Валентина Одарченко 12 червня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – 53-річний інвалід першої групи сьогодні стартував на милицях із Луцька до столиці, заявивши про намір подолати таким чином 400 кілометрів. Свій похід він приурочив пам’яті борців за волю України та воїнів Другої світової.
Володимир народився у козацькому краї – у селі Острів на Рівненщині, де в середньовіччя відшуміла Берестецька битва. Із молоком матері всотав у себе героїчну історію свого краю. Був трудолюбивим, як і батько-механізатор.
Закінчив Український інститут водного господарства, працював будівельником – оздоблював палаци та архітектурні ансамблі Луцька. Та сталася біда – приношений батьківський тракторець Т-16 перекинувся, а кістковий осколок зачепив спинний мозок.
Був прикутим до ліжка, лікарів слухав не завжди
Упродовж трьох місяців Володимир був прикутим до ліжка, але поряд завжди були друзі, дружина й син. Лікарів слухав не завжди. Коли казали – не перевантажуватись, він все одно посилено займався спортом – проходив щодня на милицях кілька кілометрів. А у 2004-му зміг покорити Говерлу. Каже, що допомогли у цьому добрі люди, дружна сім’я, а ще програма духовного очищення «Дванадцять кроків до відродження».
Володимир Фінюк: «Дуже мене вражає, коли люди говорять, що живемо в такий важкий, надзвичайно страшний час. А я думаю – який важкий час? Невже у війну було легше, чи в період отих колгоспів – я пам’ятаю, батько з матір’ю день і ніч там робили й нічого не заробляли. То хіба було легше? А зараз повні прилавки, хліба скільки хочеш, от тільки сама людина себе своїми бажаннями заганяє у кабалу і мучиться, страждає – сама не знає, чому. Я від того вільний, і я радію, і хочу передати це дітям…».
«Хто не починає, той нікуди не прийде...»
Сьогодні вранці Володимир Фінюк разом із 12-річним сином та двома студентами-волонтерами вирушив із Київської площі Луцька, котра пам’ятає руки майстра Фінюка, до самого Києва. На запитання журналістів, чи не страшно вирушати в таку далеку подорож, відповів: «Хто не починає, той нікуди не прийде. Будь-яка велика дорога починається з першого кроку».
Окрім Волинського центру інвалідного спорту, Володимира Фінюка підтримують місцеві підприємці та обласна рада. На своїх останніх тренуваннях пан Володимир проходив на милицях по 10 кілометрів без перепочинку. В дорозі до Києва ночуватиме у наметі. Дістатися до столиці він сподівається за неповний місяць.
Закінчив Український інститут водного господарства, працював будівельником – оздоблював палаци та архітектурні ансамблі Луцька. Та сталася біда – приношений батьківський тракторець Т-16 перекинувся, а кістковий осколок зачепив спинний мозок.
Був прикутим до ліжка, лікарів слухав не завжди
Упродовж трьох місяців Володимир був прикутим до ліжка, але поряд завжди були друзі, дружина й син. Лікарів слухав не завжди. Коли казали – не перевантажуватись, він все одно посилено займався спортом – проходив щодня на милицях кілька кілометрів. А у 2004-му зміг покорити Говерлу. Каже, що допомогли у цьому добрі люди, дружна сім’я, а ще програма духовного очищення «Дванадцять кроків до відродження».
Володимир Фінюк: «Дуже мене вражає, коли люди говорять, що живемо в такий важкий, надзвичайно страшний час. А я думаю – який важкий час? Невже у війну було легше, чи в період отих колгоспів – я пам’ятаю, батько з матір’ю день і ніч там робили й нічого не заробляли. То хіба було легше? А зараз повні прилавки, хліба скільки хочеш, от тільки сама людина себе своїми бажаннями заганяє у кабалу і мучиться, страждає – сама не знає, чому. Я від того вільний, і я радію, і хочу передати це дітям…».
«Хто не починає, той нікуди не прийде...»
Сьогодні вранці Володимир Фінюк разом із 12-річним сином та двома студентами-волонтерами вирушив із Київської площі Луцька, котра пам’ятає руки майстра Фінюка, до самого Києва. На запитання журналістів, чи не страшно вирушати в таку далеку подорож, відповів: «Хто не починає, той нікуди не прийде. Будь-яка велика дорога починається з першого кроку».
Окрім Волинського центру інвалідного спорту, Володимира Фінюка підтримують місцеві підприємці та обласна рада. На своїх останніх тренуваннях пан Володимир проходив на милицях по 10 кілометрів без перепочинку. В дорозі до Києва ночуватиме у наметі. Дістатися до столиці він сподівається за неповний місяць.