Дар’я Марченко Київ, 12 січня 2007 (RadioSvoboda.Ua) — Сьогодні виповнюється 100 років від дня народження Сергія Корольова — людини, яка все життя линула до неба і яку все життя гнули до землі.
Батько практичної радянської космонавтики народився 12 січня 1907 року у Житомирі. Дитиною побачив літак у Ніжині, свій перший планер сконструював в Одесі, а на інженера почав вчитися у Києві. Він хворів небом, двигунами, крилами і пропелерами. Його молодість – це газодинаміка, ракети з гіроскопічним автопілотом, рідинне паливо і ракетоплани.
Корольов — це обов’язковий символ радянської міфології про щасливий і вільний народ, який будував Дніпрогес, орав цілину і найкраще за всіх у світі танцював на балетній сцені. А паралельно долав троцькістів-ухилістів і опортуністів усіх ґатунків.
Невідомий Корольов
Про те, що самого Корольова засудили на десять років і відправили до інших ворогів народу на Колиму, почали згадувати лише за Горбачова. Зекові Корольову пощастило вижити і працювати у знаменитих «шарашках» – конструкторських бюро, де товариш Берія збирав увесь цвіт радянської науки. Тобто, у тюрмі, де ув’язнені не копали уран, а клепали оборонний щит Батьківщини. Тієї Батьківщини, яка не знищила їх — хоча могла б! — а дозволила думати й творити за ґратами. І спокутувати там гріхи, про які знала тільки вона, ця «велікая Родіна».
Корольов працював над бомбардувальником Ту-2, ракетними прискорювачами, ракетами для польотів у стратосферу. Наприкінці війни йому навіть усе «пробачили» і зняли судимість.
Секретний Корольов
Повоєнна біографія Корольова — це, власне, і є історія космонавтики. Перший штучний супутник Землі, собака Лайка в космосі. Потім Гагарін, всесвітній тріумф, іще десять космонавтів… Далі апарати «Венера», «Марс», «Зонд»…
Країні, однак, не можна було знати свого героя. Про те, чим він займається, Корольов не міг розповісти навіть рідним. Символічно: розповідають, що серед тих, хто охороняв дачу Головного конструктора ракетних кораблів, сам Корольов якось упізнав «вертухая», який глядів за ним у колимському таборі.
Помер він теж символічно: у 59 років найбільшу таємницю радянської науки не дозволили вивезти для лікування за кордон…
Корольов — це обов’язковий символ радянської міфології про щасливий і вільний народ, який будував Дніпрогес, орав цілину і найкраще за всіх у світі танцював на балетній сцені. А паралельно долав троцькістів-ухилістів і опортуністів усіх ґатунків.
Невідомий Корольов
Про те, що самого Корольова засудили на десять років і відправили до інших ворогів народу на Колиму, почали згадувати лише за Горбачова. Зекові Корольову пощастило вижити і працювати у знаменитих «шарашках» – конструкторських бюро, де товариш Берія збирав увесь цвіт радянської науки. Тобто, у тюрмі, де ув’язнені не копали уран, а клепали оборонний щит Батьківщини. Тієї Батьківщини, яка не знищила їх — хоча могла б! — а дозволила думати й творити за ґратами. І спокутувати там гріхи, про які знала тільки вона, ця «велікая Родіна».
Корольов працював над бомбардувальником Ту-2, ракетними прискорювачами, ракетами для польотів у стратосферу. Наприкінці війни йому навіть усе «пробачили» і зняли судимість.
Секретний Корольов
Повоєнна біографія Корольова — це, власне, і є історія космонавтики. Перший штучний супутник Землі, собака Лайка в космосі. Потім Гагарін, всесвітній тріумф, іще десять космонавтів… Далі апарати «Венера», «Марс», «Зонд»…
Країні, однак, не можна було знати свого героя. Про те, чим він займається, Корольов не міг розповісти навіть рідним. Символічно: розповідають, що серед тих, хто охороняв дачу Головного конструктора ракетних кораблів, сам Корольов якось упізнав «вертухая», який глядів за ним у колимському таборі.
Помер він теж символічно: у 59 років найбільшу таємницю радянської науки не дозволили вивезти для лікування за кордон…