“Про і контра”: Про нового генерального прокурора і про старі резонансні кримінальні справи.

Київ, 6 листопада 2005 року.

Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Сергій Кисельов

Говорить радіо "Свобода", 20 годин за київським часом, добрий вечір.

В прямому ефірі — щотижнева недільна передача "Про і контра". Ми говоритимемо про нового Генерального прокурора і про старі резонансні кримінальні справи.

Наші гості – народний депутат, член парламентської фракції комуністів, професор Київського політехнічного інституту Михайло Радіонов.

Наш наступний гість – також народний депутат, голова тимчасової парламентської комісії з розслідування справи про вбивство журналіста Георгія Ґонґадзе Григорій Омельченко.

Наш третій гість – це колишній Генеральний прокурор України, спеціальний експерт тимчасової парламентської комісії з розслідування справи про вбивство журналіста Георгія Ґонґадзе Віктор Шишкін.

І, нарешті, ще один наш гість – це художник-карикатурист з Білорусії Олег Мінич, який після створення кількох інтернетівських мультиків про “бацька-Лукашенка” змушений був тікати з Білорусі до України.

Ми також почуємо опитування киян на вулицях міста на тему: “Чи посприяє призначення нового Генпрокурора розслідуванню резонансних кримінальних справ”. Його зробив кореспондент Радіо "Свобода" Микола Закалюжний.

Ще один учасник передачі – слухач Радіо "Свобода". Він може ставити запитання нашим гостям у прямому ефірі, подзвонивши до київської студії за телефоном 490–29-05, код Києва — 44, код України — 380.

За режисерським пультом Наталка Антоненко, автор і ведучий передачі Сергій Кисельов.

Нагадаю, що наша передача зветься "Про і контра", тобто "За і проти". А це означає, що думки учасників передачі не завжди співпадають, що вони мають змогу в прямому ефірі Радіо "Свобода" входити в суперечки, й інколи в цих суперечках справді народжується істина.

Отже, генеральні прокурори України приходять і йдуть, а резонансні кримінальні справи так і залишаються нерозкритими. Чи зміниться щось у цій царині з призначенням керівником Генеральної прокуратури Олександра Медведька, якого парламент затвердив на цій посаді минулого четверга?

Зокрема, чи будуть знайдені замовники вбивства журналістів Ґонґадзе та Александрова? І взагалі – чи надовго прийшов пан Медведько до ГПУ, як слідом за дотепниками цієї недоброї пам’яті абревіатурою почали називати Генпрокуратуру?

А може пан Медведько, як дехто з політиків вважає, насправді є фігурою тимчасовою, призначеною на генпрокурорську посаду виключно під парламентські вибори?

І моє перше запитання до професора Михайла Радіонова. Пане Михайле, фракція комуністів підтримала у Верховній Раді кандидатуру Олександра Медведька. І тим, здається, її голос став вирішальним у прийнятті рішення ВР.

Скажіть будь ласка, що спонукало комуністів, які, в принципі, в опозиції до влади, зайняти таку ж позицію, яку зайняли правлячі, ті, хто підтримує Президента, фракції, і підтримати рішення про призначення Олександра Медведика Генеральним прокурором?

Іншими словами, чи дістали комуністи якісь преференції – може, скажімо, їм пообіцяли когось із членів КПУ звільнити з в’язниці? Що відбувалося?

Михайло Радіонов

По-перше, Ви з самого початку сказали, що прокурори приходять і йдуть, а справи лишаються. На мою думку, від комуністів нічого не зміняться, бо у самій тій Вашій фразі є відповідь, це не залежить від прокурора. Це залежить від тих владних структур, які сьогодні є і були, тобто для влади мабуть ці резонансні справи, вони не хочуть, щоб ці резонансні справи були розглянуті.

А стосовно того, чого комуністи голосували, вони голосували за посаду. Ми все ж таки вважаємо, що посада має бути зайнята. А цей прокурор, як кажуть, ні гірший, ні кращий когось, бо все ж таки він є продуктом цієї системи, яка є.

Ви, мабуть, можете і мої колеги скажуть, що в нас багато було прокурорів, але по жодному з них не можна сказати, що цей прокурор щось зробив стосовно законодавчого догляду за законами України особливе, бо ще раз, не від прокурора це залежить. І цей прокурор, мабуть, буде також до наступних парламентських виборів.

Ми ніяких преференцій не отримали, за преференції не казали. Тільки проголосували тому, що посада все ж таки є, і посада по вирішенню проблем, і ці проблеми хтось вирішує. А стосовно резонансних – Ви самі дали відповідь на це.

Сергій Кисельов

Пане Григорію Омельченко, по-перше, як проголосували щодо кандидатури Медведько особисто Ви, тому що Ви завжди були в опозиції щодо керівників Генпрокуратури? А по-друге, чому, на Ваш погляд, Президент Віктор Ющенко зупинився саме на цій кандидатурі?

Григорій Омельченко

Перш за все я хочу привітати киян і громадян України з Днем визволення нашої столиці від німецько-фашистських загарбників, тому що мій покійний батько брав участь у визволенні міста Києва. І фронтовикам, учасникам ВВВ хочу побажати лише одного – міцного здоров’я і велика низька синівська подяка за те, що вони зробили.

Друге - невеличке уточнення: я вже екс-голова тимчасової слідчої комісії по розслідуванню вбивства журналіста Георгія Ґонґадзе, тому що рішенням ВР України після мого звіту діяльність тимчасової комісії припинена.

І ще одне уточнення: я не член фракції “Наша Україна”, а член фракції БЮТ.

Тепер відносно Генпрокурорів. Поки мій колега Михайло Радіонов відповідав про запитання, робив накидки. Поки я був народним депутатом України, за цей час були такі Генпрокурори: Дацюк, Ворсінов, в.о. Литвак, Ференс, Литвак, Піскун, Васильєв, знову Піскун і знову призначений Олександр Іванович Медведько.

А тепер стосовно призначення. Ви запитали, чому зупинився Віктор Андрійович Ющенко, Президент України на О.І. Медведьку. Мені важко відповісти, але саме подання на нього проходило якось не зовсім етично. Була у нас одна кандидатура, десь за півдня було відкликання президентом цієї кандидатури і внесена кандидатура І.О. Медведька.

Ще одне, що стало всім відомо. Вносячи кандидатуру Медведька у ВР України, Президент навіть не зустрівся з ним, щоб поспілкуватися, і запропонував ВР таку кандидатуру.

Уявіть собі ситуацію, це може не сподобається Віктору Андрійовичу і його оточенню, але хай слухає полковника СБУ Григорія Омельченка. От ми з колегою своїм пишемо подання про призначення своїх помічників в Секретаріат ВР. Я не бачу кандидатури, який би був у мене помічником, подаю подання тільки на одне прізвище, віддаю в Секретаріат, як би це виглядало? Розумієте?

Друге, що торкається морально-етичної сторони. Який би не був Піскун, ви знаєте, що тимчасова слідча комісія, яку я очолював, не лише вимагала звільнення, а навіть порушення проти нього кримінальної справи, і це рішення буде направлене новому Генпрокурору.

Але коли Президент своїм указом, а він на це має право, звільняє особу з займаної посади, то хоч на кілька хвилин цю особу посадову потрібно запросити до себе і сказати, дивлячись у вічі, що я тебе звільняю через такі-то причини, а не робити це за очі. І Генпрокурор про це дізнається, коли проводить нараду в Генпрокуратурі.

Тепер щодо О.І. Медведька. Я його знаю як професіонала, і довгий час він працював у слідчій роботі, як і я. У мене до нього як до професіонала, до морально-етичних його характеристик немає зауважень. Але правильно сказав Микола Радіонов, це посадова особа тієї системи, яка була за період режиму Кучми.

Тому питання не в Медведько, мій принциповий підхід, я його озвучував не раз, коли Президент України задекларував на Майдані, що у владі будуть нові обличчя, коли сказав, що будуть принципи підходу, і вони всі нам відомі. То сьогодні можна було зробити один висновок: повинна була внесена кандидатура, яка б не працювала в період режиму президента Кучми на посаді ні заступника Генпрокурора, ні колишнім Генпрокурором, ні прокурором області.

Є у ВР України, є за межами ВР грамотні, професіональні юристи, які могли б справитися з цією роботою. Уявіть собі ситуацію, знову ж кажу, без особистих відносин до О.І. Медведька, я його поважаю. Коли я був у нашій фракції, я сказав своє відношення до нього, і всі члени фракції чули.

Але людина, яка працювала при Генпрокурорі Потебеньку, яка працювала при Генпрокуророві Піскуну, а потім – Васильєву, і написала заяву про звільнення, а потім знову при Піскунові, чи може він зробити реформування Генпрокуратури, чи може він зробити кадрову чистку, а на сьогоднішній день це єдина державна структура, яка, на відміну від МВС, СБУ, податкової адміністрації, митної служби, практично, не торкнулася реформування кадрових змін? Дуже важко, практично неможливо. Тому, я думаю, що це на період до виборів.

Що стосується резонансних кримінальних справ, в тому числі тих, які направлені до Генпрокуратури, слідча комісія, яку я колись очолював, я думаю, що нічого не зміниться. І тут питання не в Генпрокурорі, а питання у політичній волі Президента нашої держави.

Сергій Кисельов

Все ж таки як Ви проголосували?

Григорій Омельченко

Мене не було в сесійній залі.

Сергій Кисельов

Коли Ви називали генпрокурорів, ви опустили ще одного Генпрокурора, який є учасником нашої передачі. Він вже приєднався до нас в прямому ефірі, це пан Віктор Шишкін.

Григорій Омельченко

Тільки по одній причині, тому що я при ньому не був депутатом, це раз. Він дійсно близький мій друг, і я говорив не раз, коли був звільнений Піскун, що це була одна з найкращих кандидатур, яка могла бути Генпрокурором. Він був членом облуду і був першим Генпрокурором незалежної України, показав свою принциповість.

Сергій Кисельов

Пане Вікторе Івановичу, як колишній Генеральний прокурор, розкажіть будь ласка, чи є якась така специфіка роботи Генпрокурора, про яку люди пересічні навіть не здогадуються?

Адже що б там не обіцяв пан Медведько, але гадаю, Генеральний прокурор однаково залишається на наших теренах фігурою політичною, а отже, йому й доводиться часто діяти саме як політику – когось підтримувати, проти когось виступати, входячи до ситуативних союзів, виходячи з них.

Тобто що за специфіка Генерального прокурора? Може й справді, як кажуть Ваші колеги депутати, кожен може бути сьогодні Генпрокурором, якщо йдеться лише на час до виборів?

Віктор Шишкін

На великий жаль, я трохи прослухав прізвище попереднього виступаючого, я маю на увазі не Григорія Омельченка, а хто був до нього. (уточнення)

Що стосується якраз “по слідах” виступу колеги Радіонова, адже якщо він народний депутат, я також був три скликання народним депутатом, то можна сказати, що колега. В його словах, які пролунали, було таке, що людина належить до певної системи.

Я повністю погоджуюся з таким висновком, бо дійсно, прокурор не може бути поза суспільством, поза державною і поза грою, яка відбувається в державі між політичними силами.

Тому треба вам, мабуть, так, як сказав пан Радіонов, спочатку виправляти помилки в самій системі або перебудовувати систему таким чином, щоб зробити таким чином, якщо ми вважаємо цю посаду більш незалежною від впливу політичних сил. Це один аспект.

Але є аспект, з яким я не зовсім погоджуюся, якщо знову проаналізувати те, про що говорив пан Радіонов щодо прокуратури.

Все ж таки роль людини багато чого варта.

Навіть за такою схемою, як колись казали латиняни: “Нехай гине світ, але панує юстиція”, то за такою ознакою він повинен іти не повинен іти, не звертаючи увагу на деякий негативний погляд з боку влади.

Я пам’ятаю свої стосунки в свій час з президентом Кравчуком, особливо, що стосується Бласко, коли, врешті-решт, немає тих механізмів, які на той час запровадив закон, але вони не були реалізовані. Наприклад, звернення до КСУ з поданням на президента. Було таке повноваження у тодішнього Генпрокурора по Конституції 1996 року, але вони не могли бути реалізовані, бо не було КСУ.

Я до нього звертався зі зверненнями і листами. Нарешті, я пам’ятаю, що пан Кравчук скасував свій указ про утворення Бласко.

Сергій Кисельов

Інше питання, що вже лишилося на той час в Бласко.

Віктор Шишкін

Вони поновили це Бласко, але вже через постанову прем’єр-міністра Кучму. В той час прем’єр-міністром України був Кучма. Але все ж таки, я звертаю Вашу увагу, якщо була наполегливість з боку Генпрокурора, то все ж таки, навіть глава держави пішов на зустріч.

Тобто таким чином будемо казати, що мужня поведінка людини також обумовлює певні кроки з боку тої влади, перед якою він не повинен тремтіти.

Сергій Кисельов

Зараз я хотів сказати ось про що. Парламентські вибори в Азербайджані вже майже відбулися, а в Україні підготовка до парламентських виборів лише набирає обертів. Але є ще одна країна, український сусід, де теж готуються до виборів президентських – це Білорусія. Готуються до цих виборів досить специфічно.

Давайте послухаємо нашого гостя білоруського художника карикатуриста Олега Мінича щодо законності. Коли його слухаєш, то розумієш, що в нас таки непогано, хто б там не був Генеральним прокурором.

Пане Олеже, розкажіть, будь ласка, про що були Ваші мультики? Чому вони викликали таке обурення в Олександра Лукашенка та його оточення? Щось аналогічне в Києві робить Дмитро Чекалкін “Веселі яйця”, за це його ніхто не переслідував. Який був перебіг подій?

Олег Мінич (переклад)

Я тут можу сказати тільки одну таку річ, що я докладно не знаю, чим обурився наш президент, тому що мультфільми смішні, доброзичливі, там тільки жарти, які викликали у людей посмішку. Влада порахувала, що мої фільми підпадають під статтю “Брехна по відношенню до президента”. У нас у білоруському Кримінальному кодексі є стаття по відношенню до президента.

Сергій Кисельов

У нас колись теж була.

Олег Мінич

Як я вже зрозумів після того, як КГБ під виглядом телемайстрів, підполковники, майори, тобто вищі офіцери, увірвалися в мою квартиру в 7:30. На їх питання, чи маю я мультфільми, я відповів, що я роблю ці мультфільми, якщо потребуєте, то ось мій комп’ютер, забирайте, я не відмовляюся від авторства.

Показалось мало офіцерів КГБ, звичайно, їх зацікавили наркотики, зброя, валюта, котрих в мене від народження не було. Почався обшук. В процесі обшуку перевернули всю квартиру, він продовжувався порядку 4 годин. Конфіскували комп’ютер, диски, зошити, блокноти. Коли виходили із квартири (потім мене повезли в КГБ), то у офіцерів КГБ було 4 важких мішки конфіскованої техніки, зошитів, блокнотів і дисків.

Коли вже привезли в КГБ, провели допит. Допит довго не проходив, бо я у всьому зізнався, я і не приховував цього ніколи. Взяли з мене підписку і відпустили.

На цьому справа не закінчилася. В цей самий час, це було у вівторок, взяли моїх старих батьків на дачі за містом, повезли їх в місто, провели точно такий же обшук у них. Батьки мало інфаркт не отримали, бо їм толком не пояснили із-за чого це.

Через 4 дня після мого обшуку викликали мене з дружиною, конфіскували в мене паспорти. Обманним шляхом КГБ конфіскувало ці паспорти. Так як в Білорусії у нас єдиний паспорт внутрішній і закордонний, то ми практично 3 тижні знаходилися без паспортів. Комп’ютера немає, працювати не можу. Всі мої заощадження, що лежали в білоруському банку, паспортом не можу користуватися. Влада сказала, що їй все рівно, як я буду жити, як буду виживати.

Сергій Кисельов

Пане Олеже, і от Ви з дружиною змушені були після допитів в КГБ тікати до Києва. Українські правозахисні організації якось взяли Вас під опіку?

Олег Мінич

Як Вам сказати? Особливо добрих почуттів і допомоги я не відчув. Я ще проїздом встиг заїхати в Москву, поспілкуватися і там з правозахисними організаціями. Реальної конкретної допомоги я не отримав в “Амнесті Інтернешнл”, в “Фрідом Хаус”, навіть в ООН, котра в принципі доволі швидко видала мені такий папірець, де написано, що ми з дружиною потребуємо міжнародного захисту. Але цей папірець для білоруського КГБ не являється підставою.

Сергій Кисельов

Вони дивляться Ваші мультики.

Олег Мінич

Мультики дивляться всі.

Сергій Кисельов

Шановні гості, я політики, як старші люди, які мають досвід, яку б пораду ви дали Олегові Міничу в цій ситуації, що в нього склалась на Батьківщині, на жаль, і в самій Україні? Пане Михайло Родіонов.

Михайло Радіонов

Стосовно того, що зараз колега казав, то я хочу сказати, що сам я в Білорусії не був, але ж у мене інше свідчення про положення в Білорусії. Але хочу зауважити, що і сьогоднішній виступ, вчора був по “5 каналу”, коли йшла передача з Азербайджану. Ведучий запросив з опозиції і того, хто представляє сьогоднішню владу – прес-секретар азербайджанського посольства.

Звичайно, ці люди поспілкувалися. Там було 2 точки зору. На сьогоднішній день, як людина, яка постраждала, я співчуваю. Але викликають деякі сумніви, чому ці організації, які повинні там підтримувати теж відмовляються. Я думаю, для чистоти експерименту завжди було б гарно, щоб було віч-на-віч, той хто знає ту ситуацію і той, що сталося.

Стосовно того, що міліція повинна. Я вам хочу сказати, що в цьому році був в Лисичанську, розглядав проблему, пов’язану з виборами нашими президента. Те, що міліція робила з громадянами, які на їх думку чи не так голосували, чи так голосували, то я скажу, що цим громадянам не позаздриш.

Але я хочу поділяти, коли ця справа набула розголосу, то чому людину, яка голосує за іншого, повинні переслідувати. Можливо, такі перекоси і можуть бути. Я не можу сказати людині, що вона каже не так, але все ж таки потрібно було ще вислухати аргументи другої сторони.

Сергій Кисельов

Аргументи другої сторони дуже прості. Є мультиплікати в Інтернеті, адреса їх відома, вони абсолютно доступні. Ви їх можете переглянути і побачити, що в цих мільтиплікатах немає жодного образливого для будь-кого.

Пане Григорій Омельченко, Ваша думка.

Григорій Омельченко

В мене є можливість знайомитися з першоджерелами, що відбувається в Білорусії. Багато моїх друзів, в тому числі з правоохоронної системи, люди, які в погонах, але маючи офіцерську честь, відмовилися служити президенту Лукашенку, і пішовши в відставку, пішли в опозицію, в тому числі, ставши членом опозиційних партій.

З цими друзями я знайомий ще з часів колишнього Радянського Союзу. Якщо зробити висновок і не втручатися у внутрішні справи Білоруської республіки, то відсутні демократичні інститути. Друге, відсутня свобода слова. Кримінально-адміністративне і інше переслідування інакомислячих і опозиції.

Вибачте, шановні мої, я володію достеменними доказами, як в період управління Лукашенко зникали порядні офіцери, люди, які виступали проти президента Лукашенка, їх просто викрадали так звані ескадрони смерті. Це набувало розголосу ще декілька років тому назад. Щось було подібне в Україні, коли діяв ескадрон смерті, про що я говорив, потім виявилися так звані “орли” колишнього покійного міністра Кравченка.

Я думаю, що білоруський народ зробить свій вибір. Демократія і свобода слова в Білорусії поновиться. Дай Боже, щоб було все нормально без кровопролиття.

Тепер, що торкається Олега, присутнього там. Як народний депутат України, я можу порадити ось що, Олеже. Я Вам залишу свій мобільний телефон. Ви, будь ласка, завтра, постарайтесь до кінця дня на моє ім’я, як народного депутата, написати офіційну заяву, викласти.

Я звернуся у відповідні державні інституції в Україні, щоб могли Вам в рамках нашого законодавства надати допомогу, щоб, не доведи Господи, з Вами нічого не трапилося на теренах України, або можливі провокації, як було недавно з представником азербайджанської опозиції, якого затримували по так званій лінії Інтерполу.

Повірте, життя є життя. Тим більше, що Ви тут знаходитеся із дружиною, з якою я познайомився, вдома у Вас залишилися престарілі батьки. Ви повинні отримати хоч якийсь захист. Щось спробуємо у цій ситуації зробити.

Я хочу зробити просто такий висновок. Якби там не було, але ми пройшли цей період українських виборів президента. Не дивлячись на те, хто як за кого голосував, але сьогодні, якщо ми порівняємо, що було в період, коли президентом був Кучма і зараз.

Ми зараз можемо дивитися і читати, слухати різні точку зору. Я дивився також вчора “5 канал”. Там був представник від опозиції і представник влади в Азербайджані. Людина, подивившись цей сюжет, могла робити свої висновки.

Сьогодні ми можемо спілкуватися на будь-якому телеканалі, чи то представник комуністів і “НУ”, чи представник від влади і представник опозиції, висловлювати свої точки зору. Слава Богу, що сьогодні не арештовують журналістів, не переслідують, не роблять якихось погромів і т.д. Здвиги великі у цьому напрямку є.

Я хотів би побажати білоруському народу, щоб після тих виборів, які назначені дійсно перемогла правда, добро і справедливість. В Білорусії дійсно перемогла свобода, демократія і громадянське суспільство.

Сергій Кисельов

Пане Вікторе Шишкін, у день затвердження Олександра Медведька Генпрокурором України адвокат матері Георгія Гонгадзе Мирослави Андрій Федур назвав призначення Медведька: “Днем, який можна записати в історію, як день, коли можна було остаточно поховано справу Гонгадзе”. Чи погоджуєтеся Ви з таким твердженням? Що його, на Ваш погляд, спонукало?

Віктор Шишкін

Мені важко сказати, що спонукало Андрія до такого аналізу, але я це можу віртуально уявити собі. Цю свою віртуальність я буду намагатися викласти радіослухачам. По-перше, на відміну від мене Андрій знаходиться в епіцентрі цієї справи, бо він репрезентує погляди Мирослави Гонгадзе. Тому йому відомо набагато більше, ніж нам.

Йому перешкоджали в допуску до ознайомлення з матеріалами цієї справи. Хто йому перешкоджав нам невідомо, бо тільки що Григорій Омельченко> сказав, що пан Медведько відносився до керівництва ГПУ. В тій чи іншій ступені інші посадовці ГПУ мали відношення до цієї справи, були задіяні.

Таким чином ми не знаємо. Можливо, пан Медведько перейшов шлях адвокату Мирослави Гонгадзе. Тому ми лише віртуально можемо дивитися на це.

Наступне. Я б хотів звернутися до громадян і журналістів, тому що це стосується всього керівництва ГПУ і попереднього і сучасного. Мені важко сказати, чи в повному обсязі і чи з усіма сегментами буде завершена справа чи ні на шостому році після загибелі Гонгадзе.

Один сегмент може бути повністю з’ясований. Це обов’язок, я вважаю, або, як каже Григорій Омельченко, офіцерська честь кожного і Генпрокурора і його заступника реалізувати саме цей сегмент. Це честь всіх журналістів.

Це пов’язане з самим тілом Гонгадзе. Досі ніхто не звертає увагу на висновки Мюнхенської експертизи генотипної, яка була проведена за рекомендаціями, наполяганнями і на матеріалах спеціальної слідчої комісії по Георгію Гонгадзе ще парламенту третього скликання.

Я неодноразово звертався до журналістів, щоб принудили ГПУ звернути увагу. Це єдиний унікальний випадок в історії цієї справи, коли дійсно експертиза проводилась по 3 компонентам. Ми маємо генотип і генний код Георгія Гонгадзе, який витягнутий з краплини його крові.

Порівняння з цим генокодом того тіла, яке нібито вважається тілом Гонгадзе і знаходиться останки якого у морзі, остаточно може вирішити питання, чи дійсне, чи не дійсне це тіло Гонгадзе.

Давайте заспокоїмо душу матері Г.Гонгадзе. Якщо це дійсно його тіло, то давайте його віддамо матері, і нехай його похоронять. Це наш християнський, моральний, будь-який звичай і обов’язок.

Нехай журналіст зроблять журналістський тиск (так, тиск), але тиск заради справедливості, бодай на цьому сегменті вже треба, щоб поставила крапку Генпрокуратура в її новому обличчі.

Якщо цього не відбудеться, то що екс-Генпрокурор, що сучасний Генпрокурор – це будуть особи одним миром мазані.

Сергій Кисельов

Я як член корпорації журналістської починаю від цієї секунди тиснути на Генпрокурора О.Медведька і закликаю його прислухатися і з’ясувати його усе, що стосується мюнхенської експертизи для того, щоб тіло Гонгадзе було поховане за християнським звичаєм.

Ми маємо дзвінок слухача.

Добрий вечір!

Слухач

Добрий вечір!

Це Володимир.

Пане Омельченко, в Білорусі працює вся промисловість. Я туди часто їжджу з господарем – ми займаємося бізнесом. Чому така різниця у промисловості у нас і там? Лукашенка вважають ворогом білоруського народу, а наш правлячий режим демократичний. Чому вони таку різницю зробили?

Пане Олеже, коли я з людьми спілкуюся, то вони всі за Лукашенка, тому що всі показники і соціальні, і робочі місця позитивніші в 10 раз.

Дякую за відповідь.

Григорій Омельченко

Я не казав за ціну на ковбасу і на яйця і про промисловість. Я говорив про те, що в Білорусі практично відсутні інститути демократії і свободи слова, і громадянського суспільства, і наводив ті конкретні приклади, які засвідчують про те, що немає цих інститутів.

Ми мали таку ж ковбасу і таку ж, можливо, промисловість і при режимі Сталіна, і Брежнєва, коли людей ховали у психушки.

Сергій Кисельов

Ми маємо дзвінок слухача з Харкова.

Добрий вечір!

Слухач

Добрий вечір!

Чи має пан Піскун у суді шанс посісти посаду Генпрокурора?

Дякую за відповідь.

Віктор Шишкін

Я не відношуся до ангелів, які разом з Господом Богом знаходяться. Мені прогнозувати важко. Для цього у нас є суд, який з’ясовує і фактичні обставини, і процесуальні обставини.

Сергій Кисельов

Панове, коли пан Медведько очолював Донецьку обласну прокуратуру, то там розслідувалося вбивство журналіста Олександрова. Сам пан Медведько стверджує, що він до цього не мав жодного відношення. Мовляв, цим опікувалася Генпрокуратура.

Чи вірите ви, що прокурор області міг бути членом цієї системи, про яку Ви казали спочатку, і міг бути лише спостерігачем у такій справі резонансній, як вбивство Олександрова?

Михайло Радіонов

По-перше, пан Віктор дуже гарну рису підмітив. Він казав, що зараз є можливість встановити, чи маємо тіло Гонгадзе, чи ні. Він сказав, що треба, аби журналісти зробили тиск. Я погоджуюся з тим, що, мабуть, не журналісти винні у тому, не прокурори, а винна та система, якій було вигідно, аби цю справу зробити... Мало того, що його вбили, так ще й показали місце, де це тіло лежить. Це дуже дивне вбивство.

По-друге, те, чи мав Медведько справу до Олександрова? Це також може бути так.

Сергій Кисельов

Ми маємо дзвінок слухача.

Добрий вечір!

Слухач

Добрий вечір!

Чи змінилося із приходом Ющенка щось в Україні в прокуратурі, в правоохоронній системі?

Дякую за відповідь.

Сергій Кисельов

Пане Григорію, а чи змінилося щось, і чого Ви чекаєте взагалі з приходом на посаду Генпрокурора пана Медведька в цій царині?

Григорій Омельченко

Генпрокуратура – це єдина державна структура, в якій не відбулося ніякого реформування, ніяких змін, тим більше якогось кадрового оновлення. Тим більше, що Потебенько, Піскун, Васильєв, знову Піскун, практично на 90% залишилися всі ті на відповідальних посадах прокурорські працівники, які працювали під час президентства Л.Д.Кучми.

Сергій Кисельов

Але є одна дуже серйозна зміна – їм пагони дали.

Григорій Омельченко

У кожному жартові є доля жарту.

Тепер, чи щось зміниться із приходом пана Медведька? Кардинально не зміниться нічого з двох причин. Пан Медведько сам заявив, що не буде радикальних кадрових змін. Без радикальних змін навряд чи можна щось змінити у системі Генпрокуратури.

По-друге, чи може змінитися прокуратура на європейський зразок? У майбутньому, я вважаю, прокуратура має бути у системі Мінюсту.

Чи можуть зробити це ті люди, які десятки років працювали у цій системі? Біологічно і психологічно це просто неможливо. Я сподіваюся, що вже після вступу в дію Конституції з 1-го січня і виборів в березні, коли будуть формуватися державні інститути і Генпрокуратура, лише тоді буде можливість радикально реформувати Генпрокуратуру і зробити дійсно сильну кадрову чистку.

Сергій Кисельов

Ваші б слова та Богові у вуха.

У нас є ще один слухач.

Добрий вечір!

Слухач

Добрий вечір!

Я хотів би пану Омельченку нагадати, що 19 жовтня 1937 року комуністи в Полтаві до дня 10-річчя революції розстріляли сестер Симона Петлюри. Так само до 7-го листопада взяли вони Київ. Але взяли дуже великою кров’ю. Тобто, вітати тут дуже важко.

Пане Григорію, ось Ви 5 років говорите про Гонгадзе. Здається, що Ви просто живете з цього. Вибачте, будь ласка, скільки Ви можете говорити?

Григорій Омельченко

Я буду говорити стільки, допоки на лаву підсудних не сядуть організатори і всі учасники злочину, починаючи від Л.Кучми, який є організатором викрадення Г.Гонгадзе. І це встановлено Тимчасовою слідчою комісією.

Буду говорити доти, доки не буде порушена кримінальна справа проти підбурювача злочину проти Гонгадзе голови ВР В.Литвина та інших співучасників. Скільки буду живий, стільки буду добиватися вирішення цього питання.

Щодо привітань, то так, я вітаю ветеранів ВВв, в тому числі свого покійного батька, які визволили Київ від німецько-фашистських загарбників. Мені прикро і боляче, що нашого земляка Симона Петлюру вбили закордоном і його сестер розстріляли.

Я цього року був на могилі Петлюри, коли відвідував Париж, поклав квіти. Але це наша історія. Не треба все змішувати у купу.

Михайло Радіонов

Комуністи також пишаються тим, що Радянська армія визволила Київ, і що на ту пору комуністи були правлячою партією і завдяки цьому фашизм подолали. Не можна цим не пишатися. Тому у мене є підстави привітати усіх, хто нас слухає.

Сергій Кисельов

Чи це було завдяки комуністам, то це питання спірне, але ми всі цим пишаємося, всі сущі на цій землі, то це факт.

Давайте послухаємо, що ж думають пересічні українці про призначення нового Генпрокурора, чи щось зміниться, чи ні?

Опитування на вулицях Києва провів кореспондент радіо “Свобода” М.Закалюжний.

Микола Закалюжний

Як Ви вважаєте, чи покращиться робота Генпрокуратури з приходом нового Генпрокурора?

Респондент

Не покращиться. Для цього треба, аби прийшов новий Президент. При цьому Президентові покращилася тільки свідомість народу, який розуміє, що можна щось змінити взагалі

Респондент

До виборів не покращиться, тому що прокуратура буде виконувати тільки завдання під вибори, як і всі інші установи, завдання тих політичних сил, які мають змогу вливати. Кожна політична фігура тяжіє до якоїсь політичної сили чи партії, чи так далі.

Респондент

Ні. Для цього треба міняти владу, існуючу систему.

Респондент

Вся горизонталь влади взаємопов’язана. Прихід нового Генпрокурора не міняє ситуації. Якщо владі вигідно розкриття якоїсь справи, то вона буде розкрита.

Респондент

Може і покращиться. Це залежить від влади. Президент має побороти цей безлад, тому що є багато конфліктів.

Микола Закалюжний

Чи можуть бути розкриті такі резонансні справи з приходом нового Генпрокурора, як справа про вбивство журналістів Гонгадзе і Олександрова?

Респондент

Я гадаю, що він прийме якісь заходи, аби розкрити ці вбивства, тому що так далі неможливо. Якщо вбили таких журналістів, то просто можуть бути і нові вбивства.

Респондент

Якщо влада захоче, можливо і будуть розкриті, якщо ні, то ні.

Респондент

Ви згадайте, скільки часу тягнуться ці резонансні справи? Якщо резонансна справа, де всі знають те, хто винен, хто замовник, в принципі в цих резонансних справах по Гонгадзе і по Олександрову важче знайти конкретних виконавців. У нас находять виконавців, а замовників не знаходять. Тобто, вони реально стають стрілочниками.

Респондент

Щодо резонансних справ, то вони ще довго не будуть розкриті. Я вважаю, що це не провина прокурора, а тому, що вбивство Гонгадзе, так само, як і отруєння Ющенка, то сліди ведуть в Росію. Влада відкрито обнародувати ці дані ніколи не зможе, тому що серйозний конфлікт з Росією, серйозні звинувачення на адресу Путіна їй непотрібні. Тобто, це навіть не залежить від прокурора.

Респондент

В резонансних справах з політиків хтось реально замішаний, тому вони і не просуваються. Вони просуваються, але потроху, щоб створити ілюзію для загалу, що нібито ми щось робимо, справа просувається, ми все зробимо, але реально фактів розкриття справ не бачу. Знаходять якихось виконавців, якихось лівих людей, а замовників фактичних не знаходять і не знайдуть до кардинальної зміни влади, мені так здається.

Сергій Кисельов

Чи вірите ви особисто, що справи про вбивства журналістів Олександрова і Гонгадзе будуть розслідувані до кінця? Що її замовники і виконавці будуть знайдені і понесуть заслужену кару, і, зокрема, що це станеться за генпрокуроства Олександра Медведька?

Михайло Радіонов

Гадаю, що це неможливо, бо все вже зроблено так, щоб вони ніколи не були розслідувані.

Григорій Омельченко

Можливо, відповідь моя буде дуже жорстка, але я мав багато часу щоб розмовляти з Віктором Андрійовичем Ющенком, коли він був кандидатом у Президенти. Коли ми разом з ним і Олександром Морозом відкривали пам’ятний хрест 3-ої річниці вбивства Георгія Гонгадзе, де Віктор Ющенко просто поклявся, що, ставши Президентом, на лаву підсудних сядуть усі співучасники злочину. Вже ставши Президентом, він сказав, що це справа його честі, щоб усі винні у смерті Георгія Гонгадзе сіли на лаву підсудних. Якщо це не буде зроблено, Віктору Андрійовичу треба буде зробити мужній крок і подати добровільно у відставку.

Сергій Кисельов

Нам залишилося лише нагадати, що ви слухали в прямому ефірі радіо “Свободи” передачу “Про і контра” – “За і проти”. Ми говорили про нового Генпрокурора та про старі кримінальні справи.

У передачі взяли участь: народний депутат, член парламентської фракції комуністів, професор КПІ Михайло Родіонов, народний депутат; колишній голова тимчасової парламентської комісії з розслідування справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе Григорій Омельченко> та колишній Генеральний прокурор України, спеціальний експерт тимчасової парламентської комісії з розслідування справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе Віуктор Шишкін.

Опитування громадської думки на вулицях Києва провів кореспондент радіо “Свобода” Микола Закалюжний. З Баку в прямому ефірі розповідав про перебіг парламентських виборів спеціальний кореспондент “Свободи” Віктор Міняйло.

Дякую усім за участь в передачі!

Спасибі слухачам радіо “Свобода” за запитання, які вони ставили!

За режисерським пультом працювала Наталка Антоненко, вів передачу Сергій Кисельов.

На все добре. До побачення.

Говорить радіо “Свобода”!