Рідні брати загинули з різницею в один день. Репортаж із прощання на Кіровоградщині

Траурна процесія йде вулицями селища Петрове на Кіровоградщині

Односельці зустрічали траурну процесію із прапорами України

Рідні брати Олег і Костянтин Залізняки з Кіровоградщини. Вони служили в 100-й окремій механізованій бригаді, і загинули на фронті з різницею в один день

У рідному селі траурну процесію із тілами загиблих на фронті братів Залізняків зустрічають живим коридором з квітами та прапорами у руках. Водяне, Кіровоградщина, 20 квітня 2026 року

Біля рідної хати, де пройшло дитинство та юність братів

Під старою квітучою грушею рідні, близькі та друзі прощаються із двома юнаками, які віддали життя, захищаючи Україну від російських загарбників

Відспівування Олега і Костянтина Залізняків на подвірʼї рідного дому

Олег Залізняк помер 14 квітня через мінно-вибухову травму від російського дрона.

Наступного дня на Запорізькому напрямку від удару БПЛА загинув його брат Костянтин

Стара груша бачила як хлопчики зростали, а тепер пишним цвітом проводжає їх в останню путь

Домовини з братами виносять з рідного подвірʼя, де минули їхні дитячі і юнацькі роки

Присутні не стримували сліз

Траурна процесія рухається до кладовища села Водяне. Кіровоградщина

Олег Залізняк мобілізувався за контрактом у жовтні 2024 року, служив водієм танкової роти.

Чоловік за професією був трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва. До служби працював на різних підприємствах громади

Старший брат Костянтин у 2017 році був призваний на строкову військову службу. Після завершення служби у 2019 році мобілізувався до лав ЗСУ за контрактом. «Все своє доросле життя молодий чоловік присвятив військовій службі», – розповіли у Петровській селищній раді

У братів залишились батьки, брати, дружини. У Олега є п’ятирічна донечка.

Прощання з загиблими військовими на кладовищі

Почесна варта з нагородами Олега і Костянтина Залізняків. Село Водяне, Кіровоградська область

Почесна варта складає прапор України з домовини Олега, його разом із державними нагородами передують родині

«Ці хлопці – наші вірні друзі, побратими. Ділили ми з ними… Ми з ними ділили все – життя, побут, переживання, втрати інших побратимів. Для нас, для всього підрозділу – це дуже велика втрата.Вони були дуже хорошими друзями і гідними чоловіками, і гідними захисниками нашої Батьківщини», – сказав про загиблих побратимів під час прощання Дмитро, командир 2-ї танкової роти 100-ї окремої механізованої бригади

Прапор України яким була вкрита домовина Костянтина і його державні нагороди передають родині

Братів Залізняків, які загинули на фронті, поховали у спільній могилі. Село Водяне, Кіровоградська область. 20 квітня 2025 року