Валентина Одарченко Рівне, 22 жовтня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Що робити з найстарішими енергоблоками Рівненської АЕС? Продовжувати їх експлуатувати чи зупинити? До 2010 року треба буде цю проблему вирішити. З 2004 року над цим питанням працюють фахівці у галузі ядерної енергетики. Українські атомні ветерани вважають, що перший і другий енергоблоки Рівненської АЕС є пілотними щодо продовження експлуатації.
Рівненська АЕС |
(RadioSvoboda.Ua) |
Електроенергії не буває зайвої
Генеральний директор РАЕС Микола Фрідман |
(RadioSvoboda.Ua) |
А ось координатор екологічного туру по містах України Наталя Вишневська стверджує, що Україна виробляє достатньо електроенергії для власних потреб, тож гратися мирним атомом заради продажу енергії за кордон не варто. Плани збудувати 22 енергоблоки до 2030 року – виключно для того, щоб експортувати електроенергію, каже вона.
Попри те, що атомні станції справді не настільки сприяють парниковому ефекту, як теплові, все ж таки ядерна енергетика має свої мінуси, стверджує Вишневська. «Це накопичення і переробка радіоактивних відходів, які практично неможливо зробити нерадіоактивними, це залежність від Росії стосовно обладнання і урану, і багато інших соціальних, економічних та екологічних проблем».
До 2010 залишилось всього 3 роки
Остаточних висновків з приводу продовження терміну експлуатації першого рівненського енергоблоку нині немає. Вони з’являться наприкінці 2009 року. У 2010 термін експлуатації блоку завершується, каже Микола Фрідман.
У напрямку продовження експлуатації лише за нинішній рік атомники зробили більше, ніж за попередніх 5 років. Задля прискорення обстежень на них спрямовано 31 мільйон гривень, а на заміну обладнання – у 20 разів більше. На старих енергоблоках розпочали заміну кабелів. Звісно, не для того, щоб нове обладнання пропрацювало два роки. Якщо це станеться, це буде перша в світі спроба продовження терміну експлуатації ядерних енергоблоків з водо-водяними реакторами.