Модний діагноз

Інна Набока Київ, 17 вересня, 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Чи то осіння негода винна, чи наші перманентні життєві негаразди, але останнім часом усе більше людей скаржиться на депресію. Втім, про зростання цієї недуги в Україні говорять і фахівці, хоча й наголошують, що це загальносвітова тенденція. Якщо у 70-ті роки минулого століття від депресій потерпало 2% населення, то на початку 2000-х – 5. Але далеко не всяке погіршання настрою є депресією у повному сенсі слова.
Депресія нині – модний діагноз. Причому найчастіше ставимо ми його самі.

Але далеко не завжди те, що у побуті ми називаємо цим поширеним словом, є депресією у медичному розумінні. Адже у медицині стан депресії – це прояв багатьох психічних захворювань.

Його зумовлюють порушення біохімічних процесів у мозку, а головними ознаками є різке пригнічення настрою, апатія, зниження рухливої активності. На емоційному рівні депресія супроводжується почуттям безнадії, відчаю, провини. Нерідко при цьому людина страждає від порушень сну і апетиту, головного болю, болю у серці, постійного відчуття втоми.

Тож найперша порада у такій ситуації – звернутися до фахівця, лікаря-психіатра, психотерапевта.

Депресія «модна», субдепресія частіша

Втім, найчастіше у нашому щоденному житті ми стикаємося з так званими субдепресивними станами або легко вираженими депресіями, від яких потерпають практично здорові в психічному плані люди.

Субдепресію характеризує насамперед пониження настрою, песимістичний погляд на життя, зниження працездатності. Зовні людина може жити звичайним життям, ходити на роботу, виконувати родинні обов’язки, але при цьому ніщо її не радує, вона не відчуває насолоди від життя. Щось подібне, мабуть, відчував хоч раз у житті кожен з нас.

Серед причин субдепресії можна виділити явні, зовнішні і приховані, внутрішні. Серед явних причин найчастіше називають складну життєву ситуацію, втрату близької людини, нерозуміння в родині, конфлікти на роботі, матеріальні проблеми.

І тут якраз все більш-менш зрозуміло. Складніше розібратися з причинами внутрішніми, коли цілком благополучна зовні, інтелектуально розвинена людина ніби втрачає якісь внутрішні орієнтири.

Тут і проблеми у світосприйнятті, і нездатність знаходити реальні і водночас значимі для себе життєві цілі, і труднощі з соціальною адаптацією, і невміння будувати стосунки з іншими. Стан субдепресії буває пов’язаний також із ситуацією вибору, тому він нерідко виникає у перехідні, кризові періоди, скажімо, у підлітків чи під час кризи середнього віку. Це наче ознака того, що у житті треба щось змінювати, але що саме і як, людина поки що визначити не може.

Найбільше хвилює кожного, хто стикався з тими чи іншими проявами субдепресії чи депресії, як подолати цей малоприємний стан. Про це ми обов’язково поговоримо наступного разу.