Феномен українського бароко як спадок Козацької України на виставці у Києві (фоторепортаж)
Експозиція поділена на чотири тематичні локації, які послідовно розповідають про різні верстви тогочасного суспільства: від гетьманів до простих козаків та містян, а також про монастирі як центри освіти та мистецтва, зазначають про виставку в Національному музеї історії України
Шати до ікони Богородиці Дігтярівської. 1700-ті роки.
Срібло, позолота. Майстер невідомий, Україна. Походить із церкви Покрови Пресвятої Богородиці в с. Дігтярівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Вкладник – гетьман Іван Мазепа
Куратор виставки, кандидат історичних наук Юрій Полідович, описуючи проєкт, каже, що його основа – це переважно речі сакрального характеру: вклади, дарунки, пожертви різних людей часів Козацької України
На фото: дарохранильниця (посудина, в якій зберігаються Святі Дари – Тіло і Кров Христові, що використовуються для причастя). 1698 рік.
Срібло, недорогоцінний метал, позолота. Майстер невідомий. Походить зі Свято-Михайлівського Видубицького монастиря, м. Київ. Вкладник – монах Феодорит
Творці виставки ставили собі за мету через вишукані твори українських золотарів та історії меценатів, які фінансували створення цих шедеврів, відкрити феномен українського бароко, який є невід’ємною частиною нашої національної ідентичності, кажуть в НМІУ
Шати до ікони Богородиці 1738 року.
Срібло. Майстер – Матвій Нарунович, м. Київ. Походження невідоме
Книга «Апостол» у срібному окладі з зображенням Успенського собору. 1730-ті роки.
Папір; срібло, позолота. Майстер невідомий. Київ. Походить з ризниці Успенського собору Києво-Печерської лаври, м. Київ. Вкладник – ієромонах Васіан, намісник Печерський
На виставці представлені 27 оригінальних витворів українського золотарства з другої половини XVII–XVIII століть, коли на теренах лівобережної України постала козацька держава – Військо Запорозьке (Гетьманщина).
Ці предмети є вкладами (пожертвами, дарунками) до православних храмів представників різних соціальних верств – від гетьманів до простих козаків
Деталь окладу Євангелія, кінець XVII століття – початок XVIII століття.
Срібло, позолота. Майстер невідомий. Ймовірно, м. Чернігів. Походження невідоме. Вкладник – генеральний осавул Іван Ломиковський
Дарохранильниця, 1758 рік.
Срібло. Майстер невідомий. Україна. Походження невідоме. Вкладник – монах Петро, колишній кошовий отаман у Війську Запорозькому Низовому
Чоловік на виставці у Києві фотографує парні кубки 1697 року.
Срібло, позолота, Майстер – Натанаел Шлаубітц, м. Гданськ, Польща. Походять з ризниці Успенського собору Києво-Печерської лаври, м. Київ. Вкладник – київський полковник Костянтин Мокієвський
На фото: Євангеліє в срібному окладі 1658 року.
Папір; срібло, позолота, сердолік, скло. Майстер невідомий. Походить з храму Святителя Миколая в м. Ніжин Чернігівської області. Вкладники – ніжинський полковник Василь Золотаренко і його дружина
Євангеліє в срібному окладі, 1749 рік.
Папір; срібло, позолота, скло. Майстер – Федір Левицький, м. Київ. Походить з ризниці Успенського собору Києво-Печерської лаври. Вкладник – Алімпій Галик
Відвідувачі виставки оглядають дарохранильницю 1758 року
На фото: парні піддони свічників, 1735 рік.
Срібло, позолота. Майстер – Матвій Нарунович, м. Київ. Походять з ризниці Успенського собору Києво-Печерської лаври. Вкладник – колишній зміївський сотник Іван Двигубський
Відвідувачка виставки в Києві роздивляється виставлений напрестольний хрест 1757 року.
Срібло, позолота. Майстер – Федір Левицький. Походить із церкви Успіння Богородиці в м. Решетилівка Полтавської області. Вкладники – Павло Шкурупій і його дружина Анастасія
«Кожен предмет, представлений на виставці, – унікальний художній витвір, що дозволить глибше осягнути феномен українського бароко. Адже часи існування Козацької держави пов’язані з пануванням саме цього стилю. Тоді зводили десятки храмів, які є окрасою українських міст. Друкували книги, прикрашені неймовірними гравюрами. Малярі застосовували нові підходи до відтворення святих образів та євангельських сюжетів, які запозичували й золотарі. Завдяки меценатам – як вельможним особам, так і простим козакам та містянам – розквітали українські міста й села, з’являлися витвори, якими ми продовжуємо захоплюватися й нині», – розповідають в НМІУ
Виставка «Коштовний спадок Козацької України» експонується в Скарбниці Національного музею історії України, яка розташована в бароковій будівлі. Звів будівлю український будівничий Степан Ковнір у 1744–1746 роках на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»
Панагія – нагрудний образок, який носить вище духовенство на ланцюжку поверх одягу.
Золото, срібло, смарагди, рубіни, сапфіри, перли, емаль.
«Ажурну основу із зображенням Святого Вершника, який вражає списом триголового дракона, виготовлено в XVII ст. в Німеччині, перероблено в панагію у першій половині XVIIІ ст. в Києві або Чернігові, Україна», – читаємо в описі.
Походить з ризниці Чернігівського архієрейського дому, належала до облачення архієпископа Чернігівського. Вкладник – представник генеральної старшини Яків Лизогуб
Чоловік фотографує Євангеліє в срібному окладі, з кінця XVII століття – початку XVIIІ століття.
Майстер невідомий. Походить зі Свято-Михайлівського Видубицького монастиря, м. Київ. Вкладник – миргородський полковник Данило Апостол
Дарохранильниця 1758 року.
Срібло. Майстер невідомий. Походження невідоме. Вкладник – монах Петро, колишній кошовий отаман у Війську Запорозькому Низовому