Михайло Снігур
Дніпропетровськ, 10 серпня 2004 - Криворізька міліція, а саме співробітники управління карного розшуку, розшукуючи злочинців, водночас виконують роль політичної поліції.
Опів на дванадцяту в ніч з 6 на 7 серпня у помешканні криворізької родини Патрулів пролунав телефонний дзвінок. Голос, схожий на голос знайомого, попросив 20-річного Сергія Патруля вийти до під’їзду у справі. На виході з ліфту троє людей у цивільному схопили Сергія, один одразу пішов, а двоє одягли на нього наручники і відвезли до міського управління МВС Кривого Рога.
У міському управлінні МВС Сергія Патруля як затриманого не зареєстрували. Не представляючись, двоє у цивільному протягом шести годин у нічний час проводили перехресний допит Сергія. Спочатку йшлося про вбивство валютчика, що сталося місяць тому. Чи, мовляв, не знає Сергій щось про те вбивство, де був у час, коли сталося вбивство, що робив. Та поступово характер запитань помінявся. Запитували про Молодіжну партію, членом якої є Сергій, про її місцеву організацію, де міститься офіс. З’ясовували, які кількість і склад організації, хто керівники, чи мають члени організації зброю, які заходи плануються. Чи сам характер затримання, проведення допиту у нічний час без протоколу, політична спрямованість цього допиту не нагадують дії НКВС у 37-му році? Сам Сергій вважає, що запитання щодо вбивства валютчика є маскуванням справжніх цілей , що він був затриманий з метою отримання інформації про місцеву організацію Молодіжної партії, яка, між іншим, діє у Кривому Розі цілком легально. Таким же чином були затримані товариші Сергія Патруля з Молодіжної партії, студенти і молоді робітники Олександр Щербина, Павло Снігур, Дмитро Матвієнков, Євген Василенко. Це сталося у день візиту до Кривого Рога Віктора Януковича, то ж ще одним припущенням є, що хлопців затримали про всяк випадок, щоб активні молоді люди не попсували прем’єрові настрій, хоч жодних акцій “Наша Україна” у Кривому Розі того дня не планувала. Дуже нагадує дії австроугорської жандармерії у день приїзду до Чеських Будейовіц імператора Франца-Йосифа, коли славнозвісного Швейка про всяк випадок запроторили до буцегарні.
Попри те, що з затриманими поводилися чемно, напували кавою і розмовляли ввічливо, провокування їх виходу на вулицю, брутальне їх захоплення і викрадення з одяганням наручників, відмова у праві зателефонувати додому і перехресний допит у нічний час є кричущим порушенням людських прав і норм українського права. Це тягне принаймні на службове розслідування та цивільний позов, а то й на карну справу. Коли хлопців відпустили, перед ними навіть не вибачилися.
Сергій Патруль запам’ятав прізвища, написані на сейфах на робочих місцях співробітників карного розшуку. Це лейтенанти міліції Удовиченко і Луценко. Серед тих, хто допитував інших хлопців, фігурує співробітник міліції Капітонов. У третій особі з тих, хто викрадав Патруля, сусіди впізнали співробітника Саксаганського районного управління МВС на прізвище Коновалов.
Дзвінок до відділу карного розшуку міського управління МВС підтвердив, що лейтенанти Удовиченко і Луценко дійсно там працюють. Проте начальник карного розшуку Юрій Махоня на запитання кореспондента радіо “Свобода” відповів, що Луценка і Удовиченка серед співробітників його відділу немає та що про затримання тих хлопців він нічого не знає. Тоді кому підлеглі міліціонери, що викрали активістів політичної організації та допитували їх без протоколів, і чий наказ вони виконували? Це співробітники міліції, що виконують політичні замовлення, чи співробітники якоїсь іншої організації, що працюють під прикриттям міліцейських погонів? Відповіді на це запитання немає.
Опів на дванадцяту в ніч з 6 на 7 серпня у помешканні криворізької родини Патрулів пролунав телефонний дзвінок. Голос, схожий на голос знайомого, попросив 20-річного Сергія Патруля вийти до під’їзду у справі. На виході з ліфту троє людей у цивільному схопили Сергія, один одразу пішов, а двоє одягли на нього наручники і відвезли до міського управління МВС Кривого Рога.
У міському управлінні МВС Сергія Патруля як затриманого не зареєстрували. Не представляючись, двоє у цивільному протягом шести годин у нічний час проводили перехресний допит Сергія. Спочатку йшлося про вбивство валютчика, що сталося місяць тому. Чи, мовляв, не знає Сергій щось про те вбивство, де був у час, коли сталося вбивство, що робив. Та поступово характер запитань помінявся. Запитували про Молодіжну партію, членом якої є Сергій, про її місцеву організацію, де міститься офіс. З’ясовували, які кількість і склад організації, хто керівники, чи мають члени організації зброю, які заходи плануються. Чи сам характер затримання, проведення допиту у нічний час без протоколу, політична спрямованість цього допиту не нагадують дії НКВС у 37-му році? Сам Сергій вважає, що запитання щодо вбивства валютчика є маскуванням справжніх цілей , що він був затриманий з метою отримання інформації про місцеву організацію Молодіжної партії, яка, між іншим, діє у Кривому Розі цілком легально. Таким же чином були затримані товариші Сергія Патруля з Молодіжної партії, студенти і молоді робітники Олександр Щербина, Павло Снігур, Дмитро Матвієнков, Євген Василенко. Це сталося у день візиту до Кривого Рога Віктора Януковича, то ж ще одним припущенням є, що хлопців затримали про всяк випадок, щоб активні молоді люди не попсували прем’єрові настрій, хоч жодних акцій “Наша Україна” у Кривому Розі того дня не планувала. Дуже нагадує дії австроугорської жандармерії у день приїзду до Чеських Будейовіц імператора Франца-Йосифа, коли славнозвісного Швейка про всяк випадок запроторили до буцегарні.
Попри те, що з затриманими поводилися чемно, напували кавою і розмовляли ввічливо, провокування їх виходу на вулицю, брутальне їх захоплення і викрадення з одяганням наручників, відмова у праві зателефонувати додому і перехресний допит у нічний час є кричущим порушенням людських прав і норм українського права. Це тягне принаймні на службове розслідування та цивільний позов, а то й на карну справу. Коли хлопців відпустили, перед ними навіть не вибачилися.
Сергій Патруль запам’ятав прізвища, написані на сейфах на робочих місцях співробітників карного розшуку. Це лейтенанти міліції Удовиченко і Луценко. Серед тих, хто допитував інших хлопців, фігурує співробітник міліції Капітонов. У третій особі з тих, хто викрадав Патруля, сусіди впізнали співробітника Саксаганського районного управління МВС на прізвище Коновалов.
Дзвінок до відділу карного розшуку міського управління МВС підтвердив, що лейтенанти Удовиченко і Луценко дійсно там працюють. Проте начальник карного розшуку Юрій Махоня на запитання кореспондента радіо “Свобода” відповів, що Луценка і Удовиченка серед співробітників його відділу немає та що про затримання тих хлопців він нічого не знає. Тоді кому підлеглі міліціонери, що викрали активістів політичної організації та допитували їх без протоколів, і чий наказ вони виконували? Це співробітники міліції, що виконують політичні замовлення, чи співробітники якоїсь іншої організації, що працюють під прикриттям міліцейських погонів? Відповіді на це запитання немає.