”, і тоді б його реєстрували і підтримали? Ніхто ж цього не забороняє.
Без сумніву, у нас йде прослуховування телефонних розмов, люстрація пошти, прослуховування мобільних телефонів. Залишається тільки запровадити жорсткий контроль в мережі Інтернет і про жодну свободу інформації в Україні вже можна буде не говорити. Не тільки інформацією, а й обмінами повідомлень.
Андрій Охрімович
Так думає народний депутат України Юрій Ключковський. Два інших депутата від СДПУ(о) Нестор Шуфрич та Володимир Заєць, посилаючись на те, що вони не в матеріалі, на питання нашого кореспондента Майї Нагорняк відповісти відмовились, що аж ніяк не заважає нам з вами перейти до рубрики Інни Набоки «Букініст у Павутині». А починає вона зі слів Жоржі Амаду про жінок, любити, яких треба прагнути.
Інна Набоба
Бразилієць Жоржи Амаду казав: "Не можна перелюбити всіх жінок, але прагнути цього треба".
“Усіх книжок, як би того не хотів, теж не перечитаєш. Життя коротке", - переконує українка Марія Матіос.
З усього того постає вічна і дошкульна проблема вибору найвартіснішого та найцікавішого.
Вирішенню подібних проблем допомагає сайт часопису "Книжник-ревю". Щодватижні там дифілює "Чудова сімка" – резонанс-рейтинг новинок з короткими анотаціями. У цьому своєрідному гіт-параді чимало справді і вартісного, і цікавого.
Останній топ-севен, особливо вдалий саме через те, що він враховує різні вподобання, потреби та смаки. Тут і хрестоматія з філософії політики, і кримінально-психологічний роман, і технологія управління, плюс "Шкільна бібліотека".
Однак, як і годиться на гіт-параді, найбільшу увагу привертає обкладинка №1: "Капрійські сюжети. Італійська проза Михайла Коцюбинського та Володимира Винниченка" - черговий том резонансного літературного проекту видавництва “Факт” "Текст + Контекст".
На початку минулого століття Коцюбинський і Винниченко відпочивали на острові Капрі. "Італійське інтермеццо" плідно відбилося на творчості письменників. До книжки увійшли твори написані безпосередньо на острові та листи, частина з яких друкується вперше і без купюр.
Тексти вводять читача у світ інтимних переживань майбутніх класиків, в атмосферу тогочасних філософських, політичних та естетичних дискусій, дають змогу глянути на особистості Коцюбинського і Винниченка під дещо іншим, не звичним для українського читача, кутом зору, що й робить видання особливо цікавим.
Звичайно, це справа смаку, але мене особисто така інформація спонукала до негайного пошуку книжки, тим більше, що в Інтернеті її не скоро прочитаєш.
У першій же київській книгарні, а це було "Сяйво", я надибала "Капрійські сюжети". Невеличке дослідження показало, що й інші книжки з "Чудової сімки" у “стольному граді” придбати можна. З периферією, як завжди, хитро закручений знак запитання.
Андрій Охрімович
І на завершення штучка зі словника рекламіста. Слівце – “поюзаний” (від англійського «користувач»). Себто використаний, вкрадений. Наприклад, блискавично відповідати на питання, про те, якою є конкретна програма - поюзаною чи оригінальною, вміють тільки справжні професіонали. Чого і вам бажаємо.
В київській студії разом зі мною працював Артем Мостовий. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”.