Сергій Куделя Речник Президента Буша залишає Білий Дім
Вашингтон, 15 липня 2003 - Сьогодні був перший робочий день нового речника Президента США Джорджа Буша. Замість Арі Флайшера, який упродовж двох з половиною років виступав перед журналістами від імені президента, прес-службу Білого дому очолить 35-річний Скот МакКлелан. Однак, його навряд чи можна назвати новачком у Вашингтоні, адже він весь час був незмінним заступником Флайшера і вже декілька разів виконував його обов”язки.
Демонізацію образу Арі Флайшера у середовищі вашингтонських журналістів можна, на думку оглядачів, порівняти хіба що із демонізацією Саддама Гуссейна серед американських політиків. Найм”якші характеристики, які він отримував, перебуваючи на посаді речника президента Буша, це брехун та маніпулятор. Дехто навіть, згадуючи Оруела, називає його сьогочасним Міністром Інформації Америки за безсоромну готовність спотворювати правду та перекручувати факти в залежності від генеральної лінії Білого дому. Разом з тим журналісти віддають належне його риторичній майстерності у відповідях на найскладніші запитання. Наприклад, під час його останньої, трьохсотої за рахунком прес-конференції у Білому домі, він пояснює, чому не слід особливо зважати на використання Бушем у своєму виступі перед Конгресом неперевірених звинувачень на адресу Іраку:
“Ірак хотів відновити свою ядерну програму незалежно від того, чи намагався він отримати уран з Африки чи ще звідкись. Факт залишається фактом, чи шукали вони його в Африці чи ще десь - не змінює тієї обставини, що вони планували відновити ядерну програму. Той факт, що вони мали біологічну зброю, робив їх загрозою. Той факт, що вони мали хімічну зброю, робив їх загрозою. Саме тому чинний президент ухвалив правильне рішення і розпочав війну для того, щоб ліквідувати цю загрозу.”
На думку багатьох ветеранів американської журналістики, Флайшер перевершив у затятості відстоювання дій президента більшість свої попередників. Після терактів 11 вересня 2001 року він виступив на одній з прес-конференцій із попередженням: “У цей час американці повинні пам”ятати, що вони роблять і що вони говорять”. Ця ремарка потім таємничо зникла з офіційного транскрипту прес-конференції. Здебільшого негативне ставлення журналістського корпусу до прес-секретаря Білого дому загрожувало Бушу й більш критичним висвітленням його особистої діяльності, що з початком президентського кампанії восени перетворювалося на серйозну проблему. Отже, на місце Флайшера тепер приходить тихий і до цього малопомітний Скот МакКлелан, якого колеги характеризують як обережного і самокритичного. Як зазанчив журналіст “Washington Post”, у порівнянні із новопризначеним прес-секретарем Флайшер виглядає як реппер.
Тепер Флайшер залишає на час велику політику й займатиметься приватним бізнесом. Він планує відкрити консалтингову компанію зі скромною назвою “Ari Fleischer Communications”, що радитиме представникам великих корпорацій, як найкраще себе поводити у стосунках з медіа. Окрім того, Флайшер збирається написати і книгу про два з половиною роки, проведені у Білому домі та про специфіку роботи прес-секретаря президента США. А для того, щоб він не забував про свій досвід у Білому домі вдячні журналісти подарували йому відеокасету із фільмом “Форест Гамп”. Правда, що саме вони мали на увазі, залишається відкритим для інтерпретацій, які Флайшер робить так майстерно.
Демонізацію образу Арі Флайшера у середовищі вашингтонських журналістів можна, на думку оглядачів, порівняти хіба що із демонізацією Саддама Гуссейна серед американських політиків. Найм”якші характеристики, які він отримував, перебуваючи на посаді речника президента Буша, це брехун та маніпулятор. Дехто навіть, згадуючи Оруела, називає його сьогочасним Міністром Інформації Америки за безсоромну готовність спотворювати правду та перекручувати факти в залежності від генеральної лінії Білого дому. Разом з тим журналісти віддають належне його риторичній майстерності у відповідях на найскладніші запитання. Наприклад, під час його останньої, трьохсотої за рахунком прес-конференції у Білому домі, він пояснює, чому не слід особливо зважати на використання Бушем у своєму виступі перед Конгресом неперевірених звинувачень на адресу Іраку:
“Ірак хотів відновити свою ядерну програму незалежно від того, чи намагався він отримати уран з Африки чи ще звідкись. Факт залишається фактом, чи шукали вони його в Африці чи ще десь - не змінює тієї обставини, що вони планували відновити ядерну програму. Той факт, що вони мали біологічну зброю, робив їх загрозою. Той факт, що вони мали хімічну зброю, робив їх загрозою. Саме тому чинний президент ухвалив правильне рішення і розпочав війну для того, щоб ліквідувати цю загрозу.”
На думку багатьох ветеранів американської журналістики, Флайшер перевершив у затятості відстоювання дій президента більшість свої попередників. Після терактів 11 вересня 2001 року він виступив на одній з прес-конференцій із попередженням: “У цей час американці повинні пам”ятати, що вони роблять і що вони говорять”. Ця ремарка потім таємничо зникла з офіційного транскрипту прес-конференції. Здебільшого негативне ставлення журналістського корпусу до прес-секретаря Білого дому загрожувало Бушу й більш критичним висвітленням його особистої діяльності, що з початком президентського кампанії восени перетворювалося на серйозну проблему. Отже, на місце Флайшера тепер приходить тихий і до цього малопомітний Скот МакКлелан, якого колеги характеризують як обережного і самокритичного. Як зазанчив журналіст “Washington Post”, у порівнянні із новопризначеним прес-секретарем Флайшер виглядає як реппер.
Тепер Флайшер залишає на час велику політику й займатиметься приватним бізнесом. Він планує відкрити консалтингову компанію зі скромною назвою “Ari Fleischer Communications”, що радитиме представникам великих корпорацій, як найкраще себе поводити у стосунках з медіа. Окрім того, Флайшер збирається написати і книгу про два з половиною роки, проведені у Білому домі та про специфіку роботи прес-секретаря президента США. А для того, щоб він не забував про свій досвід у Білому домі вдячні журналісти подарували йому відеокасету із фільмом “Форест Гамп”. Правда, що саме вони мали на увазі, залишається відкритим для інтерпретацій, які Флайшер робить так майстерно.