Зі Львова до Бучі на велосипеді. 68-річний канадієць з протезом ноги планує подолати 2100 км

Джейкоб Кепка каже, що головна місія – привернути увагу до війни в Україні, мотивувати поранених бійців з ампутаціями, нагадати українцям, що вони не забуті і люди готові їм допомагати

68-річний канадський ветеран, колишній морський піхотинець Джейкоб Кепка, який пересувається на протезі ноги, сьогодні вирушив у велоекспедицію Hope Raising Expedition зі Львова до Бучі. Він планує подолати 2100 км на велосипеді.

Стартував з реабілітаційного центру «Superhumans Center», де спілкувався з українськими воїнами.

За його словами, головна місія – привернути увагу до війни в Україні, мотивувати поранених бійців з ампутаціями, нагадати українцям, що вони не забуті і люди готові їм допомагати.

«Бачу місією те, щоб хлопці з ампутаціями, попри вік, робили те, що хочуть і про що мріяли. Долаючи 2100 км хочу показати, що душею і серцем я з Україною і українцями. Вдома мене називають героєм, але я себе таким не вважаю. Хочу, щоб через мене люди у світі побачили, якими життєздатними, хоробрими є українці, щоб люди тиснули на свої уряди країн, що ті допомагали Україні», ‒ каже ветеран Джейкоб Кепка.

Він походить з німецько-польської родини, мама була полька, тато ‒ німець. Однак, зауважив, жартуючи, що не знає, ким він є. Служив в морській піхоті США і тоді втратив ногу більше 20 років тому.

Олександр Тимчак, український захисник

Український ветеран Олександр Тимчак супроводжує частину дороги канадського ветерана. Він втратив руку і стопу ноги у 2024 році на Донеччині внаслідок мінно-вибухового поранення.

«Сів на велосипед 6 місяців після поранення. Це була моя мрія, бо дає можливість долати більші відстані. Мусів знайти рішення, щоб їздити на велосипеді, пристосувати його. Джейкоб мене мотивує, дивує те, як він зацікавлений популяризувати Україну, чого не робить багато українців», ‒ говорить Олександр Тимчак.

Дорогою до Джейкоба Кепки можуть долучатися всі охочі.

Свій перший велопробіг в Україні ветеран з Канади здійснив у 2024 році, коли збирав гроші для протезування українських військових. Для нього це вже життєва місія ‒ бувати в Україні і допомагати та підтримувати українських захисників та звичайних українців.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«На ноги поставила сім'я, а протези ношу, мов медалі»: як дружини повертають до життя своїх поранених чоловіків