Операція «Вівальді». Як ЗСУ звільняли села на Лиманському напрямку (фоторепортаж)

Уночі зустрічаємося з військовими 66-ї окремої механізованої бригади у визначеному місці. Короткий інструктаж, очікування автівки та світанку

Удосвіта вирушаємо, щоб пройти маршрутом української піхоти, який вона виконала під час операції «Вівальді», побачити місця боїв і почути історію звільнення одного із сіл Донеччини. Наша дорога пролягає до Середнього – першого з населених пунктів, звільнених ЗСУ під час цієї операції

На горизонті починає з’являтися світло.
«Сонце України встає на Донбасі», – чуєш в краях териконів та степів, за які проливається кров українських бійців ще з 2014 року.
Військові 66-ї окремої механізованої бригади були серед тих, хто брав участь в операції «Вівальді». Один із військових, який безпосередньо планував звільнення Середнього, погодився показати нам маршрут і розповісти, як усе відбувалося

«Вел» – командир 1-ї механізованої роти 1-го мехбату 66-ї ОМБр. Йому – 34 роки. У цивільному житті – інженер, займався ремонтом банкоматів і платіжних терміналів. У війську від початку 2025 року.
«Передумовою для цієї операції стало виявлення всієї ворожої інфільтрації та зайняття висот, які дали змогу контролювати виходи й підступи, вести спостереження і тримати ворога під вогневим контролем», – пояснює військовий

Дорогою до села час від часу змушені ховатися від дронів у майже зимовій посадці – дерева вже без листя. Нас супроводжує військовий на позивний «Хорив», йому 28 років. У цивільному житті – журналіст. У війську з початку 2024 року

На фото: «Хорив» показує оптоволокно від FPV-дрона.

Військові кажуть, що кількість російських безпілотників у цьому районі поступово зростає. Армія Росії намагається протидіяти українському просуванню, передусім завдаючи ударів по логістиці та маршрутах забезпечення

Спалена російська бронетехніка, наслідки боїв 2022 року

«З цієї точки все почалося», – каже «Вел».

Зупиняємося на місці, де українські піхотинці висадилися з бронетехніки перед початком наступальних дій.
«Сюди приїхала бронетехніка, і ми почали наступальні дії саме з цієї точки. Звідси вже було видно початок населеного пункту Середнє. Ми спускалися яром до посадок і починали зачистку саме з них», – розповідає військовий

Вулицями звільненого села. Листопад 2026 року.

Від Середнього залишилися переважно руїни. Зруйновані будинки, уламки перекриттів, понівечені дерева та вирви від вибухів. На деяких ділянках важко зрозуміти, де раніше проходила вулиця, а де стояли житлові будинки

Ходити цими зарослими ділянками вкрай небезпечно, невідомо, на що можна наступити, уламок будинку чи «лепесток»
(протипіхотну міну)

«Усе навколо мертве, осінні сірі кольори додають цьому знищеному ландшафту ще більше безнадії», – так описує свої почуття від побаченого наш фронтовий кореспондент.

«Якщо пригадати деокупацію 2022 року на Харківщині, Херсонщині, Київщині чи Чернігівщині, тоді населені пункти не були настільки понівечені. Тут бойові дії фактично стерли село до каменя. Нічого вцілілого немає. Це свідчить про інтенсивність боїв і жорстокість цієї війни. Адже це не просто будинки й каміння. Тут були люди», – каже військовий

На відкритих ділянках вулиць знищеного села залишаються тіла російських військових

Серед руїн будинків у Середньому можна побачити сліди мирного життя

Український військовий проходить повз частково зруйнований монумент загиблим військовим у Другій світової війні.

«Спочатку відправляли двох або трьох військових, щоб ті виявили українські вогневі позиції. Після контакту група мала доповісти про місце перебування українських сил, а російська артилерія та інші засоби ураження починали працювати по цих координатах. Вони відправляють двох людей, ті йдуть, десь вступають у контакт і доповідають: тут контакт. Наші їх знищують, а ворог розуміє, де ми перебуваємо, і починає працювати по цих координатах. Але не завжди вони встигають передати інформацію. Першу двійку можуть знищити ще до того, як вона щось повідомить», – розповідає військовий «Вел» про тактику російської армії

Бійці ЗСУ знайшли ще одне тіло російського військового у придорожній канаві.

Звільнення Середнього було лише частиною операції. Українські військові просувалися далі – у напрямку Шандриголового та на схід

За словами військового 66-ї бригади, операція «Вівальді» мала не лише тактичне значення. Українським силам вдалося ліквідувати виступ російських військ, який створював загрозу оточення українських позицій на Лиманському напрямку.

«Ми прибрали цей виступ, який був загрозою для Лимана. Унеможливили оточення наших основних позицій. Крім того, завдали ворогу великих втрат і виснажили його сили. Фактично підрозділи, які відповідали за цей напрямок, були значною мірою знищені», – пояснює «Вел»

Майже звичний на цей час краєвид Донеччини: знищенні боями села та тіла російських військових (на фото – згоріле тіло російського військового)

Тіло російського військового на одній з вулиць звільненого села Середнє.

«Ми зачистили це село, не маючи втрат. Ворог був знищений. Я не знаю, що могло б бути краще. Воно просто було перфектно», – каже військовий «Вел», згадуючи штурм

Коли безпекова ситуація дозволить, тіла російських військових евакуюють для обміну на загиблих українських військових, кажуть бійці ЗСУ

У звільненні територій брали участь не лише військові 66-ї окремої механізованої бригади. Операцію проводили сили Третього армійського корпусу, до якого входять різні підрозділи, зокрема Третя штурмова бригада. Їхні військові також штурмували посадки та зачищали населені пункти

На зворотному шляху ми зустрічаємо наземний роботизований комплекс (НРК), який вивозить пораненого українського військового. Його звати Артем, він зі Львова. Чоловік розповідає, що після поранення чотири дні самостійно вибирався із зони бойових дій. У цей час інший військовий слідкує за небом, щоб евакуація пройшла успішно

Поранення Артем зазнав під час бойового виходу. Російський удар пошкодив бліндаж, у якому перебував військовий. Уламки зламали йому ногу.
Через травму чоловік практично не міг пересуватися. Спочатку намагався вибратися самостійно, спираючись на одну ногу, але сильний біль не дозволяв йому довго стояти

«Я розумів, що якщо хтось піде мені допомагати – двоє чи троє людей, – то всі можуть загинути. Тому повз сам. Повз, повз, повз», – розповідає військовий.
Найважчим для нього виявилося не лише саме перебування під обстрілами, а й евакуація наземним роботизованим комплексом. Попередні спроби вивезти його не вдалися: техніка ламалася або знищувалась російськими дронами.
Тепер Артема вдалося забрати. Попереду на нього чекають подальша евакуація, лікування та реабілітація

Ми залишаємо район звільнених населених пунктів. Російські війська намагаються повернути втрачені позиції та проводити контрштурми. Українські військові продовжують утримувати зайняті рубежі, порушувати логістику противника і не дозволяють йому накопичувати сили для нового наступу

Операція «Вівальді» – це 16 повернутих під український контроль населених пунктів і 277 квадратних кілометрів української землі. На місці ці цифри мають зовсім інший вигляд: зруйновані села, спалені позиції, вирви, уламки техніки та люди, які «пройшли крізь пекло»