Івано-Франківськ, 16 листопада 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Події листопада 1943 року у тодішньому Станіславі не мають аналогів в історії світового театру. Під час прем’єри оперети Ярослава Барнича «Шаріка» до залу увірвалися гестапівці і заарештували 140 глядачів. Це було 14 листопада, а 17-го після судилища в цьому ж театрі 27 осіб розстріляли.
Від театру до місця розстрілу біля синагоги – кільканадцять метрів. У 1990 році тут встановили пам’ятник – так звану Стіну Скорботи, а вулицю Тобілевича перейменували на вулицю Страчених.
Кажуть, у театрі тоді відбирали насамперед людей у вишиванках. За найвірогідніше вважають, що хтось, знаючи, що там буде керівництво ОУНівського підпілля, попередив про це гестапівців. Такої думки дотримується і краєзнавець Михайло Головатий.
«На кару смерті було засуджено 31 особу. Тут покази очевидців розбігаються. 27 чоловік десятками – десять, десять і сім – виводили до стовпів під синагогою. Засуджені поводилися гідно, кричали до людей, що зібрались: „Помстіться за нас“, – а одна заспівала національний гімн „Ще не вмерла Україна“», – розповідає краєзнавець про те, що відомо про ті події.
Івано-франківець Володимир Карпінський, якому було тоді 13 років, був свідком страти.
«Я все це пам’ятаю, як відділ цих есесманів, як вони там стояли, одягали каски на голови, білі рукавички, відверталися і одну сальву давали. І на цьому кінець. Потім фельдшер військовий підходив і дотиком до пульсу узнавали, який пульс. І якщо людина була ще напівжива, розстрілювали», – згадує очевидець.
Завтра на вулиці Страчених біля Стіни Скорботи в Івано-Франківську відбудеться віче.
Кажуть, у театрі тоді відбирали насамперед людей у вишиванках. За найвірогідніше вважають, що хтось, знаючи, що там буде керівництво ОУНівського підпілля, попередив про це гестапівців. Такої думки дотримується і краєзнавець Михайло Головатий.
«На кару смерті було засуджено 31 особу. Тут покази очевидців розбігаються. 27 чоловік десятками – десять, десять і сім – виводили до стовпів під синагогою. Засуджені поводилися гідно, кричали до людей, що зібрались: „Помстіться за нас“, – а одна заспівала національний гімн „Ще не вмерла Україна“», – розповідає краєзнавець про те, що відомо про ті події.
Івано-франківець Володимир Карпінський, якому було тоді 13 років, був свідком страти.
«Я все це пам’ятаю, як відділ цих есесманів, як вони там стояли, одягали каски на голови, білі рукавички, відверталися і одну сальву давали. І на цьому кінець. Потім фельдшер військовий підходив і дотиком до пульсу узнавали, який пульс. І якщо людина була ще напівжива, розстрілювали», – згадує очевидець.
Завтра на вулиці Страчених біля Стіни Скорботи в Івано-Франківську відбудеться віче.