Бій під Соледаром. Як ЗСУ стримують російську навалу – фоторепортаж

Піхотинці ЗСУ – це перша ланка, яка із кулеметами та гранатометами зустрічає російську армію під Соледаром. Саме від них часто залежить, чи вдасться окупаційним силам просунутися вглиб України. 

Часто саме ці ділянки є набільш небезпечними і перебувають під вогнем артилерії. Позиції військових піддаються щоденному тиску з боку великої кількості піхоти російської армії. 

Як і цього разу на фланзі, з боку Соледара, група завербованих ПВК «Вагнер озброєних людей намагається пробити оборону ЗСУ. Військові дають команду знищити противника. 

В першу чергу в дію вступає старе радянське озброєння, яке завжди споряджене і готове до бою. Як, до прикладу, крупнокаліберні кулемети (12.7 мм) Дегтьярова-Шпагіна (ДШК) та гранатомети. 

Олександр з позивним «Доля" йде до кулеметної точки та прострілює свою ділянку відповідальності, аби з цього напрямку не рушили сили. 

Після коротких черг у бік противника «Доля» тягнеться за цигаркою, запалює і розповідає: «Ми он з тієї посадки відходили 2,5 години. З боєм. 1200 метрів йшли 2,5 години. Я мав 6 магазинів, споряджених патронами, ще в кишенях розсипом. Йшли і відстрілювалися. Вже пізніше, коли потрапив на базу, то побачив, що у магазині залишився один патрон, ще один – в патроннику. Витратили усе, що мали». 
До війни Олександр був комірником у торговельному центрі, після мобілізації - піхотинець в окремому гірсько-штурмовому батальйоні. 

«Доля» показує поранення побратима, яке той отримав під час бою. Каже: дивом пощастило, що куля увійшла та вийшла, на зачепивши важливих органів. Вважає, що побратиму пощастило. Адже ще кілька сантиметрів – і куля б забрала в бійця життя. 

Проте так пощастило не усім. В тому бою своє життя, обороняючись, віддали солдати, які тримали оборону до останнього. Реалії війни, до яких складно звикнути. 

Між розповіддю бійці дістають протитанковий ракетний комплекс і виставляють його у бік противника, запримітивши ціль. Це були оборонні споруди противника. Пуск. Ракета полетіла у ціль. 

Щоб закріпити результат, у бій вступають мінометники. 

Визначення цілі, поправка. «Міна!» 

Бійці доправляють міну по бліндажу противника. Третій снаряд влітає точно у ціль. Бліндаж противника знищений, а міномет замаскований. 

Тим часом по праву сторону російські війська продовжують спробу штурмових дій. На підмогу українським військам висувається бойова машина піхоти (БМП-2). 

Машина випускає близько 100 снарядів калібру 30 міліметрів і відкочується назад, ховаючись у добре проріджених осколками посадках Донеччини.

Аеророзвідник «Літун» каже, що щоденно на їхні позиції намагаються зайти групи від 30 до 70 осіб. Утім, завдяки тому, що в повітрі завжди висять дрони – атаку вдається побачити завчасно та зупинити. Утім, у силу тієї кількості людей, які йдуть на штурм, часто бракує боєкомплекту. Доводиться працювати максимально точно та економно.

Зрештою бій завершився. Значить можна перепочити. Хтозна, коли чекати наступної атаки.