Василь Плоскіна Усією громадою проти наркоманії.
Угорщина, 4 березня 2004 – Наркотики нелегально потрапляють до Угорщини вже років з тридцять. Тут добре знають їм ціну не лише колишні наркомани, що вижили, але й громада. Коли у світі звучать заклики “Ні” наркоманії!”, то багато угорців знають із власного досвіду, що це не порожні слова. Бо якщо пустити наркоту з вуличної підворітні на поріг дому, то вона з’їсть майбутнє нації. Вже зараз у цій країні смак і дію наркотиків знає кожний п’ятий угорський підліток. “Що буде далі?”- запитують себе дорослі. Можливо, не всі вони можуть конкретно відповісти на таке запитання. Але багато хто із них переконаний, що громада не може просто так сидіти без діла, статечно згорнувши руки.
Наркотики пішли в молодечі маси Угорщини напрочуд швидко. Не забуваймо, що ця країна була “найвеселішим бараком” держав соціалістичного блоку. Тут найшвидше поширювались платівки американського джазу, рок-н-рола, ковбойські джинси, а за ними й рух панків та хіппі. До того ж ,Угорщина була чи не єдиною з-поміж усіх комуністичних країн, котра підписала міжнародну угоду, що не буде забороняти проституцію. Зараз вже ніхто достеменно не знає, як наркотики опинилися на угорських вулицях. Подейкують, що їх пустили в народ з легкої руки угорських рок-музикантів, які гастролювали на Заході. Сталося це всередині сімдесятих років минулого століття, а може навіть і раніше. З тих пір угорські полісмени не знають спокою. Чимало клопоту з любителями наркотиків мають місцеві школи та лікарні. Найбільше ж переживають батьки і громадськість, бо наркоман – це, можна сказати, викреслена з активного суспільного життя людина. Він живе в геть ілюзорному світі, і дуже добре, якщо згодом цей хворий не потрапляє по той його бік. Адже, на жаль, часто трапляються і такі випадки.
Щоб цього не сталося, угорська громада б’є на сполох. У боротьбу проти поширення наркоманії залучають всіх, кого можуть. Свій вагомий голос проти цього зла подав на днях парламент. Він виділив пріоритетним напрямком національної політики заходи, які б приборкали цю суспільну пошесть. Так говорити для політиків невеличкої країни з 10-мільйонним населенням є всі підстави. Адже торік до медиків по допомогу звернулося 13 тис. молодих наркоманів. І це лише ті, які хочуть позбавитися наркотичної залежності. Але є і такі, що цього аж ніяк не бажають робити. І це становить додаткову проблему для суспільства. Такі юнаки або дівчата іноді починають з коноплів. Потім поступово переходять на синтетичні наркотики. А є і любителі опію. Як бачимо, “чорний ринок” пропонує своїм клієнтам досить багатий вибір, але його зовсім не обходить подальша доля постійних клієнтів. Вони є полишеними на самих себе, якщо не втрутиться суспільство.
Раніше наркодилери крутилися переважно в столиці або ж збували своє зілля у великих промислових містах. Але зараз вони пішли у наступ ширшим фронтом, тобто подалися у провінцію. Однак нині це робити зовсім не просто, бо у 19 областях Угорщини діють майже 70 громадських форумів, до складу яких входять правоохоронці, педагоги і навіть спеціальні муніципальні комітети з питань протидії наркоманії. 10 таких органів утворено і в угорській столиці. Свої дії вони координують із національним Центром у справах наркотичного моніторингу. Паралельно до цих структур існують також 35 просвітницьких товариств. Вони розповідають про шкоду наркотиків для здоров’я людини, а ще ведуть відповідну профілактику у цій сфері. Держава витрачає на всі ці заходи багато грошей. Але ціна здоров’я і життя молодих угорців є більшою за грошові витрати. Тому один витрачений форинт у майбутньому може повернутися громаді сторицею, бо ж ніхто не може виміряти цінність врятованих людських життів. Ця категорія є вищою над прості арифметичні розрахунки.
Наркотики пішли в молодечі маси Угорщини напрочуд швидко. Не забуваймо, що ця країна була “найвеселішим бараком” держав соціалістичного блоку. Тут найшвидше поширювались платівки американського джазу, рок-н-рола, ковбойські джинси, а за ними й рух панків та хіппі. До того ж ,Угорщина була чи не єдиною з-поміж усіх комуністичних країн, котра підписала міжнародну угоду, що не буде забороняти проституцію. Зараз вже ніхто достеменно не знає, як наркотики опинилися на угорських вулицях. Подейкують, що їх пустили в народ з легкої руки угорських рок-музикантів, які гастролювали на Заході. Сталося це всередині сімдесятих років минулого століття, а може навіть і раніше. З тих пір угорські полісмени не знають спокою. Чимало клопоту з любителями наркотиків мають місцеві школи та лікарні. Найбільше ж переживають батьки і громадськість, бо наркоман – це, можна сказати, викреслена з активного суспільного життя людина. Він живе в геть ілюзорному світі, і дуже добре, якщо згодом цей хворий не потрапляє по той його бік. Адже, на жаль, часто трапляються і такі випадки.
Щоб цього не сталося, угорська громада б’є на сполох. У боротьбу проти поширення наркоманії залучають всіх, кого можуть. Свій вагомий голос проти цього зла подав на днях парламент. Він виділив пріоритетним напрямком національної політики заходи, які б приборкали цю суспільну пошесть. Так говорити для політиків невеличкої країни з 10-мільйонним населенням є всі підстави. Адже торік до медиків по допомогу звернулося 13 тис. молодих наркоманів. І це лише ті, які хочуть позбавитися наркотичної залежності. Але є і такі, що цього аж ніяк не бажають робити. І це становить додаткову проблему для суспільства. Такі юнаки або дівчата іноді починають з коноплів. Потім поступово переходять на синтетичні наркотики. А є і любителі опію. Як бачимо, “чорний ринок” пропонує своїм клієнтам досить багатий вибір, але його зовсім не обходить подальша доля постійних клієнтів. Вони є полишеними на самих себе, якщо не втрутиться суспільство.
Раніше наркодилери крутилися переважно в столиці або ж збували своє зілля у великих промислових містах. Але зараз вони пішли у наступ ширшим фронтом, тобто подалися у провінцію. Однак нині це робити зовсім не просто, бо у 19 областях Угорщини діють майже 70 громадських форумів, до складу яких входять правоохоронці, педагоги і навіть спеціальні муніципальні комітети з питань протидії наркоманії. 10 таких органів утворено і в угорській столиці. Свої дії вони координують із національним Центром у справах наркотичного моніторингу. Паралельно до цих структур існують також 35 просвітницьких товариств. Вони розповідають про шкоду наркотиків для здоров’я людини, а ще ведуть відповідну профілактику у цій сфері. Держава витрачає на всі ці заходи багато грошей. Але ціна здоров’я і життя молодих угорців є більшою за грошові витрати. Тому один витрачений форинт у майбутньому може повернутися громаді сторицею, бо ж ніхто не може виміряти цінність врятованих людських життів. Ця категорія є вищою над прості арифметичні розрахунки.