Валентина Одарченко Рівне, 20 жовтня 2006 (Radiosvoboda.Ua) - У Рівному завершився черговий етап фотомистецького проекту “Обличчя планети Земля”. Розширити уявлення співвітчизників про географічну та історичну Волинь,показати самим волинянам їхнє органічне поєднання з іншими народами й культурами – таку мету поставили перед собою фотохудожники Рівненщини. Тому галерея «Вертеп», котра з’явилася тут ще на Різдво з ініціативи фотохудожників Анатолія Мізерного та Олександра Харвата, кожного місяця дивує рівнян і приїжджих новими відкриттями фотомитців. Як розповів головний ідеолог жовтневого конкурсу Олександр Харват, до проекту долучилися студія «Простір фото» та творче обєднання «Арт сейшн».
Цього разу портрети, пейзажі та архітектура були побачені через об’єктив не лише волинянами – одеськими, кримськими, прикарпатськими, львівськими і тернопільськими фотохудожниками. А ще – українцями з Ірландії, Сполучених Штатів та Словаччини. Компетентне журі на чолі з членом Міжнародної федерації фотомистецтва, миколаївцем Борисом Пановим визначало переможців, не знаючи авторів представлених на конкурс понад чотирьохсот робіт. Із сотнею кращих ознайомилися відвідувачі фотовиставки. Вразила кількість і глибинний характер портретів. Гран-прі отримав ірландський українець Олександр Яременко – за чорно-білу світлину «Володя». На фото – мудрий літній чоловік, котрий цілком міг би виявитися ірландцем. Здається, саме ця знахідка – схожість українських прототипів з ірландськими – покорила і самого фотохудожника, і журі. А поряд із переможцем відкриттям конкурсу став чортківський портретист Олег Марчак – за світлину «Самотність», на якій зображена літня селянка в очікуванні приїзду міських онуків.
Марчак: «Село. Десять кілометрів від дороги. Туди приїжджаєш – там такі старі бабусі сидять – хто на вікні, хто на брамі... Якщо хтось там проходить, а ще захоче з нею поспілкуватися – таке буває раз у два-три тижні. Оці бабусі помруть – село впаде, вони помруть одночасно... Настільки це справляє враження... Ми з нею поспілкувалися – у неї вдячність була в очах, що вона з кимось поговорила. З людьми дуже цікаво працювати, це своєрідний наркотик... »
Цінність фотопроекту ще й у тому, що фотохудожники нарешті знайшли місце для постійних експозицій у фойе театру, адже досі тіснилися в підвальчику. Тож побачити світ і Волинь їхніми очима мають змогу чимало городян і гостей міста. А ще – читачі мистецьких видань “Сіті лайф» та “Dfoto”.