Хатина біля підніжжя «одинокого каменя» у Харґіті, гористому жудеці (повіті) на сході Трансильванії.
Гермес – грецький бог торгівлі, подорожей, спритності й обману – танцює на розі будівлі 1909 року в місті Тімішоара на заході країни.
Шарлоттенбург – це село, вишикуване у коло. Його побудували німецькі поселенці наприкінці 17-го століття. Менеджер веб-сайту, присвяченого цьому селу, розповів Радіо Свобода, що цей регіон був розпланований у стилі пізнього бароко за часів імперії Габсбургів, де «все все, що можливо, було розплануване у прямокутниках і квадратах»: «Єдиний виняток – місцевість Банат, де лежить це кругле село. Не знаю, чому так сталося».
Полями неподалік міста Мєркуря-Чук селяни їдуть на возі. Майже третина румунів працює у сільському господарстві, але швидке економічне зростання країни підживлюють технологічні галузі.
В’язниця Дофтана – місце, де молодий Ніколає Чаушеску провів два роки за «комуністичну діяльність» у 1930-і. Під час його правління в’язницю перетворили на музей, але зараз тут все занедбане.
Вантажівки пересуваються крутою гірською дорогою поблизу Брашова, що у Південних Карпатах.
Казино в місті Констанца у вечірньому сонці. Витвір архітектурного мистецтва в стилі модерн розгромили під час обох світових війн, а потім його використовували, щоб показувати там комуністичну пропаганду. Поки продовжуються суперечки стосовно того, як найкраще його відновити, казино залишається пусткою.
Село Б’єртан, що у центральній Румунії, засноване трансильванськими німцями, і його укріплена оборонними спорудами церква під пилом снігу. Сім таких сіл у регіоні з церквами-фортецями записані до переліку світової спадщини ЮНЕСКО.
Такі укріплені церкви, як ось ця в Хермані, теж заснованому місцевими німцями селі, можна знайти в півтора сотнях сіл у Трансильванському регіоні.
Укріплена церква в селі Аксенте-Север. Такі церкви були побудовані значною мірою для захисту від турецьких вторгнень до Трансильванії, які почалися у 13-му столітті.
«Найбільше обличчя Європи» – витесане із скелі обличчя короля Децебала, останнього правителя Дакії, давньої держави, що існувала на території сучасної Румунії з кінця 2-го століття до нашої доби до 106 року нашої доби, – на кордоні Румунії й Сербії, в ущелині Залізні Ворота на Дунаї. Король Децебал перемагав римлян у низці битв, але врешті зазнав поразки. Починаючи з 1994 року, команда з 12 скульпторів витратила десятиліття на цю роботу, яку замовив бізнесмен Йосіф Константін Дреґан. Напис на постаменті зроблений латинською мовою: «Король Децебал – зробив Дреґан».
Фортеця Альба-Юлія у формі зірки. Цитадель побудували на початку 18-го століття під час правління австрійської габсбурзької монархії, повністю перебудувавши стародавнє, з часів римських завоювань, місто.
Замок Пелеш, архітектурна ікона Румунії, будівництво якої закінчили в 1914 році. Своїм унікальним стилем споруда частково завдячує міжнародній команді будівельників. Румунська королева, яка спостерігала за будівництвом замку, сказала: «Італійці були мулярами, румуни будували тераси, роми були носіями. Албанці і греки працювали з каменем, німці і угорці були теслями. Турки випалювали цеглу. Інженери були поляками, а різьбярі по каменю – чехи. Французи розмальовували, англійці вимірювали. І тому ви могли бачити сотні національних костюмів і чути чотирнадцять мов, якими вони говорили, співали, лаялися і сварилися».
Пастух веде своїх кіз на пасовище поруч із річкою Альбешті на самому сході Румунії.
Занедбана Велика синагога у Констанці. Переслідування євреїв тягнулися століттями. Але коли Королівство Румунія стало союзником нацистської Німеччини в часи Другої світової війни, євреїв у країні вбивали масово. Пізніше був укладений звіт, у якому дійшли висновків, що більше євреїв, ніж Румунія, під час Другої світової війни вбила лише Німеччина. Єврейське населення Румунії знизилося далі за часів комунізму і становило лише близько 3200 осіб під час перепису 2011 року.
Замок Бран колись безпідставно пропагувався комуністичним режимом Румунії як нібито дім господаря (правителя) Волощини, одного з трьох князівств, які склали сучасну Румунію, Влада III, якого вже по смерті назвали Цепеш (Наштрикувач-на-палі). Він став сумно відомий після того, як висадив ліс паль із насадженими на них турецькими вояками. Цим він хотів запобігти вторгненню османів. Його часто називають Дракулою за однойменним прізвиськом літературного персонажа-вампіра, умовним прообразом якого він став. Насправді прізвисько Дракул (чорт, чи дракон) мав його батько Влад II. А його сина Влада III за життя звали Дрекуля (чортеня чи дракончик).
Міф про те, що Влад Наштрикувач колись жив у цьому замку, викликає величезний ажіотаж серед шанувальників вампірів. Цьому посприяв роман «Дракула» 1897 року ірландського письменника Брема Стокера і згадки про графа-вампіра в подальших художніх творах. Хоча вигаданий персонаж має мало спільного з реальним Владом III.
Замок Корвінів – це готична споруда середини 15-го століття з елементами ренесансу, яка подобається шанувальникам «паранормального». Хоча, провівши три ночі у цьому замку у 2007 році, одна британська знімальна група повідомила, що полювання на привидів виявилося «безрезультатним».
Лицар на вершині одного зі шпилів замку Корвінів. 1873 рік на прапорці – дата реставрації стріхи після сильної пожежі.
Міст імені Анґела Саліньї на дорозі між містами Констанца і Бухарест. Залізничний міст довжиною у 2,6 кілометра був найдовшим у Європі на момент відкриття у 1895 році.
Дерев’яна церква у селі Шурдешті. Її шпиль має висоту 72 метри. Кажуть, що місцева громада вірить, що їхня молитва таким чином легше досягає небес.
Церква Святих архангелів Михаїла і Гавриїла в селі Рогоз. Північний жудець (повіт) Марамуреш, що межує із Україною, має багатовікову традицію побудови дерев’яних церков. Але майже дві третини стародавніх дерев’яних споруд вже втрачені, здебільшого через пожежі.
Доглядачі цієї церкви встановили вогнегасники на зовнішніх стінах.
Палац парламенту в центрі Бухареста. Велетенську споруду побудували за побажанням диктатора Чаушеску, якого у 1989 році стратили разом із дружиною. На опалення й освітлення палацу у на початку 2000-х років витрачали, за повідомленнями, майже по 6 мільйонів доларів на рік.
Весняний ранок у місті Ришнов.
Розп’яття на вершині пагорба над містечком Аніна, що на південному заході Румунії.
Отара овець біля віддаленого селянського будинку в повіті Марамуреш.
Тріумфальна арка у Бухаресті. Пам’ятник побудували після того, як Румунія у 1878 році здобула незалежність, воюючи в союзі з Росією проти османів.