Захопливі історичні фотографії вогняних нафтових родовищ Кавказу, які колись давали половину світового «чорного золота».
Ця фотографія викиду нафти неподалік від Баку – одна з декількох фотографій, що зберігаються у бібліотеці ETH Цюріха, на яких зображений нафтовий бум в місті на Кавказі на початку 1900-х років.
Будівництво нафтової вишки
Коли ці фотографії були зроблені в 1912 році, в тодішньому Азербайджані, ця територія входила до складу Російської імперії.
Працівники всередині нафтової вишки під Баку
Цей регіон здавна був відомий своїми багатими нафтою родовищами. Дослідник Марко Поло, як вважають, описав Баку, коли написав: «Поруч з грузинським кордоном є джерело, з якого б'є потік нафти в такому обсязі, що тут можуть зануритися відразу сотні кораблів. Ця нафта не підходить для вживання в їжу; але вона підходить для спалювання і як бальзам для чоловіків і верблюдів, які мають свербіж або струп».
Приблизно в той час, коли були зроблені ці світлини, бакинські нафтові родовища постачали приблизно половину всієї нафти в світі.
Нафтові вишки в так званому «чорному місті», в декількох кілометрах від Баку
Бурові вишки покриті дерев'яними панелями, щоб захистити робітників від дощу і снігу, і мають досить високу висоту, щоб можна було піднімати і опускати в свердловини довгі бурові інструменти і обсадні труби.
Робітник всередині нафтової вишки
Вражаюча нафтова лихоманка була викликана здебільшого російськими та іноземними підприємцями, такими, як два брати Нобелі – Роберт і Людвіг зі Швеції, які заснували нафтову компанію Branobel в Баку в 1878 році.
Будівлі компанії Branobel в Баку
Назва компанії Branobel є абревіатурою від російського «Братья Нобель» – Брати Нобелі.
Нафтовий танкер «Зороастр»
Нобелі неймовірно розбагатіли на бакинських нафтових родовищах після вирішення транспортних проблем, встановивши нафтопроводи і побудувавши перший у світі нафтовий танкер (вгорі) в 1878 році.
Викопана яма, яка використовувалася для зберігання нафти
У 1906 році був побудований найдовший у світі трубопровід, по якому гас був направлений на 885 кілометрів на захід від Баку на Каспійському морі до Батумі в сьогоднішній Грузії.
Робітник тримає ударний інструмент над отвором свердловини
Головним методом видобутку нафти в той час було буріння з використанням тросового інструменту або ударного буріння, при якому долотоподібний ударний інструмент опускався в свердловину, а потім неодноразово врізався в породу внизу.
Ударний інструмент після вилучення зі свердловини для заточки
Коли каменерізні інструменти піднімали для заточки, сталеві кошики піднімали уламки каменю на поверхню.
Парова машина всередині нафтової вишки
Підйом і опускання ударних інструментів приводились у рух паровими двигунами (вгорі), що робило просторий «ліс» нафтових вишок Баку гучним і надзвичайно небезпечним місцем.
Прорив в «чорному місті»
Буріння кабельним інструментом часто призводило до раптових викидів або «фонтанів», коли робітники проламували тріщини в резервуарі з нафтою під тиском глибоко під поверхнею.
Робітники тікають, коли пожежа поширюється між буровими вишками після вибуху
Розпечені парові двигуни всередині вишок означали, що вибухи були звичним явищем. Жорстокість вибуху зображена у фільмі 2007 року «Там буде кров».
На бакинських родовищах нафти вирує пожежа в 1912 році
Невідомо, скільки робітників загинуло на нафтових родовищах Баку в перші роки. У 1905 році шість робітників загинули внаслідок сутичок через умови праці. У новинах зазначалося, що після широко поширеного насильства на нафтових родовищах робітникам було надано «дев'ять з половиною годин робочого дня з восьмигодинним днем перед вихідними».
Баку в 1912 році
Баку був відомий у той час як небезпечний куточок Російської імперії. Людвіг Нобель охарактеризував Баку як «досить неприємну діру».
Ємності з нафталановою нафтою, унікальним на Кавказі сортом нафти, що сьогодні використовується у альтернативних методах лікування
Після більшовицької революції власники нафтових компаній були змушені покинути бакинські нафтові родовища, і видобуток впав до мінімуму.
Незмінною спадщиною нафтової лихоманки в Баку є щорічні Нобелівські премії, які були засновані Альфредом Нобелем в 1895 році і сьогодні супроводжуються грошовою премією в розмірі понад 1 мільйон доларів. Альфред Нобель не тільки нажив статок на винаході динаміту, а й одним із перших інвестував у нафтову компанію своїх братів «Бранобель».