Василь Плоскіна Бракон’єри нищать проліски.
Угорщина, 17 березня 2004 – Весна, бодай і запізніла, нарешті прийшла і в угорські гаї. А разом з нею в лісі з’явились і браконьєри. Вони оберемками рвуть проліски – тендітні пахучі квітки з голівками, схожими на дзвоники, щоб збути їх у великому місті. Природа дарує людям красу безкоштовно, але дехто бачить у ній голу поживу. Що ж лишиться їхнім дітям?
Логіка браконьєрів проста, наче рахівниця колгоспного бухгалтера. Один пучок пролісків коштує в перекупника мінімум півтора долара. А далі квітки ростуть у ціні, немов на дріжджах. Менше – в ранкові часи, коли столичний люд спішить на роботу, й більше – у другій половині дня. Лагідні промені весняного сонця кличуть на вулицю молодь. Дівчата скидають із себе верхній зимовий одяг, і їхні молоді кавалери одразу дивляться на них іншими очима. Весна – це могутній поклик любові, ну а квіти – її найперші символи. Хто знається на цьому, той не залишить свою пару без знаків уваги. “Перший пролісок блакитний, Першу квітку весняну Шлю тобі, моя голубко, У далеку сторону”, писав колись коханій дружині український поет-емігрант Олександр Олесь, що жив у Празі в довоєнні роки.
Раніше пролісків було дуже багато в Угорщині. Росли вони на полях і узліссях лісів. Одначе в сімдесяті та вісімдесяті роки минулого століття їх практично знищили браконьєри. Рвали не тільки стеблини – тягнули з корінням-цибулинками. Зараз проліски цвітуть лише в одному заповідному лісі на південний захід від озера Балатон та ще, можливо, у приватних квітниках. Але й там на них вже полюють спекулянти.
“Ради нема: будемо захищати цю весняну красу”, - кажуть природоохоронці. І з ними згодні юннати, що виходять цими днями патрулювати пролісковий парк. Але браконьєри дуже винахідливі. Вони примудряються якимось чином набивати повнісінькі кошики пролісків і проносити їх повз кордони добровільних патрулів. На жаль, територія лісу велика, а природоохоронців, як не крути, все-таки бракує.
Ось у такий спосіб і просочуються контрабандні квітки в Будапешт. Там їх пропонують у підземних переходах, біля станцій метро старенькі бабусі і цигани. Коли з’являється поліція, від продавців холоне навіть слід. Але тільки-но браві хлопці з кийками зникають за рогом, як продавщиці пролісків миттю виходять зі своїх криївок і поновлюють обірвані речитативи. “А ось вам, молодий чоловіче, проліски. Купіть своїй дівчині, не пошкодуєте”,- надривають вони голос. Хтось проходить і не звертає на жінок ніякої уваги. А дехто купляє вигадливо скомпоновані букетики пролісків, і його не обходить, як вони потрапили сюди й скільки коштують. Аби тільки милій припали до душі. В цьому, звичайно ж, є своя логіка, бо не всі ми досконалі. Наше раціо іноді відсувається на задній план, тому що іноді просто хочеться, щоб на тебе війнуло духмяним подихом весни.
Логіка браконьєрів проста, наче рахівниця колгоспного бухгалтера. Один пучок пролісків коштує в перекупника мінімум півтора долара. А далі квітки ростуть у ціні, немов на дріжджах. Менше – в ранкові часи, коли столичний люд спішить на роботу, й більше – у другій половині дня. Лагідні промені весняного сонця кличуть на вулицю молодь. Дівчата скидають із себе верхній зимовий одяг, і їхні молоді кавалери одразу дивляться на них іншими очима. Весна – це могутній поклик любові, ну а квіти – її найперші символи. Хто знається на цьому, той не залишить свою пару без знаків уваги. “Перший пролісок блакитний, Першу квітку весняну Шлю тобі, моя голубко, У далеку сторону”, писав колись коханій дружині український поет-емігрант Олександр Олесь, що жив у Празі в довоєнні роки.
Раніше пролісків було дуже багато в Угорщині. Росли вони на полях і узліссях лісів. Одначе в сімдесяті та вісімдесяті роки минулого століття їх практично знищили браконьєри. Рвали не тільки стеблини – тягнули з корінням-цибулинками. Зараз проліски цвітуть лише в одному заповідному лісі на південний захід від озера Балатон та ще, можливо, у приватних квітниках. Але й там на них вже полюють спекулянти.
“Ради нема: будемо захищати цю весняну красу”, - кажуть природоохоронці. І з ними згодні юннати, що виходять цими днями патрулювати пролісковий парк. Але браконьєри дуже винахідливі. Вони примудряються якимось чином набивати повнісінькі кошики пролісків і проносити їх повз кордони добровільних патрулів. На жаль, територія лісу велика, а природоохоронців, як не крути, все-таки бракує.
Ось у такий спосіб і просочуються контрабандні квітки в Будапешт. Там їх пропонують у підземних переходах, біля станцій метро старенькі бабусі і цигани. Коли з’являється поліція, від продавців холоне навіть слід. Але тільки-но браві хлопці з кийками зникають за рогом, як продавщиці пролісків миттю виходять зі своїх криївок і поновлюють обірвані речитативи. “А ось вам, молодий чоловіче, проліски. Купіть своїй дівчині, не пошкодуєте”,- надривають вони голос. Хтось проходить і не звертає на жінок ніякої уваги. А дехто купляє вигадливо скомпоновані букетики пролісків, і його не обходить, як вони потрапили сюди й скільки коштують. Аби тільки милій припали до душі. В цьому, звичайно ж, є своя логіка, бо не всі ми досконалі. Наше раціо іноді відсувається на задній план, тому що іноді просто хочеться, щоб на тебе війнуло духмяним подихом весни.