Наталія Вікуліна Антверпен, 15 серпня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Діамантова індустрія в Антверпені залишається унікальною, даруючи покупцям з усього світу дорогоцінні вироби високої якості і вишуканого дизайну. У цьому ж бельгійському місті розташовано і найбільший у світі музей діамантів, який може пишатися колекцією ювелірних виробів, серед яких – павич, вироблений ювеліром Наполеона Третього у 19-ому сторіччі, тенісна ракетка вартістю 1 мільйон євро – раніше її вручали переможцю чоловічого тенісного турніру в Антверпені. Кореспондентка РС у Бельгії Наталя Вікуліна спершу запитала в директорки музею Лін Герартс, у чому ж полягає таємниця слави антверпенських діамантів.
- Чи можна відрізнити антверпенські діаманти від діамантів, скажімо, ізраїльських?
- Справа полягає не в різниці, а в торговельній марці. Тож якщо ви говорите: я маю діамант, вироблений в Антверпені, то цей камінь важливіший, ніж зроблений в Ізраїлі. Це те саме, що сказати: я маю одяг цієї марки і він кращий, ніж інший. Тож справа в марці, в якості вироблення діамантів.
- У чому особливість очолюваного Вами музею діамантів?
- А самі антверпенці носять діаманти, чи вони залишають їх купувати туристам?
- Діаманти залишаються предметом розкоші. Тож люди, які носять діаманти, насправді великі діаманти, зазвичай мають гроші. А до діамантових магазинів туристи заходять частіше ніж антверпенці. Однак усі знають, що купити обручку для заручення із діамантом можна саме в Антверпені. Цим нині дуже захопилися ірландці. У музичному світі реппери і поп-музиканти також весь час носять діаманти.
- Чи можуть приїхати до вас, скажімо, українці, що хочуть навчитися різати діаманти?
- Нині залишилася тільки одна школа, де вчать різати каміння. Навчання займає щонайменше один рік, або більше.