Віталій Портников
Аудіозапис:
Москва, 3 травня 2004 року - Колишній президент Радянського Союзу Михайло Горбачов на шпальтах британської газети “Financial Times” полемізує з відомим фінансистом Джорджем Соросом. Горбачов закликає Захід повірити в Єдиний Економічний Простір Росії з Україною, Білоруссю та Казахстаном
Стаття Михайла Горбачова у “Financial Times” (“Файненшал Таймс”) є однією з небагатьох публікацій у західній пресі, пов’язаних з ЄЕП. Після того, як парламенти Росії й України, а потім і парламент Казахстану ратифікували угоду про створення ЄЕП, в ЗМІ практично не обговорюється ця проблема. Можливо, це тому, що на думку багатьох спостерігачів, зараз жодних реальних економічних перспектив у ЄЕП немає. У Москви і Києва досить відмінні погляди на те, як має функціонувати Економічний простір, а Мінськ взагалі сьогодні у складних економічних стосунках із Москвою. І навіть домовленості зі створення союзної держави на економічному рівні блокуються президентом Білорусі Олександром Лукашенком. Що ж говорити про ЄЕП?
Однак колишній президент Радянського Союзу Михайло Горбачов, відомий своєю концепцією оновленого Союзу, є оптимістом інтеграції на пострадянському просторі. Він не погоджується із оцінками, які дав у газеті “Financial Times” відомий бізнесмен Джордж Сорос. Сорос підкреслив, що ЄС робить помилку, коли виступає з концепцією так званої “ширшої” Європи, і практично виключає можливість приєднання до ЄС України, Молдови та інших республік колишнього СРСР, які тяжіють до європейського простору. Більше того, Сорос вважає, що це якраз може сприяти відновленню імперських амбіцій Росії, яку навряд чи сьогодні можна вважати повністю демократичною державою, і взагалі державою, яка будує демократію.
Але колишній президент Радянського Союзу вважає, що Росія досить непогано розвивається і проводить паралелі між інтеграцією на європейському просторі і концепцією ЄЕП, із якою виступили президенти Росії, України, Білорусі і Казахстану. Втім, Михайло Горбачов не наводить економічних аргументів. Як це було і в його політичній кар’єрі, в публіцистичних матеріалах він керується аргументами суто політологічного характеру.
Москва, 3 травня 2004 року - Колишній президент Радянського Союзу Михайло Горбачов на шпальтах британської газети “Financial Times” полемізує з відомим фінансистом Джорджем Соросом. Горбачов закликає Захід повірити в Єдиний Економічний Простір Росії з Україною, Білоруссю та Казахстаном
Стаття Михайла Горбачова у “Financial Times” (“Файненшал Таймс”) є однією з небагатьох публікацій у західній пресі, пов’язаних з ЄЕП. Після того, як парламенти Росії й України, а потім і парламент Казахстану ратифікували угоду про створення ЄЕП, в ЗМІ практично не обговорюється ця проблема. Можливо, це тому, що на думку багатьох спостерігачів, зараз жодних реальних економічних перспектив у ЄЕП немає. У Москви і Києва досить відмінні погляди на те, як має функціонувати Економічний простір, а Мінськ взагалі сьогодні у складних економічних стосунках із Москвою. І навіть домовленості зі створення союзної держави на економічному рівні блокуються президентом Білорусі Олександром Лукашенком. Що ж говорити про ЄЕП?
Однак колишній президент Радянського Союзу Михайло Горбачов, відомий своєю концепцією оновленого Союзу, є оптимістом інтеграції на пострадянському просторі. Він не погоджується із оцінками, які дав у газеті “Financial Times” відомий бізнесмен Джордж Сорос. Сорос підкреслив, що ЄС робить помилку, коли виступає з концепцією так званої “ширшої” Європи, і практично виключає можливість приєднання до ЄС України, Молдови та інших республік колишнього СРСР, які тяжіють до європейського простору. Більше того, Сорос вважає, що це якраз може сприяти відновленню імперських амбіцій Росії, яку навряд чи сьогодні можна вважати повністю демократичною державою, і взагалі державою, яка будує демократію.
Але колишній президент Радянського Союзу вважає, що Росія досить непогано розвивається і проводить паралелі між інтеграцією на європейському просторі і концепцією ЄЕП, із якою виступили президенти Росії, України, Білорусі і Казахстану. Втім, Михайло Горбачов не наводить економічних аргументів. Як це було і в його політичній кар’єрі, в публіцистичних матеріалах він керується аргументами суто політологічного характеру.