Сільський геній: Разючі фотографії радянського життя, знайдені в покинутому будинку (фотогалерея)

Роботи забутого фотографа виявили на горищі сільського будинку в Молдові

Навесні 2016 року студент Віктор Галушка знайшов негативи фотографій серед мотлоху в покинутому будинку в одному із віддалених сіл своєї рідної Молдови.

Ці викинуті фотографії виявилися роботою всього життя Захарії Кушніра, невідомого фотографа-аматора, який помер у 1993 році.

Селянин боровся з професійними труднощами за комуністичного режиму, а також із алкоголізмом, і залишив після себе одні з найяскравіших фотографій із сільського життя, які були коли-небудь зняті на плівку.

Упродовж останніх трьох років, із дозволу дочки фотографа, яка відкинула роботу батька, назвавши її «сміттям», Галушка зі своїм учителем чистили фотографії й сканували приголомшливу знахідку. А в січні вони оприлюднили фотографії на вебсторінці.

Галушка, дописувач Молдовської редакції Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода, погодився поділитися з нами цими фотографіями і показати своє відкриття одного з найбільших літописців життя за «залізною завісою».

Двоє селян позують для фотографії з келихами, по вінця наповненими вином.

Дівчина дивиться у фотоапарат пронизливим поглядом, а позаду вештаються собі діти.

Колядники-щедрівники в традиційних масках.

Ці фотографії Захарія Кушнір зробив у період між 1950 і 1970 роками в селі Рошієтіч і в його околицях, що за 122 кілометри на північ від Кишинева.

Кушнір (у центрі) народився в 1912 році і був наймолодшим із 16 дітей.

Кушніра засудили до трьох років ув’язнення через те, що він вистрелив із рушниці сіллю у злодія овець і поранив його. Після ув’язнення він, учитель за професією, він був змушений працювати в колгоспі. А коли йому виповнилося 43 роки, Кушнір придбав фотоапарат «Любитель-2» і виявив своє справжнє покликання.

Після кількох уроків фотографії від свого племінника Кушнір на велосипеді їздив від села до села і знімав технічно досконалі, та недоречно скадровані фотографії.

Фотографії Кушніра унікальні. Вони статичні, бо люди на них позують, але водночас вони вирують життям.

Реакція людей на фотографування природна і позитивна, і це свідчить, що фотограф умів привернути їх до себе.

Хлопчик на велосипеді «Україна», який вироблявся в Харкові.

Селяни на вантажівці ГАЗ-51. Ця модель була поширеною в усьому Радянському Союзі.

Молодики, штанини яких защеплені для зручнішої їзди на велосипеді, щоб не замотуватися в ланцюги, намагаються створити складну композицію для фотографії Кушніра.

Як видно на цьому й інших фото, Кушнір також упівока стежив за «спостерігачами» свого фотографування.

Галушка вважає, що Кушнір міг дозволити собі придбати плівку, необхідну для його хобі, частково завдяки тому, що він за гроші робив жителям села фотографії для паспортів та інших документів.

Цей селянин позує, схоже, вже закінчивши всю карафку свого напою.

Дочка Кушніра, яка померла влітку 2019 року, пам’ятає свого батька, як той кричав п’яний, повертаючись на велосипеді зі своїх фотоподорожей.

У молдовських селян гостя традиційно пригощають келихом домашнього вина або й чогось міцнішого. А Кушнір їздив від хати до хати і повертався додому настільки п’яним, за словами його дочки, що діти почали ненавидіти його фотографічні подорожі.

І хоча не існує ніяких свідчень про насилля з боку Кушніра, дочка розповідала про «крики» і «неможливу» поведінку батька і казала, що він став алкоголіком через своє хобі.

Але також дочка Кушніра говорила про нього як про «романтика», у якого на вилозі часто була причеплена квітка.

Доярка перед «таблицею досягнень», яка відстежувала надої молока в радянських колгоспах.

Сьогодні в селі, в якому Кушнір жив посеред сотень сусідів і рідних, залишилося лише близько 40 людей.

Покинута хата, в якій у 2016 році були знайдені фотографії Кушніра.

Галушка переглядає деякі негативи розміром 6×6 см, які він знайшов, а його вчитель фотографії ретельно очистив.

Більшість із близько 4000 знімків були знайдені на горищі покинутої хати.

Коли Галушка розмовляв із дочкою фотографа, вона не була зацікавлена в колекції і назвала фотографії сміттям, яке «нікому не потрібне».

Та завдяки кропіткому цифровому архівуванню близько 4000 знімків, які зібрав Галушка зі своїм учителем, цей забутий фотограф із молдовського села, схоже, може стати відомим на весь світ.

Текст: Еуджен Том’юк