Святкування до 60-ої річниці дня Перемоги.

Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ-Прага, 16 вересня 2005 року.

Ірина Халупа

Добрий вечір, Україно! Радіо “Свобода” продовжує свої вечірні програми. Сьогодні середа 16 березня, 20-та година, з вами передача “Вечірня Свобода”. Вітаємо всіх, хто нас слухає. Перед мікрофоном Ірина Халупа.

Тема: Святкування до 60-ої річниці дня Перемоги.

Гості: Володимир Гуменюк, перший заступник голови Всеукраїнського Об’єднання ветеранів; Віктор Таран, народний депутат БЮТ, голова підкомітету парламентського комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин; Сергій Кот, історик, старший науковий співробітник Інституту історії Національної академії наук. Вітаю шановних гостей і дякую за участь у “Вечірній Свободі”.

Вчора український парламент ухвалив постанову, згідно з якою 9 травня на Хрещатику у Києві буде проведено парад Перемоги. Оригінальні плани уряду щодо святкування у Києві 60-річчя Перемоги у Другій Світовій Війні не передбачали проведення параду на центральній вулиці столиці Хрещатику.

Міністр праці та соціальної політики В''ячеслав Кириленко повідомив, що оригінально було передбачене накривання столів на Хрещатику для ветеранів війни, де їх привітає Президент України Віктор Ющенко, депутати та інші високопосадові особи.

Таким чином, наголошує міністр, влада повернулася б обличчям до ветеранів, була б з ними разом, а не ветерани віддаватимуть честь Президентові України, який мав би стояти на трибуні під час параду.

На початку цього місяця на нараді з питань підготовки і відзначення 60-річчя Перемоги віце-прем''єр-міністр Микола Томенко заявив, що цю пам''ятну історичну дату відзначатимуть не мілітаризованим парадом та демонстрацією армади, а теплим вшануванням людей, які наближали велику перемогу.

Однак плани доводиться змінювати, і парад-таки відбудеться. Як це сталося? І чому так сталося? Запитала я про це в міністра праці та соціальної політики В’ячеслава Кириленка. В’ячеслав Кириленко

Думаю, що ветерани хочуть тих урочистостей, до яких вони звикли. Хоча, зрештою, далеко немає єдиної думки і в цьому ветеранському середовищі. Інша річ, що якісь політичні сили намагаються монополізувати думку всередині ветеранської спільноти. Але це з іншого жанру.

З третього боку, з самого початку уряд планував зберегти всі ті заходи, які належним чином вшановують ветеранів на офіційному рівні. Як то прийняття Президентом ветеранів війни у Маріїнському палаці, вручення ним державних нагород, окреме прийняття ветеранів Прем’єр-міністром України і урядом, вручення також нагород.

Урочисте зібрання в Палаці “Україна”, урочистий традиційний концерт на європейському майдані увечері. Із нововведень те, що збентежило деякі політичні сили, це велике спільне відзначення цього свята на Хрещатику за посередництвом столів, які накриті для всіх від початку Хрещатику і до його завершення.

І при цьому відзначенні всі рівні, за одним столом сидять Президент України, Прем’єр-міністр, голова ВР, члени уряду, народні депутати, всі ветерани, всі кияни, всі мешканці інших міст та гості столиці, оскільки це всенародне свято.

Ірина Халупа

Чому, на Вашу думку, деякі кола побоялися такого підходу, такого незвичного підходу вшанування цієї річниці?

В’ячеслав Кириленко

Тому що треба якийсь пункт, по якому можна легко дискутувати і з урядом, і з Президентом. От давайте подискутуємо, запропонували вони вчора. Не про соціальні питання, не про протезування, а про парад чи не парад.

Насправді урочиста хода як планувалася, так і відбудеться. Дискусія йшла про світогляд, дискусія йшла про те, чи повинні ветерани бути для влади, чи може все ж таки влада нарешті буде для ветеранів і зіллється з ними в один потік, і віддасть шану, як простий громадянин.

Ясно, що це передбачає певну зміну тональності і атрибутики. Ось це й збентежило не ветеранів, а представників політичних сил, які вирішили тут опонувати Президенту.

І насправді проблеми як не було, так її і нема. Сьогодні Президент, до речі, зустрічався знову з ветеранами, і не можна уявити, щоб минулий президент взяв участь у роботі пленуму організації ветеранів України, яку очолює близький до комуністів Ігор Герасимов. Президент виступив там із великою годинною промовою, і всі питання були зняті. З’ясувалося, що цих питань якраз і нема.

Ірина Халупа

В минулому влада не питала ветеранів чи інших учасників тих чи інших свят, як би вони хотіли б бачити свято, як гідно його відзначити. Раз був такий задум зробити це не так, як воно відбувалося в минулому, чому все ж таки уряд не вирішив одстоювати цю позицію і зробити цю річницю такою, якою вони собі її уявляли?

В’ячеслав Кириленко

Уряд робить це так, як він собі це уявляв. Але уряд робить це у діалозі з ветеранами і, я думаю, що в результаті реалізації сценарію будуть задоволені всі люди, які будуть відзначати це загальнонаціональне свято.

Ірина Халупа

Пане Кириленко, все ж таки 60 років після закінчення Другої Світової війни - це великий шмат часу, це більше, ніж півстоліття. І Україна не є такою державою, якою вона була, скажімо, навіть 10 років тому, і вона далеко не є тією Україною, яка була роздерта Другою Світовою війною.

Тоді відразу після закінчення Другої Світової війни Україна опинилася в іншому таборі, поневолена ідеологією, від якої вона обмивається по сьогоднішній день.

На Вашу думку, що ця річниця означає для сьогоднішньої України?

В’ячеслав Кириленко

Багато що. Це є традиційне велике загальнонародне свято. Інша річ, це одне з перших свят, яке буде відбуватися в оновленій Україні, тому мені зрозуміла позиція Президента і багатьох-багатьох, мільйонів простих людей з усіх куточків України, які говорять про те, що 60-та річниця, в тому числі, окрім шанування в належному рівні ветеранів війни, повинна стати точкою відліку для примирення.

І ми повинні на рівні уряду, на рівні всього суспільства, мені видається, сказати, що усі ветерани війни повинні мати рівні соціальні права і рівний соціальний статус.

Ірина Халупа

Ви маєте на увазі і ветерани ОУН УПА?

В’ячеслав Кириленко Я маю на увазі усіх ветеранів, які зі зброєю в руках боронили свободу та незалежність нашої Вітчизни.

Ірина Халупа

Це і члени УПА?

В’ячеслав Кириленко

Безумовно, це і члени УПА. Це є ветерани, час пройшов, і треба згледітися на те, що це була боротьба за свободу та незалежність Вітчизни. Багато країн перемирилися між собою, я думаю, що те ж саме очікує і на нас, було б лише бажання та добра воля до цього процесу.

Ірина Халупа

Парад, Перемога, військові колони, карбований крок... Для когось це, можливо, виглядає красиво. А декому, напевно, пахне як не тоталітаризмом, то принаймні старою “совковою” традицією.

Втім, аби багато не говорити, давайте краще послухаймо думку молоді, з якою на вулицях української столиці спілкувався Павло Вольвач. Втім, не лише молоді, тим більше, що молодість – річ відносна.

Павло Вольвач

Ви - молода людина, як Ви ставитесь до факту проведення парадів? Будь-яких, не лише 9 травня, але зокрема і 9-го?

Респондент 1

9 травня проводити паради – це, мені здається, вияв “совка” в такій грубій формі, брязкання зброєю, тим паче, що ми давно повинні зрозуміти, я гадаю, що День Перемоги – це має бути не так свято, як спогад про ту страшну війну, про її жертви, про те, в що вона обійшлася українцям.

І треба міняти формат, мені здається. Треба примирення, треба примирення тих, хто воював в УПА, тих, хто воював в дивізії “Галичина”, в радянській армії.

Зараз молодий народ, війна вже давно пройшла, треба забути ті стереотипи, що “наші”, “німці”, “партизани”, “хендехох”, треба по-новому мислити, мені здається, всім.

Я гадаю, що нова влада має спрямовувати громадську думку в цьому напрямку, а не підтримувати старі міфи. Це така моя думка.

Павло Вольвач

Тобто відзначати це не як перемогу зброї, а віддавати данину пам’яті, я так зрозумів?

Респондент 1

Так, я гадаю, що це було б правильно. Треба на це все дивитися з точки зору простих українців, які пережили ту війну, які були затиснуті між двома режимами, яким, в принципі, в селах діставалося і від партизанів, і від окупантів, які потім проводили каральні акції.

Треба на це все дивитися трішечки з української точки зору, а не з “совєцької” такої.

Респондент 2

На мою думку, таким чином держава самоутверджується. Якщо, звичайно, такі махрові паради, в радянському розумінні, в “совок”, вони не потрібні, бо це вже смішно, і часи зовсім інші.

Мені здається, треба модернізуватися. Якщо це паради, то це потрібно, щоб було, як в Берліні, наприклад, щоб в цьому параді взяли участь всі бажаючі. Хто захотів вийти з іграшковою зброєю, може якісь елементи стьобу...

Павло Вольвач

Ваша думка, потрібні паради 9-го травня?

Респондентка 1

Я вважаю, що потрібно, тому що зараз вже небагато залишилося тих, хто був безпосередньо учасником війни. Завжди приємно якесь свято.

Респондентка 2

Навіть для наших бабусь та дідусів, їм приємно буде...

Респондентка 3

В мене батько воював, і для нас це свято, для моєї сім’ї це свято. Я вважаю, що парад повинен бути. Хай вони пройдуть, хай буде не багатий парад, не треба тих літаків, машин, але парад повинен пройти.

Респондент 3

Треба їх модернізувати, внести елемент якогось стьобу і легкої усмішки в парад. Народ сприйме, такі речі потрібні.

Павло Вольвач

Все ж таки за цією датою є значно трагічніша подія, я думаю, важко буде все це звести, та і не правильно буде, до стьобу. Все ж таки куди дівати трагізм та мільйони смертей, той неймовірний згусток мужності, героїзму?

Респондент 3

В тому й справа в нашій державі, що ми все надто драматизуємо. Звичайно, цей парад потрібно зробити з двох частин: офіційна частина - це данина пам’яті, мітинг, вшанування ветеранів, дати їм якусь премію, концерт зробити; молодіжна програма, де елементи стьобу, усмішка.

Ветерани, до речі, перші скаржаться на те, що занадто серйозно їх сприймають. Як 9-те Травня, так обов’язково військові трагічні пісні. А їм хочеться теж повеселитися.

Ірина Халупа

Я хочу розпочати нашу дискусію, дорогі гості, з самого поняття “перемога”. Що це за перемога? Чи відзначає Україна перемогу Червою армії чи поразку гітлерівської Німеччини? Про яку точно і конкретно перемогу йдеться?

Пане Гуменюк, Ви як ветеран, людина, яку цю перемогу виборювала, якою Ви її бачите сьогодні в незалежній і вже постпомаранчевореволюційній Україні?

Володимир Гуменюк

Я уважно слухав своїх колег і приєднуюся до тих думок, які виражають, що треба змінювати святкування цієї дати.

Враховуючи те, що наші ветерани вже настільки літні люди, що такі стресові події, як паради, для них вже не підходять.

Безумовно, те, що пропонувалися урядом, сісти за стіл, як сідають завжди в родинному колі, і по наших українських традиціях різні люди, які висловлюють свої вільно думки і тут же єднаються, єднаються за столом, за піснею, за дружньою розмовою, то це було б свято істинно людей, які перенесли тяготи тієї битви, у якій загинуло багато мільйонів людей.

І ми стоїмо, вся наша організація, яка нараховує понад мільйон фіксованих членів, тобто членів з заявами - всі вони стоять на позиціях єднання ветеранів, які воювало незалежно на якому боці барикад, повне примирення цих досвідчених і вистражданих своєю долею людей.

Ми хотіли б, щоб це сталося найближчим часом.

Таке примирення ми бачили в Іспанії, Польщі, Греції, Німеччині, у інших країнах, і пора нам, українцям, людям широкої душу, теж об’єднатися і святкувати у єдиній родині це свято.

Ірина Халупа

Пане Таран, хто тоді наполягав на цьому параді? Як це сталося, що він все ж таки відбудеться?

Ось ми чули від пана Гуменюка, що більшість ветеранів – це літні люди, вони вже не на висоті своїх сил. Це, може, не найкращий спосіб, щоб вони відзначили цю річницю?

Віктор Таран

Я уявляю собі цей так званий парад, коли йдуть дуже літні люди Хрещатиком, люди втомлені роками, люди втомлені врешті-решт війною... Я не думаю, що це був би найкращий вихід цього параду. Цим людям потрібне теплу душевне ставлення до них, а не просто так пройтися.

Чому воно у ВР сталося так, як сталося?

Справа в тому, що одна політична сила, а саме, комуністи, вони хотіли приватизувати цю перемогу, а її ніхто не має права приватизувати. Немає ніякого сумніву, що пройшлося б десяток чи два ветеранів, але до них приєдналися б люди Симоненка, з його фракції, з КПУ, з відповідними знаменами і так далі, але ж це є перемога не комуністів, це є перемога всього народу.

Тому ідея уряду, щоби поставити широкі столи на Хрещатику... Я знаю, що до цих ветеранів підсіли б інші люди, і це було б єднання поколінь, це було б те єднання нації, як ото Ющенко говорить: “Моя нація”. Люди відчули б, що це “Моя нація”.

Ідея уряду була дуже розумна, дуже душевна. Я думаю, що у тій чи іншій формі вона обов’язково десь і знайде своє втілення.

Ірина Халупа

Пан Кириленко, сказав, що все ж таки відбудуться їхні плани.

Але Ви дуже цікавий вислів використали, пане Таран, - “приватизація перемоги”.

Я з тим терміном хочу звернутися до нашого гостя історика, до пана Сергія. Чи мають право комуністи претендувати на монополію у цій перемозі?

Сергій Кот

Я хочу сказати, що дуже вірні акценти відбулися, тому що коли я ще слухав початок дискусії, то в мене також були ці думки.

Ми ніяк не можемо зрозуміти одну річ, що 9-те Травня в Європі і у світі – це завершення війни у Європі. Капітуляція гітлерівської Німеччини - це не була поразка німецького народу, це була поразка режиму. Тому вся Європа і цілий світ відзначають завершення кровопролитної війни, розпочатої нацизьким режимом.

У Європі остерігаються вживати термін “поразка Німеччини”, тому що не німецький народ провокував і починав ту війну. Очевидно, що нам теж треба, відчуваючи себе частиною Європи, підніматися до розуміння загальноєвропейського контексту тих подій Другої Світової війни і завершення, що відбулося 9-го травня - капітулювала нацизька Німеччина.

Виникає інше питання (це абсолютно правильно розставлені акценти) – це ідеологізація подій Другої Світової війни і так званої Великої Вітчизняної війни, яку, вже за висловом Сталіна, було введено спочатку в ідеологічний, а потім у науковий.

Ця політизація чітко прослідковується, починаючи з ( фраза незрозуміла) року, коли відповідні партійні директиви визначили, що саме події так званою Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років мають стати каменем всієї ідеологічної праці в колишньому СРСР. Так воно було.

Тому ми сьогодні не можемо дивуватися позиції наших ветеранів, тому що вже фактично 60 років в одному ключі з року у рік нав’язувався певний стереотип думання, мислення, поведінки. І тема парадів – це теж стереотип. Тема оцінок війни – це теж стереотип, який їм дуже важко подолати.

Адже у світі у кожній країні примирилися противники, і держави між собою примирилися, французи ж з німцями не сперечаються, хто переміг, а хто програв.

Чому у нашій державі дотепер ми повинні саме на цьому робити якусь політику?

Я згоден, що те, що пропонував уряд, - це дійсно ключова нова концепція вже європейського контексту нашої оцінки цієї дати.

Але, очевидно, що не пропрацювали чисто у соціологічному аспекті, не вивчили докінця реальну ситуацію у ветеранському середовищі. І ми бачимо, що виникло роздоріжжя думок, виник певний конфлікт навколо цього, яким відразу скористалися ті сили, які стоять за комуністичною партією.

Ірина Халупа

“Примирення” – це слово використовували і люди, яких ми опитували на вулиці, і міністр праці і соціальної політики В.Кириленко, це слово використовують наші гості, це слово використовує Президент України В.Ющенко.

Всі хочуть бачити у цій річниці примирення, що всі, хто воював за визволення України: чи це ветерани Радянської армії, чи ветерани УПА були визнаними і вшанованими.

Чи можлива така історична справедливість в Україні через 60 років після закінчення Другої Світової війни? Як це примирення повинно відбутися?

Віктор Таран

Я категорично не згоден з самим терміном “примирення”. Чому не можна казати “точка примирення”? Воїни УПА не воювали проти мого батька, який захищав від фашистських загарбників Україну. Тому говорити про якесь примирення між воїнами УПА і воїнами Червоної армії не йдеться.

Йдеться про те, що ця ідеологія нам нав’язана, що вони воювали. Це мало би бути єднання нації, це був би день, який поєднував націю, а не примирення – не було між ними цієї ворожнечі. Комуністи намагалися нам посіяти цю ворожнечу. Цей термін, який був справедливий до Іспанії, наприклад, де насправді Франко воював проти свого народу, але воно не стосується до України.

Те, що комуністи категорично проти єднання нації, то це тому, що, по-перше, у нас немає Комуністичної партії України, її ніколи не було, а завжди був філіал російської Комуністичної партії, завжди це був філіал імперської Росії.

От коли ми сьогодні бачимо, що у Кремлі приймають Корчинського чи Вітренко, то це є те, щоб знову в Україні був розбрат, в Україні взяти якийсь реванш від того, що відбулося на виборах. Я хочу нагадати прекрасні слова, який говорив Пілсудський, ще під час Першої Світової Війни, він говорив, коли стали питання про Польщу, то я зійшов із поїзда соціал-демократів на зупинці Польща.

Я би дуже хотів, щоби наші комуністи зійшли на станції Україна і лишилися там. І доки не буде цього єднання нації, що, до речі, хотів зробити Ющенко і уряд їх би об’єднував, і щоби їх об’єднували не тільки спогади, а це тепло плеча один біля одного. І тому я не хочу говорити про примирення, не було між ними війни. Є поняття нації, є поняття єднання нації.

Ірина Халупа

Ну про це, коли комуністи, які є в Україні, зійдуть на станції, яка називається Україна. Це довга дискусія могла би розпочатися.

Віктор Таран

Це фантазія.

Ірина Халупа

Так. Але було б гарно, якби вони таки стали нашими.

Віктор Таран

Тому, що комунізм сьогодні в Україні – це не ідеологія, це діагноз.

Ірина Халупа

Тоді не примирення, а єднання. Пане Кот, єднання ветеранів Червоної армії і єднання ветеранів Української повстанської армії побачите Ви таке єднання, як Ви думаєте?

Сергій Кот

Я вважаю, що саме по собі, так би мовити, ми повинні бути реалістами. Ми повинні дати сигнал суспільство і очевидно такий сигнал є очевидність дати саме під час таких відзначень такої рубіжної дати і суперечливої, як ми з’ясували сьогодні, як дійсно відзначення завершення війни у Європі, 9-те травня.

Це дійсно дає нам певний момент для того, щоб ми послали суспільству сигнал. Чи всі сприймуть той сигнал? Не впевнений, якщо реально підходити до оцінок ситуації, що це дійсно буде так. Але значна частина того середовища і вояків Червоної армії, Радянської армії і вояків УПА, вони той сигнал сприймуть.

Інша річ, коли ми підійшли до теми, що так чи інакше, але сам факт параду і парад відбудеться, то ми підійшли до ключового моменту, так би мовити, тест, який може бути. Чи будуть в тих рядах йти одні в параді ветерани Радянської армії, чи окремо пройдуть колони ветеранів бійців УПА й інших загонів. Бо не тільки УПА було ще багато різних військових підрозділів, які змагалися проти нацистської Німеччини на окупованій території України. Тому їх теж треба було б не забути і ці люди заслуговують на свою пошану.

Наші українці, які в партизанських загонах у Франції в загонах “макі” були, причому це були найбільш дієздатні підрозділи, які найбільш відповідальні доручення військові виконували. Цих людей ми теж не повинні забувати.

Мені здається, що це є велике випробування і для уряду, і для суспільства, коли в тих колонах, якщо вже відбудеться цей марш ветеранів, то мають піти і одні, і другі. Тоді, я думаю, що буде сенс, коли сядуть за столом і ті, і другі. Бо, якщо одні пройдуть і їм будуть під ноги кидати квіти, а другі, як до тепер, будуть не знати досі, хто вони, чи герої українського народу, бо вони боролись за незалежну Україну, яка сьогодні є, чи вони злочинці, бо в законі вже прийнятої в незалежній Україні про відновлення прав жертв політичних репресій є стаття друга, якою не визнано права тих, хто зі зброєю в руках боровся проти Радянської влади. А це власне ветерани УПА, вони сьогодні досі поза законом.

Тому ясно, якщо парад відбувається, то ці люди теж мають бути в почесних лавах. І ми, безперечно, очікуємо на Указ Президента або на рішення ВР, або рішення уряду, яке б нарешті з’ясувало публічний статус цих бійців, цих вояків за Незалежність української держави.

Ірина Халупа

Пане Гуменюк, Ви думаєте, що побачите таке свято в своєму житті?

Володимир Гуменюк

Я дуже поважаю пана Кота, знаю як великого історика, який ці проблеми добре знає і я приєднуюся до його думки, але мені здається, що спочатку повинно бути примирення, а потім єднання. Цей процес є дуже складний і ми його переживаємо, нам це дуже боляче, і це не проста справа. Тому спочатку нам треба працювати над примиренням, а потім уже буде і єднання. Я такої думки.

А відносно того, чому так сталося, мені здається, що це ще пережитки тієї совкової ідеології тоталітарної держави, яка ще в багатьох чи в значної кількості депутатів свердлить голову і серце. Тому ми на ВР не прийшли до розумної і правильної думки, яку висловив Президент.

Ірина Халупа

Хто монополізує сьогодні думку у ветеранському оточенні, яка політична сила? Це комуністи, це есдеки, хто, пане Гуменюк?

Володимир Гуменюк

Я думаю, що на даному етапі це єднання сил і комуністів, і есдеків.

Ірина Халупа

А що Ви скажете пане Таран, все ж таки це голосування у ВР більше ніж 300 осіб, 314 осіб, якщо я не помиляюся, вирішило, що цей парад все ж таки має відбутися?

Володимир Гуменюк

Скажіть мені, будь ласка, є така річ, яка називається словник української мови і словник української мови слово примирення трактує, як перемир’я. Тобто, перемирилися, а потім, що знову воювати? Тобто сам термін примирення - це є абсолютно нефілологічний, ненормальний термін, який не дає змісту цього.

Я якоюсь мірою трошечки згоден, але якоюсь мірою з тим, що говоре пан Сергій Кот, що це сигнал суспільству. Так. Але одним сигналом тут не обійтися, хоча його не применшую. Тобто, національна єдність, будування єдності національної держави має проводитися не одним сигналом, а всією державною політикою кожен день. Цією державної політикою спрямований на побудову національної української держави, на побудову української України, а не одними парадами, не одними сигналами.

В той час, коли за Радянського Союзу робився парад за другим Німеччина просто будувала національну державу, думала про цих ветеранів, вона (слово не розбірливе) Януковича, але й ще з діркою в бюджеті, 17 мільярдів. Ось про це треба було б думати. І коли всі ветерани відчують, що вони є українці, тоді поняття термін примирення просто випаде, бо це є абсолютно несуразний, дикий термін.

А те, що у парламенті на превеликий жаль це не пройшло... Подивіться по телевізору фракція комуністів, які обставилися червоними прапорцями, знаєте це полювання на вовків, коли обставляються червоними прапорами, щоб ніхто до їх не вийшов і не дійшов. Тобто ми не маємо сьогодні комуністичної фракції, яка би будувала державну національно, хіба справа тільки в парадах. Будь-який закон, який торкаються національної розбудови України, він натикається на шалений спротив цієї фракції.

І тому, я ще раз хочу сказати те, що я сказав, я глибоко переконаний, що уряд Ющенка, уряд Юлії Тимошенко Президент Ющенко врешті-решт ведуть на до національно України. Тоді ці терміни примирення, перемир’я між українцями, бо українці не воювали між собою в цій війні і тому українцям нема чого миритися між собою, вони не воювали проти одного і це стереотип.

Ірина Халупа

Солдат Червоної армії не застрелив би бійця української повстанської армії?

Володимир Гуменюк

Ні, стріляли НКВД, давайте говорити так, як є. Мій батько звільняв всю Європу все пройшов, він не воював з жодним із УПА. Тим більше, якщо б у нас по телевізору, по радіо йшлося про те, що Бандера, що вся його сім’я була понищена, то більшовиками, то поляками, то німцями чи Мельника Андрія, чи кого іншого, щоб люди знали, щоб це була державна політика, а не та політика, яка в нас була при Янукович, Кучмі.

Ірина Халупа

Як дивитися на цю річницю виключно з української точки зору не з совкової, не з радянської, не з комуністичної, а з української?

Володимир Гуменюк

Пам’ять і віддача, честі і слави загиблих всіх незалежно від того на чиєму боці вони воювали.

Віктор Таран

Та хоча би дивитися так, як дивляться в інших державах.

Сергій Кот

Для мене всі події пов’язані з війною – це страшна трагедія українського народу, бо українці винесли найбільший тягар в людських жертвах. Для нас це в першу чергу пам’ять перед тими мільйонами жертв і ми їх маємо вшанувати.

Ірина Халупа

Дякую вам шановні гості на цьому закінчуємо “Вечірню Свободу”.

Гостями сьогодні були: Народний депутат Віктор Таран; 1-ий заступник Голови Всеукраїнського Об’єднання Ветеранів, Володимир Гуменюк та історик та експерт з охорони культурної спадщини, старший науковий співробітник Інституту історії Національної академії наук Сергій Кот.