Іван Костюк На Прикарпатті вже півроку діє програма допомоги людям, які потерпіли від насильства.
Івано-Франківськ, 4 березня 2004 - На Прикарпатті вже півроку діє програма, спрямована на допомогу людям, які потерпають від насильства. Програма реалізується в межах проектів, які здійснює “Вінрок-інтернешенел”. Особлива увага до Івано-Франківщини зумовлена тим, що це один з тих реґіонів держави, де чи не найбільша трудова еміграція за кордон і відповідно велика кількість дітей, які залишилися без опіки батьків.
Лише за офіційною статистикою на сьогоднішній день за кордоном перебувають кілька десятків тисяч мешканців Прикарпаття. Насправді ж кількість трудових емігрантів, як заявляють соціологи, є значно більшою. Більшість цих людей покинули рідну країну в пошуках праці. Частина з них, передовсім жінки, були ж або і є жертвами сексуального насильства. Не меншою проблемою є діти тих, хто виїхав у пошуках праці за кордон. Нерідко вони покинуті напризволяще, ними реально ніхто не опікується. Нещодавно гостроту цієї проблеми змушена була навіть визнати місцева влада. Неповнолітні проводять вільний час в Інтернет-клубах, вживають алкоголь і наркотики. Для того, щоб бодай якось допомогти людям, які потерпають або вже були жертвами насильства, на Івано-Франківщині діють численні міжнародні благодійні програми. Черговою такою програмою, яка вже впродовж півроку здійснюється в реґіоні, є проект в межах діяльності “Вінрок-інтернешенел”. Однак жертвами насильства в сім’ях стають не лише внаслідок того, що батьки емігрують за кордон. І на цьому наголошує психолог Наталія Чаплинська, яка працювала увесь цей час, допомагаючи жертвам насильства: “Сім’я та стосунки в сім’ї – це традиція, яка закладається батьками. І коли звертати один на одного увагу, тоді можна дуже багато досягнути. Не завжди економічний стан сприяє хорошим стосункам в сім’ї”. Щоправда, учасники проекту не заперечують, що нинішня соціально-політична ситуація в країні – головна причина того, що розпадаються сім’ї, навіть близькі люди стають не лише неуважними у ставленні один до одного, але навіть жорстокими. Сім’ї, які зараз за кордоном і яким вдалось отримати громадянство інших країн, намагаються в різний спосіб забрати своїх дітей з України, навіть не задумуючись, чи їхні нащадки в майбутньому знайдуть своє місце в чужому для них суспільстві. На цьому наголошує Наталя Чаплинська: “Є такі випадки, і в нас в області були, і це було вчасно зупинено. Звичайно ж, такі випадки не дуже розголошують. Я знаю окремі сім’ї, де дружина виїхала, потім розлучилась з чоловіком, забрала дітей і фактично еміграція сприяє розпаду наших сімей”. Учасники програми змушені були констатувати той факт, що зараз тисячі людей у державі потребують реабілітації як жертви насильства. Ними вони стали в різний спосіб: у сім’ях, за кордоном. Однак найстрашніше те, що ними, попри всі заяви, абсолютно не опікується держава.
Лише за офіційною статистикою на сьогоднішній день за кордоном перебувають кілька десятків тисяч мешканців Прикарпаття. Насправді ж кількість трудових емігрантів, як заявляють соціологи, є значно більшою. Більшість цих людей покинули рідну країну в пошуках праці. Частина з них, передовсім жінки, були ж або і є жертвами сексуального насильства. Не меншою проблемою є діти тих, хто виїхав у пошуках праці за кордон. Нерідко вони покинуті напризволяще, ними реально ніхто не опікується. Нещодавно гостроту цієї проблеми змушена була навіть визнати місцева влада. Неповнолітні проводять вільний час в Інтернет-клубах, вживають алкоголь і наркотики. Для того, щоб бодай якось допомогти людям, які потерпають або вже були жертвами насильства, на Івано-Франківщині діють численні міжнародні благодійні програми. Черговою такою програмою, яка вже впродовж півроку здійснюється в реґіоні, є проект в межах діяльності “Вінрок-інтернешенел”. Однак жертвами насильства в сім’ях стають не лише внаслідок того, що батьки емігрують за кордон. І на цьому наголошує психолог Наталія Чаплинська, яка працювала увесь цей час, допомагаючи жертвам насильства: “Сім’я та стосунки в сім’ї – це традиція, яка закладається батьками. І коли звертати один на одного увагу, тоді можна дуже багато досягнути. Не завжди економічний стан сприяє хорошим стосункам в сім’ї”. Щоправда, учасники проекту не заперечують, що нинішня соціально-політична ситуація в країні – головна причина того, що розпадаються сім’ї, навіть близькі люди стають не лише неуважними у ставленні один до одного, але навіть жорстокими. Сім’ї, які зараз за кордоном і яким вдалось отримати громадянство інших країн, намагаються в різний спосіб забрати своїх дітей з України, навіть не задумуючись, чи їхні нащадки в майбутньому знайдуть своє місце в чужому для них суспільстві. На цьому наголошує Наталя Чаплинська: “Є такі випадки, і в нас в області були, і це було вчасно зупинено. Звичайно ж, такі випадки не дуже розголошують. Я знаю окремі сім’ї, де дружина виїхала, потім розлучилась з чоловіком, забрала дітей і фактично еміграція сприяє розпаду наших сімей”. Учасники програми змушені були констатувати той факт, що зараз тисячі людей у державі потребують реабілітації як жертви насильства. Ними вони стали в різний спосіб: у сім’ях, за кордоном. Однак найстрашніше те, що ними, попри всі заяви, абсолютно не опікується держава.