Так Владімір Путін прокоментував у вівторок вимоги Лондона видати Андрея Луґового. Путін також назвав «образливими» слова британських представників, які далі наполягають на видачі Луґового й після відмови Росії.
Так Владімір Путін прокоментував у вівторок вимоги Лондона видати Андрея Луґового.
Путін також назвав «образливими» слова британських представників, які далі наполягають на видачі Луґового й після відмови Росії.
Цього російського підприємця й колишнього працівника спецслужб у Лондоні хочуть поставити перед суд за вбивство Александра Литвиненка, теж колишнього спецслужбіста, а останнім часом критика Кремля.
У Москві заявляють, що видавати російських громадян забороняє Конституція Росії.
Водночас правозахисники звертають увагу, що на практиці Росія останніми роками видавала багатьох своїх громадян іноземним державам.
Такі приклади навела в інтерв’ю Радіо Свобода голова російської правозахисної організації «Громадянське сприяння» Светлана Ґаннушкіна.
Вона зазначила, що такими були, зокрема, громадяни Росії Мурад Ґарбаєв, виданий у 2002 році Туркменистанові, чи Алішер Усманов, виданий у 2005 році Узбекистанові.
А колишній Генеральний секретар Ради Європи Данієль Таршіс звертає увагу на те, що, хоча одна зі статей російської Конституції справді містить нібито повну гарантію для громадян Росії від екстрадиції, вже наступна стаття відкриває таку можливість для осіб, обвинувачуваних на підставі федерального закону чи міжнародного договору.
У своєму листі до щоденника «Файнаншл Таймз» минулого тижня він навів три міжнародні угоди про екстрадицію (Конвенції Ради Європи), які Росія ратифікувала у 1999 році і які, на думку правозахисника, є підставами для видачі Андрея Луґового.
Путін також назвав «образливими» слова британських представників, які далі наполягають на видачі Луґового й після відмови Росії.
Цього російського підприємця й колишнього працівника спецслужб у Лондоні хочуть поставити перед суд за вбивство Александра Литвиненка, теж колишнього спецслужбіста, а останнім часом критика Кремля.
У Москві заявляють, що видавати російських громадян забороняє Конституція Росії.
Водночас правозахисники звертають увагу, що на практиці Росія останніми роками видавала багатьох своїх громадян іноземним державам.
Такі приклади навела в інтерв’ю Радіо Свобода голова російської правозахисної організації «Громадянське сприяння» Светлана Ґаннушкіна.
Вона зазначила, що такими були, зокрема, громадяни Росії Мурад Ґарбаєв, виданий у 2002 році Туркменистанові, чи Алішер Усманов, виданий у 2005 році Узбекистанові.
А колишній Генеральний секретар Ради Європи Данієль Таршіс звертає увагу на те, що, хоча одна зі статей російської Конституції справді містить нібито повну гарантію для громадян Росії від екстрадиції, вже наступна стаття відкриває таку можливість для осіб, обвинувачуваних на підставі федерального закону чи міжнародного договору.
У своєму листі до щоденника «Файнаншл Таймз» минулого тижня він навів три міжнародні угоди про екстрадицію (Конвенції Ради Європи), які Росія ратифікувала у 1999 році і які, на думку правозахисника, є підставами для видачі Андрея Луґового.