Михайло Рамач
Белград, 6 жовтня 2004 – Драматичнi подiї, що вiдбулися наприкiнцi вересня та на початку жовтня 2000 року, тодi називали сербською оксамитовою революцiєю. А нині белградська преса зазначає, що масова ейфорiя згодом перетворилася на масове розчарування.
“Доброго ранку, демократiє!”- такими словами сербська преса 6 жовтня двохтисячного року повiдомила про захоплення пiкетувальниками будинкiв парламенту, державного телебачення та iнших iнституцiй. На перших сторiнках було надруковано звернення до громадян новообраного президента Югославiї Воїслава Коштуницi.
Демонстрацiї в Белградi та iнших мiстах розпочалися 25-го вересня, коли режим Слободана Милошевича вiдмовився визнати результати виборiв. А опозицiя була упевнена, що її кандидат Коштуниця здобув перемогу. Протести очолював динамiчний лiдер Демократичної партiї Зоран Джинджич. Головну роль в них вiдiгравали члени руху “Опiр”, символом якого був кулак. Нагадаємо, що тим самим символом згодом користувалися грузинськi демонстранти проти режиму Шеварднадзе. “Опiр” виступав пiд ефективним і масово прийнятим гаслом: “З ним покiнчено!” “З ним” означало - з Милошевичем.
Влада спершу призначила другий тур виборiв, стверджуючи, що в першому жоден кандидат не набрав бiльше половини голосiв. Оскiльки об’єднана опозицiя не хотiла другого туру, режим повiдомив, що мандат Милошевича не завершився , що вiн має залишитися на посадi ще вiсiм мiсяцiв. Це переповнило чашу терпiння. Розпочався генеральний страйк. Полiцiя не була в силi стримати колони, якi 5-го жовтня рушили до столицi з усiх країв Сербiї.
Армійські генерали вiдкинули вимогу Милошевича, щоб військо захищало урядовi будинки в Белградi. А керівництво поліції знехтувало президентським наказом стрiляти в демонстрантiв. Через це переворот завершився без кровопролиття.
Процес розбудови демократичного суспiльства й перебудови економiки став болючим для бiльшостi населення. Олiгархи, що розбагатiли за часу влади Милошевича, багатiють i нинi. Югославiю перейменували на державне об’єднання Сербiя i Чорногорiя. Колишнього президента судять за воєнні злочини. Зорана Джинджича вбили. Воїслав Коштуниця очолює уряд Сербiї.
Коалiцiя демократичних сил розпорошилася, так само й рух “Опiр”. На полiтичнiй аренi зростає вплив ультранацiоналiстiв. Через це нiхто офiцiйно не вiдзначав рiчницi оксамитової революцiї. Її згадала лише преса, роблячи висновок, що революцiя зупинилася на пiвдорозi.
“Доброго ранку, демократiє!”- такими словами сербська преса 6 жовтня двохтисячного року повiдомила про захоплення пiкетувальниками будинкiв парламенту, державного телебачення та iнших iнституцiй. На перших сторiнках було надруковано звернення до громадян новообраного президента Югославiї Воїслава Коштуницi.
Демонстрацiї в Белградi та iнших мiстах розпочалися 25-го вересня, коли режим Слободана Милошевича вiдмовився визнати результати виборiв. А опозицiя була упевнена, що її кандидат Коштуниця здобув перемогу. Протести очолював динамiчний лiдер Демократичної партiї Зоран Джинджич. Головну роль в них вiдiгравали члени руху “Опiр”, символом якого був кулак. Нагадаємо, що тим самим символом згодом користувалися грузинськi демонстранти проти режиму Шеварднадзе. “Опiр” виступав пiд ефективним і масово прийнятим гаслом: “З ним покiнчено!” “З ним” означало - з Милошевичем.
Влада спершу призначила другий тур виборiв, стверджуючи, що в першому жоден кандидат не набрав бiльше половини голосiв. Оскiльки об’єднана опозицiя не хотiла другого туру, режим повiдомив, що мандат Милошевича не завершився , що вiн має залишитися на посадi ще вiсiм мiсяцiв. Це переповнило чашу терпiння. Розпочався генеральний страйк. Полiцiя не була в силi стримати колони, якi 5-го жовтня рушили до столицi з усiх країв Сербiї.
Армійські генерали вiдкинули вимогу Милошевича, щоб військо захищало урядовi будинки в Белградi. А керівництво поліції знехтувало президентським наказом стрiляти в демонстрантiв. Через це переворот завершився без кровопролиття.
Процес розбудови демократичного суспiльства й перебудови економiки став болючим для бiльшостi населення. Олiгархи, що розбагатiли за часу влади Милошевича, багатiють i нинi. Югославiю перейменували на державне об’єднання Сербiя i Чорногорiя. Колишнього президента судять за воєнні злочини. Зорана Джинджича вбили. Воїслав Коштуниця очолює уряд Сербiї.
Коалiцiя демократичних сил розпорошилася, так само й рух “Опiр”. На полiтичнiй аренi зростає вплив ультранацiоналiстiв. Через це нiхто офiцiйно не вiдзначав рiчницi оксамитової революцiї. Її згадала лише преса, роблячи висновок, що революцiя зупинилася на пiвдорозi.